настільна книга
.pdf3.Виділивши спірне положення, можна ще раз повторити аргументи на його користь, або знайти додаткові доводи на користь своєї позиції.
4.У заключній частині репліки доцільно ще раз коротко і стисло викласти свою позицію по спірному питанню.
Ухвалення вироку. Немає принципових змін і в питаннях складання та оголошення вироку. Тому методичні поради, викладені у відповідному розділі книги, зберігають свою актуальність.
Слід мати на увазі, що у разі якщо складання ухвали потребує багато часу, суд вправі обмежитись оголошенням резолютивної частини ухвали з подальшим її складанням протягом п'яти днів.
Глава 6. Провадження в апеляційній інстанції
Апеляційне провадження - стадія кримінального процесу, в якій за поданням прокурора або скаргою (апеляцією) інших учасників процесу суд переглядає кримінальну справу. Особливістю цієї стадії є те, що переглядаються рішення (вирок, постанова, ухвала), які ще не набрали законної сили. Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні.
В апеляційному порядку (ст. 392 КПК) можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1)вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК;
2)ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3)інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
Ухвали, постановлені під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК.
В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Основним критерієм для відмежування ухвал, які підлягають оскарженню, є пряма вказівка законодавця в нормах КПК на можливість їх самостійного оскарження (ч. 5 ст. ст. 190, 284, 288, 307, 309, 310, 314 та інші). Якщо посилання на таку можливість відсутнє, ухвала не може бути предметом самостійного оскарження до суду апеляційної інстанції (ухвала про проникнення до житла (ст. 233), ухвала про обшук (ст. 234), ухвала про надання дозволу на затримання (ст. 190),
заперечення щодо таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на саме судове рішення. На відміну від КПК 1960 р. (ст. 165,165-3) у новому
КПК не передбачено право на апеляційне оскарження ухвал судді про застосування запобіжних заходів у вигляді застави (ст. 182), зміну запобіжного заходу. Не передбачено також право апеляційного оскарження окремих ухвал.
Перевірка справи в апеляційному порядку ґрунтується на нормі Конституції. Апеляційне провадження має свої особливості. Вирок суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне провадження, а якщо вирок оскаржено, то після розгляду справи апеляційним судом.
Представники і законні представники потерпілого, цивільного позивача оскаржують судові рішення тільки в інтересах осіб, яких представляють. Вважається, що скарги законних представників мають розглядатись незалежно від позиції, яку займає у справі неповнолітній засуджений або потерпілий. Ця позиція ще має одержати підтвердження судовою практикою, але вона видається слушною.
Згідно зі ст. 393 КПК обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник можуть оскаржити вирок в частині, що стосується інтересів обвинуваченого; обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання. Навряд чи виправдана позиція щодо будь-яких обмежень права обвинуваченого або виправданого на оскарження вироку. Але закон з цього приводу вже визначився.
Предметом судового розгляду в апеляційному суді є перевірка законності, обґрунтованості та справедливості вироку. Саме ці обставини, повинен мати на увазі адвокат, готуючи апеляційну скаргу. За результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. З ст. 349 КПК.
Ці позиції КПК вимагають з боку адвокатів особливої пильності. Дуже легко відмовитись від дослідження певних обставин у порядку ст. 349 КПК, а потім буде неможливо виправити становище на подальших стадіях судового процесу.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що
у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідальною для захисту є норма ст. 349 КПК, яка передбачає, що обсяг доказів, які досліджуватимуться, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду й у разі потреби можуть бути змінені. Адвокат має добре продумати клопотання про коло доказів, які досліджуються, як тих, що подаються захистом, так і тих, що подаються обвинуваченням. За певних умов для обвинувачення може бути вигідною ситуація притримання частини доказів з тим, щоб використати їх в останній момент, коли захист не готовий до їх дослідження і спростування. Адвокат має це враховувати.
Документ, що подається до суду, в новому КПК називають апеляційною скаргою. Вважаю, що більш правильною була стара назва (апеляція). Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Апеляційна скарга, може бути подана:
1)на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;
2)на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;
3)на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Отже, новий КПК значно збільшив строки для подання апеляційної скарги, що дозволяє захиснику у спокійній обстановці ґрунтовно викласти апеляційну скаргу. Ст. 396 КПК встановлює вимоги до апеляційної скарги. Вони аналогічні вимогам КПК
1960 р.
Приклад. Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції. Всі подальші матеріали, які надійшли до суду, направляються до апеляційного суду не пізніше наступного дня.
