Тема 10: банківська система україни

Активи банку – розміщені і використані кошти банку, згруповані за їх економічним значенням у процесі відтворення, які відображаються у лівій частині бухгалтерського балансу банку – активі.

Активи банку високоліквідні - грошові кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активи центрального банку – напрями та обсяги розміщення центробанками наявних у них грошових ресурсів: запаси цінних паперів, золотовалютні запаси, кредити банкам та ін.

Активні операції – 1) операції банку, спрямовані на розміщення ресурсів банку; 2) операції, які проводять банки з метою прибуткового використання і розміщення залучених у ході пасивних операцій коштів.

Акціонерний банк – банк, заснований у формі відкритого або закритого акціонерного товариства. Його діяльність регулюється законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські то­вариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та іншими законодавчими й нормативними актами.

Акціонерний капітал банку – кошти, інвестовані власниками акціонерного банку у його акції, та сума нерозподіленого прибутку. Мінімальний розмір цього капіталу регулюється нормативними актами Національного банку України.

Балансовий звіт – звіт, який показує фінансовий стан банку на певну дату. У ньому перелічуються його активи, пасиви та власний капітал.

Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб

Банк з іноземним капіталом – банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 %.

Банківська система (однорівнева, дворівнева) – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період.

Банк спеціалізований – банк, що виконує окремі види банківських операцій (які обов’язково включають основні операції банків).

Банк універсальний – банк, що виконує практично всі банківські операції, не спеціалізуючись на окремих їх видах.

Банківські операції – 1) це операції банку по залученню грошових коштів, їх розміщенню, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, проведення розрахунків.

2) операції, спрямовані на вирішення завдань банків, тобто ті, що відображають банківську діяльність і, як правило, пов’язані з рухом грошей.

Банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська ліквідність – здатність банку швидко і без втрат виконати свої зобов'язання, пов'язані з формуванням резервів.

Банківські інвестиції – вкладення банків у цінні папери чи паї інших юридичних осіб.

Банківські послуги – основний продукт банківської діяльності, через який банки беруть участь у створенні доданої вартості та ВВП. Надаються через виконання банківських операцій (зведення кредиторів і позичальників, зменшення ризиків, надання ліквідності, інформаційні та ін.) та в процесі позабанківської діяльності (гарантійні, консультаційні, торговельні та ін.).

Банківські резерви – сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку, використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій і розміщені на його коррахунку в центральному банку чи в його касах.

Банківські ризики – загроза втрат, що зумовлена специфікою банківської діяльності. Підрозділяються на кредитні, процентні, валютні ризики, ризики від операцій з цінними паперами, ризики зловживань тощо.

Валютна інтервенція – втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Грошове сховище – запаси банкнот і монет в установах НБУ в спеціально обладнаних приміщеннях та сейфах для оновлення готівкової маси в обігу та забезпечення зростаючих потреб обороту в готівковій масі. Розрізняють центральне сховище НБУ і сховища його територіальних установ.

Грошовий передавальний механізм – механізм впливу монетарної політики на обсяги виробництва через чутливе до процентної ставки споживання.

Дворівнева банківська система характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів: верхній (центральні банки) і нижній (комерційні банки).

Депозити до запитання - кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків

Депозити на визначений строк - кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків.

Депозитна операція - операція банків із залучення коштів на вклади та розміщення цих вкладів.

Державне гарантування депозитів населення – система гаранту­вання вкладів населення в комерційних банках, організована державою. Фонд гарантування депозитів створюється за рахунок відрахувань банків, розмір яких установлений законом у відсотках до обсягу депозитів. У 2006 р. розмір гарантії становив 15 тис. грн. одному вкладнику по всіх вкладах у гривнях в одному банку.

Диверсифікація – розподіл коштів поміж більшою кількістю активів з метою зменшення ризику.

Дисконт – процент скидки, що стягується банком за облік векселів; виражена в річних процентах різниця між сумою векселя і сумою, сплаченою банком власникові векселя з урахуванням строку його оплати.

Довірчі операції банків – операції підрозділів комерційних банків з управління коштами чи майном і виконання інших послуг в інтересах, за дорученням та за рахунок їх клієнтів.

Дочірній банк – банк, у якому материнському банку належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів, але який не має права володіти акціями материнського банку.

Емісійна функція банків – полягає в створенні додаткових платіжних засобів і спрямуванні їх в оборот, збільшуючи грошову пропозицію, чи вилученні їх з обороту, тим самим зменшуючи пропозицію грошей.

Емісійний банк – банк, якому надано право випуску грошей в оборот. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісія цінних паперів – установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Закордонна філія банку – підрозділ закордонного банку, що має його назву, розміщений у даній країні і надає весь спектр банківських послуг.

Запозичені кошти банку – позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку, операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів.

Залучені кошти банку – сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку.

Земельний банк – банк, переважною діяльністю якого є надання послуг з земельного кредиту, тобто кредиту під заставу землі або іншої нерухомості з метою сприяння розвитку сільського господарства. Як правило, ці банки надають пільгові кредити аграрному сектору еконо­міки за рахунок держави або за її підтримки.

Зобов'язання НБУ – сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Інвестиційний банк – банк, який спеціалізується на здійсненні реальних і портфельних інвестицій на первинному фондовому ринку та надає консультаційні послуги з реорганізації підприємств та їх об'єднань. Він не є банком у звичному розумінні слова, бо не приймає депозитів і не надає позичок.

Інноваційний банк – спеціалізований банк, основними операціями якого є фінансування або кредитування інноваційної діяльності за всім інноваційним циклом «наука-техніка-виробництво» чи окремими його етапами або стадіями з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ці операції дуже ризиковані через непередбачуваність результатів інноваційного процесу. Кредити, які надають інноваційні банки, переважно є довгостроковими. Основними ресурсами цих банків служать їх власні кошти та депозити їхніх клієнтів. В Україні вони не набули розвитку. Альтернативою інноваційних банків є венчурні фонди, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії.

Інвестиційні операції – вкладення коштів в цінні папери підприємств на тривалий період часу.

Іпотека – вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні кредитів, забезпечених іпотекою.

Іпотечний кредитор – фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка має право надавати кредити (позики), виконання зобов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Касове виконання державного бюджету – включає операції з ведення рахунків урядових установ, акумулювання податків, що надходять на ці рахунки, і здійснення платежів з цих рахунків. Існують різні системи касового виконання державного бюджету: банківська (усі перелічені операції здійснюють банківські установи), казначейська (усі операції здійснюють підрозділи спеціально створеного органу в системі Міністерства фінансів) та змішана (операції розподілені між банківськими установами й органами Мінфіну).

Касові операції банків –операції пов’язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій.

Комерційний банк – кредитна установа, функціями якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій.

Контроль за банківською діяльністю – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку та його підрозділів.

Кооперативний банк – банк, який перебуває у спільній власності своїх членів, може приймати депозити, надавати позички і здійснювати розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів та надавати їм інші послуги в межах отриманої від центрального банку ліцензії.

Кореспондентський рахунок – рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кредитна система – 1) сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. 2) сукупність банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у позики.

Кредитна політика банку – система заходів з управління кредитним процесом в комерційному банку, який охоплює основні етапи грошово-кредитних відносин на мікрорівні щодо залучення грошових ресурсів та вибору орієнтовних напрямів їх розміщення відповідно до цілей, які ста­вить перед собою банк. Вона служить основою для прийняття відповідних управлінських рішень менеджерами банку у процесі кредитування. Кредитна політика кожного банку має узгоджуватись з основними засадами грошово-кредитної політики центрального банку країни.

Кредитний потенціал банку – дорівнює ресурсам банку – власним і залученим (у тому числі запозиченим), зменшеним на вкладення в його основні засоби, нематеріальні активи, асоційовані чи дочірні компанії. Він служить базою для планування банком своїх стратегічних і тактичних напрямів кредитної та інвестиційної діяльності.

Кредитний портфель банку – сукупність усіх позичок, наданих банком на даний момент. Він не включає нарахованих, але ще не сплачених процентів за кредитами, зобов'язань надати кредит, кредитних ліній, які ще не списані, гарантій та акредитивів, депозитів в інших банках.

Кредитно-інвестиційний портфель – сукупність усіх наданих банком позичок та придбаних ним цінних паперів.

Кредитні операції – проведення комплексу дій пов’язаних з наданням і погашенням позичок.

Ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Ліквідність банку – здатність банку в будь-який момент часу виконувати зобов’язання перед вкладниками в грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.

Ліцензія НБУ – оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу майна, яке швидко реалізується. Що ж до вітчизняних комерційних банків, то це кредити, що їх надає НБУ під заставу облігацій внутрішньої державної позики.

Маржа банківська – дохід банку, який він одержує в результаті різниці між курсами продажу і купівлі іноземної валюти, цінних паперів, процентними ставками за виданими й отриманими кредитами.

Материнський банк – основний банк банківської холдингової групи, якому належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з дочірніх банків.

Міжбанківські розрахунки – система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які мають місце між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. В Україні міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись через:

а) систему електронних платежів НБУ;

б) внутрішньобанківську платіжну систему комерційного банку,

в) прямі кореспондентські відносини.

Національний банк України (НБУ) – центральний банк України, який діє на підставі Конституції України, Закону України „Про Національний банк України” та інших законодавчих актів; є емісійним центром держави, органом грошово-кредитного регулювання, нагляду за комерційними банками.

