Висновки до модуля III

• Пізнання - це складний, діалектично суперечливий процес постійного відтворення у свідомості, у системі ідеальних образів сутності речей, процесів, явищ, включаючи людину і життя суспільства, а також вивчення шляхів і мету самого процесу утворення понять.

• Пізнання виникає у свідомості людини не тільки завдяки виливу на неї явищ природи і суспільства, а й головним чином завдяки активній свідомій дії людини на природу, під час її практичної діяльності. Основу всього процесу пізнання становлять суспільно-виробнича, соціально-політична, науково-експериментальна, сімейно-побутова та інша практична діяльність людей.

• Практика виконує у процесі пізнання винятково важливу роль: практика - основа наукового пізнання, вихідний пункт пізнавального процесу, рушійна сила розвитку пізнання, критерій його істинності і кінцева мета.

• Відображення світу у свідомості людини на основі практики відбувається у двох формах: у чуттєвій формі і у раціональній, розумовій формі. Основними формами чуттєвого пізнання виступають: відчуття, сприймання, явлення. Процес абстрактного, логічного мислення здійснюється також у трьох основних формах: у поняттях, судженнях і умовиводах.

• Інтуїція - це здатність осягнення істини шляхом прямого її вбачання без доказового обгрунтування. Інтуїції притаманні раптовість і неусвідомленість.

* Об'єктивність істини означає, що зміст істинного знан­ня не залежить ні від людини, ні від людства. Конк­ретність істини виявляється у тому, що істинне знання має своїм змістом певний, конкретний об'єкт, фрагмент об'єктивної реальності.

* Термін «логіка» використовується як для позначення сукупності правил, яким підкоряється процес мислення, що відображує дійсність, так і для позначення науки про правила міркування і тих форм, в яких воно здійснюється. Формальна логіка - наука про закони та форми пра­вильного мислення.

* Поняття - форма абстрактного мислення, в котрій відоб­ражуються суттєві ознаки одноелементного класу або класу однорідних предметів. Відносини між поняттями зображують за допомогою колових схем (коло Ейлера), де кожне коло позначає об'єм поняття. Типи суміщення понять: рівнозначні (тотожні), перехрещувадьні, підпоряд­кування (субординації). Типи несумісності понять: співпідпорядкування (координація), протилежності (контрарності), протиріччя (контрадикторності).

* Судження - це форма мислення, у якій щось стверджуєть­ся або заперечується про існування предметів, зв'язки між предметами та їх властивості або відносини між предмета­ми. Кожному судженню притаманні якісна і кількісна ха­рактеристики. Тому в логіці застосовується об'єднана кла­сифікація суджень за кількістю та якістю, на основі якої виділяються наступні чотири типи суджень. А -загальпостверджувальне судження, І - частково-стверджувальне судження, Е - загальнозаперечувальне судження, О - частково-заперечувальне судження.

• Основні закони логічного мислення: закон тотожності, акон непротиріччя, закон виключеного третього, закон достатніх засад.

• Висновок - це форма мислення, в якій з одного або кількох суджень на основі певних правил виведення можна отримати нове судження, що з необхідністю або певним ступенем імовірності випливає з них. Висновки поділяються на дедуктивні, індуктивні та висновки за аналогією.