Суддя-доповідач після перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам ст. 396 КПК, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження. В необхідних
випадках суддя залишає апеляційну скаргу без руху і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали.
Вимоги до апеляційної скарги викладені у ст. 396 КПК. У цілому новий КПК не встановлює принципових змін до форми апеляційної скарги, тому поради щодо її оформлення викладені в книзі, залишаються актуальними.
Слід мати на увазі, що апеляційні скарги на ухвали слідчого судді подаються безпосередньо до апеляційного суду, а скарги на рішення суду першої інстанції - через цей суд.
Адвокат й обвинувачений мають знати, що вироки, укладені на основі примирення, угоди у кримінальному провадженні, угоди про визнання винуватості, можуть оскаржуватись тільки в частині недотримання цих угод.
Ухвали про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Суддя-доповідач здійснює підготовку справи до апеляційного слухання, постановляючи з цих питань ухвали. Обвинувачений підлягає виклику в суд, якщо в апеляційному розгляді порушуються питання про погіршення його становища або якщо це визнає необхідним суд, або заявив клопотання обвинувачений.
Від апеляційної скарги можна відмовитись до закінчення апеляційного розгляду. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала скаргу, може її змінити та/або доповнити. Перегляд судового рішення відбувається в межах апеляційної скарги.
Однак якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення щодо осіб, в інтересах яких скарги не подавались, суд має прийняти відповідні рішення щодо цих осіб.
Ст. 404 КПК передбачає можливість виходу за межі апеляції, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Частина 3 ст. 404 КПК вказує на необхідність повторно дослідити обставини, встановлені судом першої інстанції, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції, або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Виходячи з вимог статей 367, 420 КПК, проведення судового розгляду для дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, має бути обов'язковим.
Ст. 406 КПК передбачає можливість проведення письмового апеляційного провадження, якщо учасники заявили клопотання про здійснення провадження у їх відсутності. Однак якщо суд дійде висновку про потребу проведення апеляційного розгляду, він призначає такий розгляд. У разі проведення письмового апеляційного
провадження копія судового рішення надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів.
Отже, основними документами для адвоката в апеляційному провадженні є апеляційна скарга та заперечення на неї. Право на подання заперечень на апеляційну скаргу передбачено ст. 402 КПК. Новий КПК передбачає навіть форму такого заперечення. Цим підкреслено вагомість цього документа. Отже, суд дає оцінку вироку суду або ухвалі на підставі змагальних документів якими є апеляційна скарга та заперечення на неї. Викладаючи заперечення на скаргу прокурора, захисник має не тільки дати обґрунтування щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а й викласти мотивувальну частину свого заперечення (це ж стосується апеляційної скарги) так, якби захисник бажав щоб була викладена мотивувальна частина судового рішення. Тоді суддям буде легше сформулювати своє рішення.
Методика складання апеляційних скарг має насамперед враховувати вимоги КПК.
Перегляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги. Апеляційна скарга є основним документом, який визначає програму для суду щодо перевірки справи. Частина 2 ст. 404 КПК передбачає, що суд вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо адвокат вважає за необхідне ще раз дослідити докази у суді, то він має належним чином обґрунтувати своє клопотання і, зокрема, чітко вказати, в чому полягає неповнота дослідження документа або іншого доказу або в чому полягає порушення встановленого порядку їх дослідження. І, звичайно, суд апеляційної інстанції не може розглядати обвинувачення, що не було висунуто у суді першої інстанції.
Ст. 408 КПК чітко сформулювала право апеляційного суду змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення і застосувати статті про менш тяжке кримінальне правопорушення із зміною вироку. Суд також може пом'якшити призначене покарання, якщо воно за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В практиці роботи адвокатів обґрунтування щодо пом'якшення призначеного покарання є одним із найскладніших і таких, що потребують ретельної і всебічної роботи з наявними доказами, з характеристикою особи та оцінкою дій обвинуваченого. У випадках, коли шансів на перекваліфікацію немає, адвокату залишається надіятись на пом'якшення покарання, що потребує творчого підходу, врахування навіть дрібних деталей поведінки обвинуваченого, які говорять на його користь.
Вважаємо за доцільне разом з апеляцією подавати скарги на дії органів дізнання, слідчого, прокурора, які розглядались слідчим суддею, а якщо є вирок щодо працівника міліції, який вступив у законну силу, то доцільно його подати.
