22

Тема 5. Аналіз фінансових звітів

1. Зміст і завдання аналізу фінансової звітності.

2. Методи аналізу фінансової звітності.

3. Аналіз динаміки і структури активів і пасивів балансу.

4. Аналіз Звіту про фінансові результати підприємства.

5. Аналіз звіту про рух грошових коштів.

6. Аналіз показників ліквідності і платоспроможності підприємства.

7. Аналіз стійкості економічного зростання підприємства.

8. Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства та їх оцінка.

9. Показники ділової активності підприємства.

1. Для того, щоб оцінити поточний і прогнозний фінансовий стан підприємства, необхідно провести фінансовий аналіз. Він є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку і звітності. Його за­вдання оцінити фінансовий стан, з'ясувати можливості підви­щення ефективності роботи підприємства за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку підприємства, виходячи з потреби у фінансових ресурсах.

Метою аналізу фінансової звітності є надання оцінки ре­зультатам господарської діяльності підприємства за звітний рік та його поточному фінансовому стану.

Під фінансовим станом розуміють спроможність підпри­ємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким та кризовим. Здатність підприємства своєчас­но здійснювати платежі та фінансувати свою діяльність па роз­ширеній основі свідчить про його задовільний фінансовий стан.

Головною метою фінансового аналізу є своєчасне з'ясу­вання і виправлення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно розв'язати наступні завдання:

1) на підставі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'яз­ку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконанню плану з над­ходження фінансових ресурсів та їх використанню з ме­тою покращання фінансового стану підприємства;

2) надати прогноз можливих фінансових результатів, еко­номічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарювання і наявності власних та позикових ресурсів;

3) розробиш конкретні заходи, спрямовані па більш ефек­тивне використання фінансових ресурсів та зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансової звітності повинен дати відповідь на два запитання: перше чи має підприємство прибуток за результатами своєї господарської діяльності і друге - чи спроможне підпри­ємство виконати взяті на себе зобов'язання і чи не призведе таке виконання до його ліквідації в зв'язку з недостатністю ресурсів.

Саме тому інформація, яку надають баланс і звіт про фінансові результати, містить наступні дані:

• розмір капіталу і майна підприємства в абсолютних по­казниках (балансовий підсумок);

• структура капіталу і майна (баланс);

• зміни власного капіталу протягом звітного періоду;

• розміри отриманого прибутку або понесених підприємст­вом збитків протягом звітного періоду.

Аналіз фінансової звітності виконують, перш за все, фі­нансові менеджери підприємства для виявлення та усунення про­блем в поточній діяльності, для розробки та прийняття рішень щодо підвищення ефективності виробничо-збутових операцій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення пла­тоспроможності і підвищення фінансової стійкості підприємства, а також для забезпечення виконання планових фінансових показ­ників і зобов'язані, перед кредиторами та інвесторами.

Аналіз фінансової звітності проводиться також аудиторами з метою підтвердження звітності і визначення правильності обчис­лення і вчасної сплати податків. Аудитори на основі фінансового аналізу роблять офіційний висновок про фінансовий стан підпри­ємства, який включається до річного звіту, що подається вищим керівництвом зборам акціонерів. Акціонерів цікавить, в першу чер­гу, прибутковість і надійність цінних паперів, що їм належать.

Фінансова звітність підприємств, зареєстрованих на фондовій біржі, аналізується спеціалістами-аналітиками цих бірж, оскільки від стану справ підприємства залежить ціна його акцій на біржі. Великі інституційні інвестори - банки, страхові ком­панії, різноманітні спеціалізовані фонди - мають у своєму штаті професійних аналітиків, які постійно спостерігають за змінами показників у фінансовій звітності підприємств, що їх цікавлять.

Байки, що обслуговують підприємства, також постійно знаходяться в курсі фінансових справ свого клієнта і ретельно аналізують показники балансу, звіту про фінансові результати та інших звітів. Банківські аналітики спостерігають за станом кре­дитоспроможності, наявністю коштів, що гарантують повернен­ня у встановлений термін отриманих позик і кредитів.

Спеціалізовані консультаційні фірми, що надають своїм клієнтам інформацію про фінансовий стан підприємств і здійсню­ють оцінку перспектив їх розвитку, також систематично спос­терігають за станом господарської діяльності підприємств на ос­нові фінансової звітності і публікують або надають таку інфор­мацію за досить високу плату. Це відноситься також і до довідко­во-кредитних фірм, які в результаті вивчення показників фінан­сової звітності складають висновки про платоспроможність підприємства і надають їх своїм клієнтам або разовим користува­чам за встановлену плату.

Така інформація цікавить підприємців, які або звертають­ся до спеціалізованих фірм, або отримують фінансові звіти від фірм-контрагентів і ретельно їх вивчають. Підприємців цікавить, в першу чергу, надійність і кредитоспроможність контрагентів, тобто питання про те, в яких розмірах фірма може нести відповідальність за своїми зобов'язаннями і що її партнер отри­має у випадку ліквідації (банкрутства), а також чи зможе контра­гент своєчасно погасити свою заборгованість.

Таким чином, аналізом фінансових звітів займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його за­сновники та інвестори з метою вивчення ефективності викорис­тання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування та визна­чення ступеню ризику, податкові органи для виконання плану надходження коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового ста­ну підприємства є:

а) аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства;

б) аналіз кредитоспроможності підприємства;

в) оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

г) аналіз власних фінансових ресурсів;

д) аналіз ліквідності і платоспроможності;

ж)аналіз самоокупності підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, органами контролю на основі оприлюдненої звітності.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є:

а) аналіз абсолютних показників прибутку;

б) аналіз показників рентабельності;

в) аналіз фінансового стану підприємства, його фінансо­вої стабільності;

г) аналіз ефективності використання залученого капіталу;

д) економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що аналіз фінансової звітності не дозво­ляє робити категоричні висновки і тільки орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визна­ченні його вузьких місць.

2. Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господар­ства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що мас велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Основними методами аналізу звітності є наступні:

1) читання звітності;

2) горизонтальний аналіз;

3) вертикальний аналіз;

4) трендовий аналіз;

5) розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності – це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко- і довгострокові інвес­тиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв'язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз дозволяє визначиш абсолютні і відносні зміни річних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року прий­мається за 100 %. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємниць­кої діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

Аналіз діяльності окремого підприємства за основними показниками за 1996-2000 роки наданий в таблиці 1.

Таблиця 1

	1996 рік		1997 рік		1998 рік		1999 рік		2001 рік
Показник	значення	%	значення	%	значення	%	значення	%	значення	%
Виручка від реалізації	10600	100	10780	101,7	11500	108,5	14300	134,9	17800	167,9
Собівартість	5900	100 ТоїГ	6200	105,1	7100	120,4	8000	135,6П	9600	162,7
Прибуток	4700	100	4580	97,4	4400	93,6	6300	134,0	8200	174,5

Зданих таблиці 1 видно, яких фінансових результатів у господарській діяльності досягло підприємство порівняно з фак­тичними даними базисного року. Так, індекс 167,9 (див. обсяг ре­алізації за 2000 рік) означає, що у 2000 році цей показник переви­щив обсяг реалізації порівняно з 1996 роком у 1,679 рази. Також можна зазначити, що за п'ятирічний період зростання собівар­тості випереджало зростання виручки від реалізації.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує ди­наміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При прове­денні такого аналізу ціла частина приймається за 100 % і обчис­люється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові коефіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними сталями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

• показники ефективності виробничої діяльності;

• показники ділової активності;

• показники ліквідності;

• показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей та завдання, можна вико­нати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної мето­дики немає, тому аналітики використовують різноманітні набо­ри показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких ко­ефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми най­частіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників. Фінан­сові коефіцієнти по окремих фірмах і галузях можна знайти та­кож в наступних виданнях, що публікуються в США:

• Довідник по фірмах "Дай енд Брендстріт";

• Довідник по фірмах компанії Мудіс - "Мудіс індастріел меньюсл";

• Видання фірми "Роберт Морріс Асошіейтес";

• Видання "Стендерт енд Пур";

• Видання Податкового бюро Міністерства торгівлі США;

• Видання Комісії з цінних паперів і бірж.

В Японії фінансові коефіцієнти публікуються в наступних виданнях:

• Щорічник "Кайся ненкан" (наводиться 12 показників);

• Довідник міністерства торгівлі і промисловості "Вага куні кігьо-но кейси бунсекі" (публікується близько 80 показників).

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допо­могою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показ­ників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового ста­ну і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгост­рокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерсь­ких звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість по­казників різних форм звітності в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися.

Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, мо­жуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

3. Розглянемо значення бухгалтерського балансу для фінансового аналізу.

При економічному читанні балансу ставляться такі ос­новні завдання: 1) виявити наявність та розміщення засобів на підприємстві, встановити зміни, які відбулися у їх складі і джере­лах утворення за звітний період, дати оцінку цим змінам; 2) виз­начити платоспроможність підприємства і фактори, які вплива­ють на неї; 3) вивчити швидкість обігу товарів; 4) проаналізува­ти стан дебіторської і кредиторської заборгованості; 5) визначи­ти ступінь використання кредитів банку та своєчасність їх пога­шення; 6) перевірити підстави утворення і використання коштів фондів спеціального призначення; 7) встановити, як виконується бізнес-план підприємства; 8) встановити, як здійснені розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами; 9) визначити реальну вартість підприємства і його акцій; 10) зіставити баланс, який аналізується, з даними інших підприємств тієї ж галузі економіки.

Для вирішення цих задач в балансі виявляють характер і за­гальну направленість змін. Читання обов'язково передбачає наяв­ність хоча б двох балансів: на початок і на кінець звітного періоду. Саме так створюється необхідна база для того, щоб розглядати ба­ланс не як нерухому величину, а надати за допомогою порівняння характеристику цього балансу в цілому і окремих його частин.

Баланс підприємства містить числові дані, які знаходять­ся у тісному взаємозв'язку. Ця обставина спонукає сприйняти ба­ланс в цілому до того, як кожний його елемент буде підлягати спеціальному вивченню.

Перед читанням балансу аналітик повинен: 1) перекона­тись, що зміст, який вкладається в одноіменні рахунки, однаковий у всіх балансах, які порівнюються. Тотожність змісту в різних балансах рахунків однієї й тієї ж назви важлива навіть не тільки для цілей порівняння цих балансів (тому що, як сказано віще, рахунки часто зводяться в групи), але й для подальшого, більш поглибленого, аналізу окремих майнових груп; 2) перегля­нути номенклатуру рахунків і встановити, які рахунки введені, а які замінені; 3) перевірити правильність виділення позабалансових статей; 4) перевірити правильність розташування регулюю­чих статей балансу.

Показники бухгалтерського балансу підприємства дослід­жуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу.

При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне:

- аналізують майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи вартість майна на початок та кінець звітного періоду, з даними минулих періодів (див. табл. 2):

Таблиця 2