Комерційний кредит–кредит, що надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів на виплат (з відтермінуванням платежу) і, як правило, оформляється векселем.

Консорціумний кредит – кредит що надається банківським консорціумом. При цьому кредитна угода укладається між позичальником і одним банком (банком-менеджером).

Контрольна функція кредиту – забезпечення в процесі кредитування контролю за дотриманням умов та принципів кредитування.

Контокорентний кредит – надання банком кредиту шляхом відкриття контокорентного рахунку, з якого здійснюються всі платежі клієнта в межах встановленого ліміту, та зараховуються всі надходження клієнта.

Кредит – 1) економічна категорія, яка є виразом відносин між суб’єктами господарювання щодо надання і отримання позички в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості і платності; 2) економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

Кредитні відносини– це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних вартостей в грошовій та товарній формі на засадах зворотності в установлений термін, платності та добровільності.

Кредитор –1) суб’єкт кредитних відносин, фізична чи юридична особа, яка надала в позичку гроші або продала в борг товари і має на цій підставі право вимагати від боржника повернення, сплати боргу чи виконання обумовлених кредитною угодою інших зобов’язань.

2) сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності.

Кредитна історія – сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними зобов’язаннями, іншої відкритої інформації відповідно до чинного законодавства.

Кредитна лінія – дає змогу позичальникові використовувати кредит поступово в межах обумовлених кредитним договором суми та терміну.

Кредитна угода (договір) – юридичний документ, у якому фіксуються умови кредиту: обсяг кредиту, термін користування ним, контроль за використанням кредиту, величина і порядок сплати позичкового процента, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін за порушення умов угоди тощо.

Кредитоспроможність – наявність у юридичної чи фізичної особи умов для отримання кредиту та здатність його повернути. Визначається особистими якостями позичальника та його фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти для погашення кредиту з різних джерел.

Кредитний ризик – ризик несплати позичальником кредитору основного боргу і процентів за користування кредитом.

Кредитний портфель – сукупність усіх позичок, наданих банком на даний момент.

Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди рухомого та нерухомого майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу ліквідного рухомого майна.

Лихварський кредит – найстаріша форма кредиту, що була попередником позичкового капіталу, який надавався переважно на споживчі цілі, характеризувався високим рівнем процента, що призводив до розорення позичальника та приносив дохід тільки кредитору.

Міжнародний кредит – 1) кредит, при якому суб’єктами виступають резиденти різних країн. Кредит міжнародний може бути фірмовим, урядовим, банківським, фінансовим, комерційним, товарним. 2) переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу.

Нестандартні кредит – кредити, пролонговані більше двох разів, або з загальним терміном пролонгації, який перевищує 60 днів, забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 60 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів.

Натуралістична теорія кредиту – теорія, представники якої трактували кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення.

Номінальна процентна ставка –це ставка, що фактично склався на ринку.

Норма процента (ринкова, середня) – це показник, що кількісно характеризує плату за кредит і залежить від величини норми прибутку. Ринкова норма процента формується безпосередньо на ринку позикових капіталів. Середня норма процента формується за певний період часу.

Об’єкт кредиту – грошові чи матеріальні цінності, щодо передаються в позичку одним суб’єктом іншому.

Овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо, тобто заборгованість клієнта перед банком.

Овернайт – надані та отримані кредити і депозити строком не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку

Онкольний кредит – короткостроковий комерційний кредит, який позичальник зобов’язується погасити на першу вимогу кредитора. Надається під заставу товарів чи цінних паперів.

Паралельний кредит – кредит що надається групою банків, кожен з яких укладає з позичальником кредитну угоду на свою частку в загальній сумі.

Параметри кредитної угоди – розмір і термін позички, величина та порядок сплати позичкового процента, порядок погашення заборгованості тощо.

Перерозподільна функція кредиту – полягає в перерозподілі грошових ресурсів, що знаходяться у власності економічних суб’єктів і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного власника.

Позичка – цінність, що передається одним суб'єктом іншому з умовою повернення.

Позичка з незмінним платежем – позичка, яка передбачає однаковий розмір платежу протягом усього строку її погашення.

Позичковий капітал – грошовий капітал, що віддається його власником в позичку юридичним чи фізичним особам і приносить дохід у вигляді процента для кредитора та прибуток чи задоволення особистих потреб – для позичальника. Він є особливою самостійною формою капіталу, що відокремилась у процесі кругообігу від промислового капіталу.

Позиковий процент – плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами чи матеріальними цінностями.

Позичальник – 1) сторона кредитних відносин, що отримала у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності і строковості.

2) сторона, що одержує позику.

Принцип забезпеченості – полягає в тому, що кредитор при наданні позички має вжити додаткових заходів щодо гарантування її повернення.

Принцип платності - полягає в тому, що позичальник повертає кредиторові не лише суму позички, але й сплачує додаткові кошти у вигляді процента.

Принцип поверненості - полягає в тому, що позичальник мусить повернути весь обсяг отриманої в позику цінності.

Принцип строковості - полягає в тому, що вільні кошти кредитора передаються позичальникові на чітко визначений термін.

Принцип цільового використання - полягає в тому, що економічні суб’єкти повинні заздалегідь визначити на яку ціль будуть використані позичені кошти.

Принципи кредитування – це головні положення, правила, яких необхідно дотримуватись при здійсненні кредитування. Вони визначаються природою, роллю і функціями кредиту. До них належать: строковість повернення, платність, забезпеченість та цільовий характер.

Пролонгований кредит – кредит, строк погашення якого перенесений за домовленістю позичальника з кредитором на пізніші строки, як правило, з підвищенням плати за користування ним.

Прострочений кредит – кредит, що не повернутий позичальником у встановлений термін.

Процентна ставка – це показник що кількісно характеризує плату за кредит.

Процентна маржа– дохід банку, який він одержує в результаті різниці між процентними ставками за виданими й отриманими ресурсами.

Процентний ризик – ризик пов’язаний з небезпекою для банку зазнати збитків в наслідок того, що середня вартість залучених коштів може перевищити середню процентну ставку за кредитами протягом певного часу.

Реальна процентна ставка – це номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції.

Споживчий кредит – надається на споживчі потреби фізичним чи юридичним особам.

Стандартний кредит – кредит (незалежно від виду забезпечення), строки погашення яких не настали, або за якими своєчасно та в по­вному обсязі погашається основний борг, а також пролонговані в установленому порядку (але не більше двох разів) кредити із загальним терміном пролонгації не більше шести місяців.

Суб’єкти кредиту – це кредитор і позичальник (можуть почергово виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника).

Сумнівні кредити – незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів та недостатньо забезпечені з простроченням терміну погашення від 30 до 60 днів, а також кредити з простроченням терміну погашення від 60 до 180 днів.

Товарна форма кредиту – 1) форма кредиту, при якій виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.

2) форма кредиту, при якій позичкова вартість передається позичальнику з відстрочкою платежу в грошовій формі;

Урядовий кредит – надається урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також через розміщення урядом своїх цінних паперів на закордонних фінансових ринках.

Фірмовий кредит – комерційний кредит на міжнародному рівні.

Функція кредиту – це спеціальний прояв суті кредиту, що відображає лише окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій. Це перерозподільна, контрольна, емісійна (антиципаційна) функції.