Приклад. У справі Н. щодо нього здійснювались силові методи для одержання визнання вини. Адвокат та його клієнт подали до прокурора скаргу на незаконні дії оперативних працівників. Було порушено кримінальну справу, в якій було ухвалено обвинувальний вирок. Захист Н. всіляко затягував справу щоб дочекатись вироку. І це захисту вдалося. Одного з оперативних працівників було засуджено за незаконні дії
щодо Н. Вирок був дещо забавним. Районний відділ міліції взяв оперативного працівника на поруки. Тим не менше це судове рішення допомогло виправдати Н. у пред'явленому йому обвинуваченні.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. Звичайно адвокат намагається використати цю норму для того, щоб пом'якшити покарання.
Суд може скасувати:
o вирок повністю чи частково й ухвалити новий вирок; ухвалу повністю чи частково й ухвалити нову; вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім вище вказаних рішень, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
1)до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
2)до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
Ст. 407 КПК передбачає можливість направлення справи до органу досудового розслідування або до суду першої інстанції залежно від того, де була укладена угода, за результатами якої оскаржується вирок суду.
Під підставами для зміни або скасування вироку розуміють сукупність достатніх даних, які вказують на незаконність, необґрунтованість і несправедливість вироку. Слід зауважити, що апеляційне провадження є новим судовим розглядом з використанням результатів судового провадження у суді першої інстанції. Підставою для скасування або зміни судового рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції є:
1. Неповнота судового розгляду.
Ця підстава застосовується тоді, коли залишились істотні для справи обставини (відхилені клопотання про допит певних осіб або відмовлено у дослідженні певних доказів тощо). Підставою для скасування є також випадок, коли необхідність дослідження випливає з нових даних, виявлених у суді апеляційної інстанції.
2. Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Ця підстава застосовується у випадку, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, які були досліджені (до цього примикає і випадок, коли докази є недопустимими, але суд поклав їх в основу вироку). Якщо ж доказ є недопустимим, а інших доказів недостатньо, то як підстава може бути зазначена неповнота судового розгляду. За наявності суперечливих доказів у випадку, коли суд не вказав чому він взяв до уваги одні та відкинув інші, а також у випадку, коли не взято до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки, також застосовується підстава про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Те саме стосується випадку, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
3. Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
До істотних порушень відносяться такі, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1)незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2)застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3)неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4)призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею
(частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність. У цьому випадку можемо говорити про несправедливість вироку як категорії, яка є елементом верховенства права.
Новий КПК прискіпливо визначає зміст обставин, які є підставою для зміни або скасування вироку, що значно полегшує роботу адвоката.
У новому розгляді справи у суді першої інстанції, направленої в суд на підставі ст. 415 КПК, новий склад суду здійснює провадження відповідно до вимог розділу IV КПК, тобто за правилами провадження у першій інстанції. У Кодексі не зазначено, що справа при новому розгляді у суді першої інстанції розпочинається зі стадії судового розгляду. Отже, починати потрібно з підготовчого судового засідання.
Ст. 415 КПК передбачає підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції (порушення, передбачені пунктами 2-7 ч. 2 ст. 412 КПК, участь судді, відвід якого апеляційною інстанцією визнаний обґрунтованим тощо).
Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню. Такі вироки можуть бути скасовані за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого (ст. 421 КПК).
Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.
Особливості допиту в апеляційній інстанції
Але бувають різні ситуації. Ф. звинувачували у розбійному нападі. Захисник, ознайомившись з матеріалами справи, переконався, що доказів вини зібрано достатньо і засудження підзахисного є неминучим. Захисник висловив свою думку підзахисному. Тоді Ф. пояснив, що давати покази не може, бо в цьому випадку змушений буде видати свого співучасника, що з певних причин він робити не бажає. Адвокат запропонував Ф. у суді визнати свою вину, але відмовитись від надання показів. Ця тактична схема була реалізована, що дало можливість захиснику використати в судових дебатах акт визнання підсудним своєї вини як обставину, яка пом'якшує його відповідальність. Суд погодився з адвокатом і призначив покарання, яке суб'єктивно влаштовувало Ф169.1 в багатьох випадках адвокати вважають за доцільне давати покази після того, як сторона обвинувачення надасть всі наявні у неї докази. Це дозволяє обвинуваченому більш докладно викласти свою позицію та різні аспекти дослідження доказів.
Часто такий допит має характер заповнення прогалин в показах потерпілого, які носять як навмисний, так і ненавмисний характер. Іноді вдається спростувати покази потерпілого, хоча така мета є найбільш складною у допиті.
