Теми доповідей та рефератів

1. Основні принципи періодизації історико-філософського процесу.

2. Енциклопедичний характер систематизованих філософських уявлень античних філософів.

3. Платонівська «ідеальна держава» і сучасність.

4. Гуманізм Відродження і сьогодення.

5. Раціональний зміст гегелівської діалектики.

6. Проблема людської діяльності у філософії Л. Фейєрбаха.

Література

1. Аристотель. О душе//Соч.: В 4 т. - М., 1983. -- Т.1. - С.18 - 122.

2. Бекон Ф.Новый Органон // Соч.: В 2 т. - М., 1972. - Т.2 - С.5-222.

3. Богомолов А.С. Античная философия. - М., 1995.

4. Гегель Г.-В.- Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. - М., 1974. Т.1. Наука логики. - С. 123-480.

5. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. - М., 1980 - С.7-322.

6. Гулига А. В. Немецкая классическая философия. - М., 1986. - С.5-343.

7. Декарт Р. Рассуждения о методе// Избр. произв.: В 2 т. - М., 1989. Т.1. - С.17-112.

8. Кант И. Критика чистого разума// Соч,: В 6 т. - М, 1994. - Т.З. - С. 118-541.

9. Коплстон Ф. История средневековой философии, М., 1996.

10. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. - М., 1979. - С.6-248.

11. Скирбек Г., Гилье Н. История философии. - М., 2000.

12. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. М.: Высшая школа, 1984.

13. Спиноза Б. Этика// Избр. произв.: В 2 т. - М., 2002. - Т.2. С.359-618.

14. Фома Аквинский. Доказательства бытия Бога в «Сумме против язычников» и в «Сумме теологии». - М., 2000.

15. Чанышев А.Н. Философия древнего мира. М.: Высшая школа, 1999.

Змістовий модуль з сучасна філософія: синтез культурних традицій

Особливості сучасної філософії

Неокантіанство, неогегельянство

Психоаналітична філософія

Феноменологія Гуссерля

Франкфуртська школа

Позитивізм, пост позитивізм

Неотомізм -релігійна філософія

Російська релігійна філософія та філософський містицизм

Ситуація постмодернізму у філософії

Персоналізм

Прагматизм

Філософія життя

Екзистенціалізм

Структуралізм

Герменевтика

Неомарксизм

У даному змістовому модулі аналізується сучасний стан світової філософії, виявляються її особливості та основні напрям­ки. Принципи, підходи до реалій життя в сучасних концепціях обумовлюються глибинними зрушеннями у культурі, динамікою співвідношення між різними її сферами. Тому увага акцентуєть­ся на ірріціоналістичних пошуках, на філософському діалозі сцієнтизму та антисцієнтизму протягом останнього століття.

Змістовна наповненість та логічна спрямованість модуля дозволяє прослідкувати закономірності переходу від класичної філософії до некласичної, виявити основну проблематику посткласичного періоду та її потенціал для відображення склад­ного, динамічного, суперечливого, але єдиного світу.

Тема з основні напрямки та особливості сучасної західної філософії

3.1. Особливості сучасної філософії

У другій половині XIX ст. поступово готується, а на рубежі XX ст. починає здійснюватись перехід до нової некласичної науки, змінюються принципи, зразки, парадигми філософству­вання. Якщо філософи XVII-XVIII ст. вірили, що з ліквідацією феодальних суспільних відносин встановиться царство розуму, справедливості, рівності і навіть братства між людьми, то капі­талістична дійсність спростувала ці ілюзії. Філософія XIX ст. відмовляється від досягнень попередньої філософії, і заявляє, що в усьому досвіді людства виявляється безсилля розуму; вона стає на позиції ірраціоналізму.

Поняттяірраціоналізм (від лат.: irrationalis - нерозумний, несвідомий) об'єднує різні філософські вчення, що відстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання. Ірраціональ­ними за своїм змістом виявляються усі релігійні і релігійно-філо­софські вчення.

Отже, ірраціоналізм невипадково сформувався у XIX ст., коли поширення відчуження на сферу розумової праці, криза буржуазного суспільства і його культури ввійшли в супе­речність з ідеями «царства розуму» та суверенності розуму, що їх проголошували просвітителі. Ірраціоналістичний настрій розуму одержує широке розповсюдження і особливо вияв­ляється у таких течіях, як «філософія життя» (Дільтей, Бергсон та ін.), екзистенціалізм (Хайдеггер, Ясперс та ін.) та деяких різновидах неопозитивізму.

Для філософії XX ст. характерні також сцієнтизм і антисцієнтизм - протилежні світоглядні позиції, пов'язані з абсолю­тизацією позитивних (сцієнтизм) або негативних (антисцієнтизм) аспектів впливу природничих наук на розвиток культури. Сцієнтизм (від лат.scientia - знання, наука) - це уяв­лення про наукове знання як про вищу культурну цінність і достатню умову для орієнтації людини у світі.

Сцієнтистська орієнтація виявляється у некритичному зас­тосуванні у гуманітарних науках (зокрема суспільних) зовнішніх форм і методів організації знання, властивих природ­ничим і точним наукам, запереченні суто філософських про­блем, позбавлених пізнавального досвіду; визнанні справді на­уковими лише математичних і конкретних природничих знань, що характерно, наприклад, для позитивізму.

Антисцієнтизм стверджує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, зважав на негативні наслідки науково-технічного прогресу (руйнування природного середовища, створення зброї масового знищення, тлумачення науки як «дегуманізованої сили», що є джерелом трагічного людського існування). Позиції антисцієнтизму захищають такі напрямки сучасної філософії, як екзистенціалізм, феноменологія.

Загалом під сучасною західною філософією розуміють су­купність філософських вчень, що виникли наприкінці XIX - на початку XX ст. і основні ідеї яких розробляються і сьогодні

Сучасна духовна культура уособлює єдність, синтез двох тенденцій: модифікованого старого та народженого нового, тоб­то єдність класичного і некласичного. В узагальненому вигляді водорозділ між класичною і некласичною філософією, передусім, проходить через ставлення до проблеми раціонального та його протилежності -ірраціональності.

До класичного типу філософії належать такі течії, як неокантіанство, феноменологія, неопозитивізм, структуралізм, аналітична філософія, неотомізм, марксизм та інші; до некла­сичного - філософія життя, екзистенціалізм, персоналізм, по­стмодернізм тощо.