Норма обов'язкових резервів – встановлене юридичним актом (законом чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов'язань за відповідними статтями.

Облік векселів – форма банківського кредитування шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою з метою отримання прибутку від погашення векселя за його повною сумою.

Обов'язкові резерви – це резерви комерційних банків, сформовані відповідно до норм обов'язкових резервів. Можуть зберігатись як на окремих депозитних рахунках, так і на кореспондентському рахунку комерційного банку в центробанку, а також у касах банку.

Оборотна каса – підрозділ установи НБУ, створений для приймання та видачі готівки комерційним банкам та державним установам, що перебувають на розрахунково-касовому обслуговуванні в НБУ. До оборотної каси надходять надлишки готівки з операційних кас установ комерційних банків та з кас юридичних осіб, що обслуговуються в НБУ. З оборотних кас проводиться підкріплення операційних кас комерційних банків.

Однорівнева банківська система. передбачає горизонтальні зв’язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій.

Органи управління банку – загальні збори учасників, наглядова рада, правління (рада директорів) банку. їх повноваження визначені чинним законодавством та установчими документами банку.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання по закінченні встановленого строку суми вкладу та процентів, установлених

Пасивні операції – 1) операції банку, спрямовані на формування ресурсів банку. Обліковуються в пасиві балансу. Розрізняють пасивні операції з формування капіталу та пасивні операції з формування залучених і запозичених коштів; 2) це операції, за допомогою яких утворюються банківські ресурси.

Пасиви банку – 1) ресурси банку які складаються з власних, залучених та запозичених коштів для проведення активних операцій та отримання прибутку; 2) одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату у грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасиви центральних банків – джерела та обсяги залучення ресурсів. Включають банківський капітал, гроші в обігу (емісію), резерви банків, що зберігаються на кореспондентських і депозитних рахунках, та ін.

Підкріплення оборотної каси – поповнення каси установи НБУ банкнотами та монетами у разі їх недостатності для нормального про­ведення касових операцій. Підкріплення оборотної каси здійснюється із резервного фонду банкнот і монет.

Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання в даний момент часу.

Представництво банку – територіально відокремлений підрозділ банку, що не здійснює банківської діяльності.

Процентна політика – інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання процентними ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами рефінансування, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Рахунок "лоро" - рахунки, які відкриває певний банк своїм банкам-кореспондентам, і за які зараховуються всі суми, одержані або видані за їх дорученням.

Рахунок "ностро" – рахунок кредитної установи, банку в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі.

Регулювання банківської діяльності – одна з функцій держави, яка полягає у створенні системи норм, що регламентують та регулюють діяльність банків, визначають її загальні принципи, порядок банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Рейтинг банку – показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

РЕПО – операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Ресурси НБУ – грошові кошти на рахунках юридичних осіб, що мають рахунки в установах НБУ; готівкові кошти в обігу та кошти внутрішньобанківського походження (капітал банку).

Рефінансування – погашення давнішньої державної заборгованості новою шляхом заміни короткотермінових зобов’язань довготерміновими за допомогою випуску нових позик.

Рефінансування комерційних банків – надання Національним банком кредитів комерційним банкам з метою підтримання короткотермінової їх ліквідності.

Ризик ліквідності – небезпека невиконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами внаслідок погіршення стану надходжень або якості активів.

Розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

Система CAMEL – це система оцінки банківської установи за такими критеріями: капітал, активи, менеджмент, дохідність, ліквідність.

Системний ризик – ризик, який полягає в тому, що банкрутство одного банку може призвести до банкрутства кількох банків, у результаті чого втрачається довіра до банківської системи в цілому.

Статутний фонд банку – кошти, вкладені учасниками банку (акціонерами чи пайовиками) в акції чи паї банку. Його мінімальний розмір установлений Законом України «Про банки і банківську діяльність», а конкретний розмір передбачається установчими документами банку. Особливістю формування статутного фонду банками є те, що воно здійснюється тільки у грошовій формі за рахунок підтверджених вільних коштів учасників. Для формування статутного фонду забороняється використовувати бюджетні кошти і кошти, отримані в кредит та під заставу.

Система електронних платежів (СЕП) – комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Трансформаційна функція банків – зумовлена посередницькою місією банків; полягає в зміні таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.

Факторинг – активно-пасивна операція банку, за якою він викуповує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості за винагороду, встановлену укладеною між ними угодою.

Філія банку – відокремлений структурний підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку

Фінансовий лізинг – вид лізингу, за яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Центральна розрахункова палата – підрозділ Національного банку України, який організовує роботу системи електронних платежів у цілому, а також виконує функції регіональних розрахункових палат для банків та їх установ по м. Києву та Київській області.