Void show(a* a)
{
a->PrintOn();
}
Void main()
{
B *b = new B;
C *c= new C;
show(b); //використовується B::PrintOn()
show(c); //використовується C::PrintOn()
delete b,c;
}
Клас А використовується винятково в якості базового для інших класів. Функція show(A*) у момент виконання базується на типі переданого їй об’єкта, визначає, яку використовувати функцію.
Клас, похідний від абстрактного, теж може бути абстрактним.
Якщо клас перевизначає будь-яку віртуальну функцію свого базового класу новою чистою віртуальною функцією, то він теж абстрактний. С++ потребує перевизначити у похідних класах усі чисті віртуальні функції. Відсутність перевизначеня чистої віртуальної функції призводить до помилки компіляції. Такий фрагмент коду ілюструє деякі проблеми, що виникають, якщо не перевизначити у похідному класі всі чисті віртуальні функції базового класу. Розглянемо просте дерево на рисунку 4.2.
Рис. 4.2. Похідний клас, що не перевизначає чистої
віртуальної функції базового класу
На рис.4.2. показано, що клас В, який породжений від А, не перевизначає чисту віртуальну функцію A::f(). От як виглядає відповідний код:
class A
{
int value;
public:
virtual void f() = 0;
};
class B: public A
{
int value;
public:
void g(int i){value = i;}
};
Якби чисті віртуальні функції поводилися також, як і оголошені віртуальні, то клас В успадкував би A::f(), оскільки клас В не перевизначає A::f().
Припустимо, що новий клас С породжений від В. Якби клас С оголошував віртуальну функцію f(), то вона не була б доступна не через вказівку А*, ні через В*, оскільки ланцюжок віртуальних функцій перервався в класі В. Виклик C::f() через А* привело б до виклику чистої віртуальної функції A::f(), що призвело б до помилки під час виконання. Щоб уникнути таких проблем, у похідних класах варто перевизначити чисті віртуальні функції (навіть якщо вони знову перевизначаються чистими віртуальними функціями).
4.3. Приклади поліморфізму
Поліморфізм не тільки робить програму простіше, але і придає їй гнучкість і стійкість. Головна мета поліморфізму – заміщення функції базового класу функцією похідного класу. Гнучкість проявляється в тому, що при універсальній роботі з функціями базового класу (скажімо, контроль даних), окремі функції, які працюють з цими даними, можуть перевизначатися у похідних класах за рахунок віртуальності.
Приведемо приклад використання віртуальних функцій, що ілюструє могутність поліморфізму та демонструє дві важливі задачі, які виконує поліморфізм: це повне заміщення функції, а також вставка віртуальної функції з метою додавання інформації з базового класу.
У нашому прикладі головною задачею є пошук об’єму тіл, відомих з стереометрії, це призма та піраміда. Приведемо ієрархію класів (рис. 4.3):
Рис. 4.3. Ієрархія класів даних
Так, клас V буде задавати загальний інтерфейс по введенню та контролю вхідних даних, а класи V1 та V2, які є похідними від нього будуть мати лише одну віртуальну функцію, яка буде розраховувати об’єм, відповідно призми та піраміди.
Приведемо текст даного прикладу. Для виведення даних скористуємося функцією recode(), яка переводить символьні данні з таблиці кодування Windows у таблицю кодування DOS.
#include <iostream>
using namespace std;
char* recode(char *TXT);
class V
{
protected:
double x;
double y;
double z;
public:
// Чиста віртуальна функція f1
virtual double f1() = 0;
//Функція, яка викликає віртуальну функцію.(велика) - f2
double f2()
{
// Иніціалізація змінних для обчислення об’єму тіла
// багатогранника з врахуванням їх контролю
while(1)
{
cout<<recode("Введите длину основания фигуры ");
cin>>x;
cout<<recode("Введите ширину основания фигуры ");
cin>>y;
cout<<recode("Введите высоту фигуры ");
cin>>z;
if (x<=0||y<=0||z<=0)
{
cout<<recode("Расчет не возможен! Повторите ввод данных\n");
}
else break;
}
return f1();
}
};
//Клас, що реалізує функцію пошуку об’єму призми
//(основа - прямокутник);
class V1: public V
{
public: