Тема 7. Валютний ринок і валютні системи

Валюта – грошові кошти що обслуговують зовнішньоекономічні відносини.

Валюта кредиту – валюта, якою за угодою кредитора і позичальника видається кредит.

Валюта оплати – валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту.

Валюта ціни – валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Валютна біржа – офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютними цінностями на підставі попиту і пропозиції.

Валютна інтервенція - купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на ринку з метою впливу на її курс.

Валютна позиція - співвідношення між сумою вимог банку в певній валюті і сумою зобов'язань у цій самій валюті.

Валютна система - форма організації валютних відносин, закріплена в державно-правових нормах та в міждержавних угодах.

Валютне котирування – встановлення курсу іноземної валюти щодо валюти даної країни на певний проміжок часу.

Валютне регулювання – сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.

Валютний курс – ціна обміну національної грошової одиниці на іноземну.

Валютний арбітраж – операція з купівлі-продажу валюти з подальшим здійсненням зворотної операції з метою отримання прибутку.

Валютний демпінг - 1) продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень цін не зумовлюється відповідним рівнем витрат на виробництво цього товару.

2) ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Валютний кліринг – порядок проведення міжнародних розрахунків між країнами, що базується на взаємному заліку платежів за товари і послуги, які мають рівну вартість, обчислену в т. з. кліринговій валюті за погодженими цінами.

Валютний контроль – складова валютного регулювання, мета якого – дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

Валютний паритет – тверде, законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами.

Валютний ринок - сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.

Валютний ризик - можливість втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів.

Валютні відносини – сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.

Валютні зони – валютні угруповання країн, які було створено під час та після Другої світової війни на основі довоєнних валютних блоків

Валютні обмеження – система державних заходів адміністративного, економічного, організаційного характеру, що спрямовані на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями.

Валютні цінності – 1) іноземна валюта готівкою; платіжні документ (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті; цінні папери (акції; облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті; золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюта або монетарних металах.

Валютні операції - будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між різними суб'єктами ринку.

Внутрішня конвертованість валюти – вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі за кордон.

Гнучкий валютний курс – курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.

Девальвація - знецінення однієї валюти відносно іншої.

Девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти

Дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал

Євровалюта – валюта переказана на рахунки європейських банків і використовувана останніми для операцій на фінансових ринках різних країн, включаючи країну-емітента такої валюти.

Євродолар – тимчасово вільні кошти в американських доларах, що розміщуються організаціями чи приватними особами в європейських банках та офшорних зонах США.

Зовнішня конвертованість валюти – вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ за кордон.

Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби.

Іноземна валюта – грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Касові операції - купівля-продаж валюти за курсом, зафіксованим на момент підписання угоди з умовою поставки до двох робочих днів.

Колективна валюта – міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

Конвертованість валюти - здатність валюти обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом.

Крос-курс – певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти.

Міжнародна резервна валюта – валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, фінансування допомоги тощо.

Міжнародна торговельна валюта – валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій.

Національна валютна система – складова грошових відносин окремої країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Непрямий метод котирування – при якому курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті.

Опціон – угода, за якою один учасник має право продати чи купити певну суму валюти у встановлений строк за узгодженим курсом.

Плаваючий валютний курс – режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формується на ринку під впливом попиту і пропозиції.

Платіжний баланс – співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу.

Прямий метод котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті.

Повна конвертованість – це можливість вільного обміну на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень.

Ревальвація - підвищення курсу однієї валюти стосовно іншої.

Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн.

Світова валютна система – функціональна організація валютних відносин на рівні міждержавних зв’язків.

Своп – комбінація двох конверсійних операцій на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно та на одну й ту саму валюту.

Спот – операція з купівлі продажу валюти на умовах її поставки не пізніше другого дня з дня укладання угоди за курсом на момент її підписання.

Фіксований курс – встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки.

Форвардна маржа – різниця між курсом форвард та курсом спот.

Форвардні операції - угоди обміну двома валютами на основі контрактів у майбутньому за форвардним курсом, зафіксованим на момент підписання угоди.

Форвардний курс - курс спот з націнкою або зі знижкою.

Ф’ючерсні операції – строкові операції, в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати валюту в певний час за курсом встановленим на момент укладання угоди. Здійснюються на біржах.

Часткова конвертованість – обмін валюти дозволяється тільки для певних власників або за окремими операціями.