Література

1. Арефьева Г.С. Общество, познание, практика. - М., 1988.

2. Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення буття людини в західноєвропейських філософських концепціях другої половини XX століття // Філософ, і соціолог. думка. - 1995. - № 5-6. - С.244-248.

3. Деятельность: теории, методология, проблемы. - М., 1990.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: Политиздат, 1975.

5. Максимов С.І. Особистість і суспільство. - Харків, 1993.

6. Милль Дж. Ст. О свободе // О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли. - М.: Прогресс-Традиция, 1995.

7. Мунье Э. Манифест персонализма. - М.: Республика, 1999.

8. Подольская Е.А. Ценностные ориентации и проблема активности личности. - Харьков, 1991.

9. Подольська Є.А., Назаркіна В.М., Яковлев А.О. Освіта як чинник розвитку особистості в соціокультурному контексті - Харків, 2002.

10.Франк С.Л. Реальность и человек. - М.: Республика, 1997.

11. Халл К., Линдсей Г. Теории личности. - М., 1997.

12. Хьелл К., Зиглер Д. Теории личности. М., 1997.

13. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М.: Республика, 1994.

Змістовий модуль 13 релігієзнавство

*Предмет та функції релігієзнавства.

• Національні релігії. Індуїзм. Іудаїзм.

• Буддизм.

*Християнство.

*Іслам.

* Свобода совісті в Україні.

*Нові релігійні течії та організації в Україні.

У цьому модулі висвітлено проблеми походження та фено­менологію релігії, класифікацію та головні особливості ранніх вірувань, національних релігійних рухів, світових релігій та проблеми, пов'язані зі свободою совісті в Україні. Історія ви­никнення та особливості різних релігійних течій, основні по­ложення їхньої догматики у різні історичні періоди розгляда­ються в цьому модулі переважно у межах світоглядних, аксіологічних та етнокультурних парадигм. Це дає можливість аналізувати релігію як соціальне явище, як багатогранний еле­мент духовної культури людства, виробляти толерантну світог­лядну позицію на основі плюралізму поглядів і концепцій.

Тема 13 релігія як сфера духовної культури: структура та функціональне покликання

13.1. Предмет та функції релігієзнавства

Релігієзнавство - гуманітарна наука, що досліджує соціально-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з пол­ітичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих. Як самостійна галузь знання воно виникло у другій половині XIX століття.

Предметом релігієзнавства є об'єктивні закономірності ви­никнення, становлення та розвитку релігій, їх функціонування, структура та різноманітні феномени, взаємозв'язок і взаємодія релігії з іншими галузями знань.

Термін «релігія» походить, за Цицероном, від латинського «regele» -- шанувати, почитати, і означає «богошанування», «культ»; або ж, за Лактанцієм, від слова «religare» - зв'язувати. Осмислюючи природу і сутність релігії, Лев Толстой показав три значення поняття релігії:

1.Релігія - це дане Богом щире одкровення і богошанування, що витікає з цього.

2. Релігія - це зведення марновірних положень і марновірне богошанування, що випливає з цих положень.

3. Релігія - це зведення філософських положень і моральних законів, створених розумними і владними людьми для керування грубими, неосвіченимн народними масами, щоб їх утішити і приборкати.

Релігія є однією з найдавніших форм суспільної свідомості, однією з форм відображення світу, але відображення своєрід­ного. Релігія прагне до універсального відображення дійсності, використовуючи при цьому фантастичні образи, які сприймає як дійсні. При такому визначенні релігія пов'язана з фантазією та з вірою у створені образи та вигадування. Саме віра стає ос­новою впевненості у дійсному існуванні фантастичних образів. Релігія як сфера духовної культури має свої особливості, власну структуру та виконує пенні функції. До структури релігії належать:

1)релігійна свідомість, що включає два компоненти: релігій­ну психологію (сукупність властивих масі віруючих уяв­лень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов'язаних з певною системою релігійних ідей) та релігійну ідеологію (систему ідей, розробкою та пропагандою яких займають­ся релігійні організації);

2. релігійні почуття, що спрямовують емоційне ставлення людини до створених їхньою уявою надприродніх сил як до реальних;

3. релігійний культ - сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на надприродні об'єкти. До культу можна віднести обряди, ритуали, жертвопринесення, таїнства, богослужіння, пости, молитви; сюди належать також культові споруди (храми, собори), культові речі (посуд, одяг, реліквії) та, звісно, культові книги;

4. релігійні організації - об'єднання послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Релігійні організації виконують різні функції: як релігійні - задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробка та пропаганда віровчень, так і нерелігійні - політичні, правові тощо.

Під специфічними особливостями релігії слід розуміти і ті функції, що вона виконує в суспільстві.

1. Ілюзорно-компенсаторська функція полягає у тому, що для віруючого релігія дає компенсацію (не дійсну, ілюзорну) обтяжливості людського буття і надію на краще існування у потойбічному світі. Таку надію дає віра в райське життя, в ідеальний світ, де панують свобода і рівність.

2. Світоглядна функція полягає в намаганні релігії створити власну картину світу, власну схему вдосконаленого суспільства, визначити місце людини в системі природи та суспільства.

1. Регулятивна функція виявляється у спрямованості релігії створити свою систему норм і цінностей для віруючої людини, що закріплює і зберігає віру у надприродне. Ця функція реалізується у традиціях, культових діях, сімейно-побутові їх стосунках.

3. Інтеграційна функція полягає в спрямуванні релігії на збереження і зміцнення існуючої соціальної системи, на згуртування прихильників однієї віри і протиставлення їх послідовникам інших релігійних напрямків.

4. Комунікативна функція реалізується у підтримці зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій та у міжособистісних стосунках.

Релігії поділяють на групи на підставі етнічних ознак, часу виникнення, рівня організації, державного статусу, правового статусу, статистичного аналізу, за формою поширення тощо. За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

• ранні форми - релігії первісного суспільства (анімізм, магія, культ предків тощо);

• політеїстичні - релігії, у котрих визнається багатобожжя (більшість національних релігій, за винятком іудаїзму та сикхізму);

• монотеїстичні - головною ознакою є поклоніння єдиному богу (християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм);

• синкретичні - релігії, що утворилися внаслідок зрощування або злиття різних релігій (афрохристиянські, абавіти, дзен-буддизм);

• нові релігійні течії та рухи - релігії, що виникають у сучасності (мунізм, церква Антихриста, йогізм).

Анімізм - це віра в духи і душі, що управляють людьми, предметами та явищами навколишнього світу. Тотемізм позна­чає комплекс вірувань і обрядів первісного суспільства, пов'я­заний з уявленнями про родинні зв'язки між групами людей і тотемами - тваринами або рослинами, що, відповідно до міфічних уявлень, були предком-заступником даного роду і кожного його члена, символом кровного зв'язку. Фетишизм -це поклоніння неживим предметам, яким приписувалися чу­додійні властивості (скелі, дерева, раковини, різні побутові предмети тощо). Мстя являє собою обряди, пов'язані з вірою в над­природну здатність людини впливати на інших людей та навко­лишню дійсність. Анімалізм, зоолатрія - це сукупність магічних обрядів і вірувань, в основу яких покладено уявлення про тва­рин або рослин як покровителів та захисників роду. Аніматизм являє собою перенесення психічних властивостей людей на природу, ставлення до природи як до живої істоти.