Приклад. В одній із справ був проведений детальний допит (що викликало навіть роздратування суду першої інстанції) із звинувачення у зберіганні наркотичних засобів і бойової гранати. Затримання проходило на вулиці, застосовувалась відеофіксація, але з незрозумілих причин відеозапис переривався. Оперативні співробітники стверджували, що це сталося внаслідок недосвідченості працівника, який проводив відеозапис.
Під час допиту потерпілого і понятих (яких вдалося зібрати у суді) були повторно оглянуті вузькі джинси потерпілого, пакет з наркотиками і граната, які знаходилися в момент вилучення, відповідно до слідчих документів, в правій і лівій кишені штанів. Об'єм і габарити вилучених предметів фактично виключали можливість їх знаходження в кишенях в умовах управління автомашиною.
При перегляді відеозапису у перших кадрах на снігу лежали окуляри, після "технічних неполадок у запису" і відновлення знімання вони не просто виявилися у правій кишені затриманого, а й витягувалися з неї після того, як звідти дістають гранату і запал до неї. Після пояснень обвинуваченого, що ці речі йому не належать і їх виникнення він може пояснити тільки діями оперативних працівників, справа у суді по суті розвалилася. Однак обвинувальний вирок був постановлений. В апеляційному суді захисник повернувся до цього питання і навіть добився допиту одного з понятих. В результаті вирок було скасовано і направлено на новий розгляд.
За правилами нового КПК суд вже не може направити таку справу на додаткове розслідування, а отже, має приймати судове рішення. Чи вистачить у суддів у такій ситуації мужності на виправдальний вирок? Ось основна проблема застосування нового КПК.
Приклад. У справі про розбій було проведено експертизу шапочки, яку потерпіла стягнула з голови нападника. На досудовому слідстві була проведена експертиза слідів поту на шапочці, яка виключила належність поту обвинуваченому. Тим не менше суд відмовився допитати з цього приводу експерта й ухвалив обвинувальний вирок (обвинувачений вже два роки перебував під вартою). У вироку ніяк не було відображено питання про експертизу. Скориставшись цим, захисник в апеляційній інстанції добився допиту експерта та підкріпив їх іншими доказами у справі та поясненням обвинуваченого. В результаті вирок був скасований, підзахисний звільнений з-під варти, а справа направлена на новий розгляд.
Специфічним є шаховий допит, який полягає в почерговому одержанні показів від різних допитуваних у суді з одних і тих же обставин. Такий допит виконує функції очної ставки. Суд може призначити його згідно з п. 14 ст. 352 КПК. Частина третя ст. 404 КПК дозволяє апеляційному суду дослідити докази повторно за наявності певних умов або нові докази. Отже, можна дійти висновку, що навіть в апеляційному суді може бути використаний шаховий допит.
Провадження у суді касаційної інстанції
Судом касаційної інстанції є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Обговорюючи питання касаційного оскарження, адвокат має ретельно дослідити обставини справи, проаналізувати доводи судів, викладені в судових рішеннях, встановити наявність або відсутність підстав для касації, ознайомитись із судовою практикою. Для забезпечення права на касаційне оскарження та права на захист, гарантовані ст. 59 Конституції України та п. Ь частини 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особам надається право ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, в порядку, передбаченому розділом 23 Інструкції з діловодства. Скаргу (ст. 426) необхідно подати в тримісячний строк з дня проголошення судового рішення. Скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ст. 424 КПК визначає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки й ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ст. 428 КПК передбачає, що суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки
відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу. Складаючи касаційну скаргу, адвокат має викласти суть рішення та його короткий зміст. Важливо подати формулювання змісту мотивувальної його частини, що заперечується, тобто у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. У скарзі також формулюються вимоги особи, яка подає скаргу (у межах, що вправі прийняти касаційний суд, ст. 436 КПК) та підстав для скасування або зміни судових рішень (ст. 438 КПК).
Суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 цієї статті, якщо оскаржується судове рішення, яким згідно з положеннями ст. 437 цього Кодексу судом апеляційної інстанції було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого. Ця норма дає можливість довільного трактування кожної скарги та відмовляти у відкритті провадження без належного обґрунтування такого висновку171.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
1)засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4-7 ст. 474 КПК, в тому числі нероз'яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2)потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 6 чи 7 ст. 474 КПК; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
3)прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК угода не може бути укладена.
КПК не допускає можливості звернення до касаційного суду скарг на ухвали слідчого судді, а також на ухвали апеляційного суду з приводу рішень слідчого судді. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом. Для засудженого,