Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Абстрактна теорія грошей - розглядають суть, вартість грошей, характерне перебільшення уваги до внутрішніх аспектів явища грошей (номіналістична, металістична, державна, функціональна та марксистська теорії).

Гроші «дешеві» - термін, який означає здешевлення кредитів внаслідок проведення Центральним банком певних заходів з метою розширити кредитування підприємств.

Гроші «дорогі» - означає, подорожчання кредитів, головна мета - зниження рівня інфляції та скорочення дефіциту платіжного балансу.

«Грошове правило» (Мілтона Фрідмена) довгострокової грошової політики передбачає підтримання помірного, постійного збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції. При утриманні темпів зростання грошової маси на рівні 3-5% на рік середній рівень цін залишається незмінним.

Інвестиції - сукупність витрат, що реалізується в формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі відтворення.

Кейнсіанство - це напрямок кількісної теорії грошей (автор Джон Мейнард Кейнс), де гроші являються одним з найважливіших факторів формування інвестиційного попиту і відсувається на другий план традиційний зв'язок грошей і цін, переваги надаються використанню фіскальної та грошово-кредитної політики в системі державного регулювання.

«Кембріджська версія» (теорія касових залишків) - напрямок неокласичної кількісної теорії грошей, що розглядає вплив зміни маси грошей на рівень цін, на відміну від І.Фішера, не на макро-, а на мікрорівні і стосується насамперед попиту на гроші. Основна увага зосереджена на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб'єктів. Представники: А.Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх працях).

Класична кількісна теорія - пояснює залежність вартості грошей і рівень товарних цін від кількості грошей. Постулати: причинності - зміна кількості грошей в оберненій залежності впливає на зміну їх вартості і в прямій на зміну цін; пропорційності - ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей; однорідності - зміна кількості грошей впливає на пропорційну зміну цін на всі товари. Основні представники: Ж. Бодєн, Дж. Локк, Д. Юм, Дж. Мілль, Ш. Монтеск'є, А.Сміт, Д. Рікардо. І.Фішер та ін.

Кон'юнктурна теорія грошей - напрямок неокласичної кількісної теорії грошей, що розглядає загальний рівень цін і вартість грошей залежно від загальної кон'юнктури товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується з боку попиту - кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, з боку пропозиції - обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін. Основним представником є М.І. Туган – Барановський.

Меркантилізм - економічне вчення, яке виникло в епоху пізнього середньовіччя і відображає інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Представники цієї концепції бачили основу національного процвітання в накопиченні запасів повноцінних металевих грошей.

Металістична теорія - напрямок абстрактної теорії грошей, що ототожнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджу, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми. Вважає гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надає фундаментального значення.

Монетаризм - напрямок розвитку кількісної теорії, згідно з яким кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон'юнктури. Згідно цієї теорії капіталізму притаманна внутрішня стійкість, а тому немає необхідності, щоб держава активно включалась у процес відтворення (тобто виробництва). Таке втручання не лише не сприяє стійкості економіки, а навпаки, є основною причиною порушення стабільності. Основні представники: М. Фрідмен, А. Шварц, Р. Селден.

Мотив обачності - мотив збереження грошей як корисного ресурсу для страхування від усіляких випадковостей, для непередбачених витрат або несподіваного виникнення можливості вигідних купівель.

Мотив спекулятивний - збереження грошей у формі фінансових активів (банківські депозити, акції або облігації) з метою збереження капіталу через отримання норми позичкового проценту.

Мотив трансакційний - мотив збереження грошей, що виникає зі зручності їх використання в якості засобу платежу (люди зберігають деяку частину своїх активів у формі грошей для використання їх як засобів платежу).

Нейтральність грошей - положення в економічній теорії про те, що зміна кількості грошей в обігу впливає лише на абсолютний рівень цін, залишаючи незмінним реальний обсяг виробництва.

Неокласична кількісна теорія грошей - вивчаючи механізм впливу кількості грошей на ціни, а цін - на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він неоднаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання. Основні напрямки: кон’юнктурна теорія, кембриджська версія, кейнсіанська теорія, сучасний монетаризм.

Номіналістична теорія - напрямок абстрактної теорії грошей, що заперечує товарну природу грошей і визначає їх як умовні знаки, що позбавлені внутрішньої вартості. Гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням. Теорія заперечує функцію грошей як міри вартості, ототожнюючи її з масштабом цін, та абсолютизує гроші як засіб обігу.

Прикладна (монетаристська) теорія - досліджує місце і роль грошей у відтворювальному процесі, процеси впливу грошей і грошової політики на стан економіки в цілому. Кількісна теорія має розгалуження: класична, неокласична, сучасний монетаризм.

Рівняння обміну - виражає відповідність суми грошового платежу грошовій вартості проданого товару. Показує взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками: маса грошей, швидкість їх обігу = обсяги виробництва і рівень цін (M*V = P*Q).

Теорія касових залишків (кембриджська версія) сформулювала новий монетарний показник - коефіцієнт, що характеризує частину сукупного доходу, яку економічні суб'єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.