4. Відокремлення сульфід-іонів s2–

При наявності у досліджуваному розчині сульфід-іонів S^2– їх необхідно усунути дією цинк сульфату ZnSО₄, а потім в окремих пробах провести характерні реакції на виявлення кожного аніона III групи.

5. Виявлення нітрит-іонів nо2–

До 5-6 крапель досліджуваного розчину прилийте 2-3 краплі 1М розчину Н₂SО₄, 4-5 крапель розчину КІ і 1-2 краплі крохмального клейстеру, перемішайте. Поява інтенсивно-синього забарвлення розчину свідчить про наявність йонів NО₂^–.

6. Виявлення нітрат-іонів no3–

Якщо у розчині виявлені нітрит-іони NО₂^–, то їх треба усунути. Для цього в досліджуваний розчин (5-6 крапель) внесіть кілька кристаликів амоній хлориду NН₄Сl і нагрівайте до припинення виділення газу (N₂). Потім на фарфорову пластинку (або предметне скло) нанесіть 2-3 краплі дифеніламіну (у концентрованій сульфатній кислоті) і 1-2 краплі досліджуваного розчину, перемішайте скляною паличкою. Виникнення інтенсивно-синього забарвлення свідчить про наявність нітрат-іонів NО₃^–.

Якщо у досліджуваному розчині нітрит-іони NO₂^– відсутні, то першу частину цього досліду (по усуненню NO₂^–) не проводять.

7. Виявлення ацетат-іонів сн3соо–

Виявлення йонів СН₃СОO^– проводять в окремій порції досліджуваного розчину реакцією з сульфатною кислотою, або дією ферум (III) хлориду FеСl₃.

Лабораторна робота 12. Аналіз сухої речовини

При аналізі сухої речовини необхідно виявити, які катіони і аніони входять до її складу і встановити хімічну формулу речовини.

Спочатку уважно розгляньте зразок і зверніть увагу на колір, кристалічну структуру. Після цього подрібніть речовину у фарфоровій ступці і проробіть попередні дослідження на розчинність. Для цього декілька крупинок речовини розчиніть у 1-2 мл дистильованої води (перемішуючи). Якщо речовина на холоді не розчиняється, суміш нагрійте на водяній бані. Якщо речовина знову

не розчиняється, візьміть нову пробу і обробіть її 2М розчином НСl (1-2 мл). При негативному результаті розчинення проводьте у концентрованих кислотах (НСl, HNО₃), у “царській водці”, розчині амоніаку. В залежності від розчинності досліджуваної речовини, розрізняють такі види аналізу: аналіз речовини, розчинної у воді, і аналіз речовини, нерозчинної у воді.

Аналіз речовини, розчинної у воді

Візьміть близько 0,5 г досліджуваної речовини і розчиніть у 15 – 20 мл дистильованої води (якщо потрібно, нагрійте). Зверніть увагу на колір розчину - за кольором можна зробити попередні висновки про наявність чи відсутність таких йонів: Сu²⁺, Со²⁺, Nі²⁺, Fе³⁺, Сr³⁺, CrO₄^2–, Сr₂О₇^2– та ін. Після цього індикаторним папірцем визначте реакцію розчину. Якщо реакція кисла, то це свідчить про наявність у розчині вільних кислот, кислих солей або солей слабких основ і сильних кислот (NН₄Сl, ZnСl₂, АlСl₃ та ін.). Лужна реакція підтверджує наявність у розчині гідроксидів або солей сильних основ і слабких кислот (К₂СО₃, СН₃СООNа, NаNO₂ та ін.), нейтральна реакція – наявність у розчині солей сильних кислот і сильних основ (КСl, Nа₂SО₄, NаNО₃ та ін.) або солей слабких кислот і слабких основ, константи йонізації яких близькі (СН₃СООNН₄).

В окремих пробах розчину за допомогою групових реагентів визначають, катіони яких аналітичних груп присутні.