Void b::bb(int u)
{
b = u;
aa(u); //використання захищеного члена-функції
}
Аргументи, передані в базовий клас.
При створенні екземпляру похідного класу часто приходиться мати справу з конструкторами, що потребують передачі параметрів.
Приклад передачі параметрів.
сlass A
{
int a, b, c;
public:
A(int x, int y, int z) (a = x; b = y; c = z;)
};
class B:public A
{
int val;
public:
B(int d):A(d, d+1, d+5) {val = d;}
B(int d, int e);
};
B::B(int d, int e):A(d, e, 13)
{
val = d + e;
}
Будь-які аргументи, передані в базовий клас, потрібно визначити до того, як виконується тіло конструктора, оскільки параметри передаються конструктору базового класу до того, як виконається конструктор похідного класу. Тут сказано потрібно, а не повинно. Якщо ви дійсно хочете передавати ініціалізовані параметри базовому класу, то не використовуйте їх доти, поки не проініціалізуєте.
Приклад передачі неініціалізованих параметрів базовому класу.
class Next
{
public:
char* string;
Next(char * cp){string = cp;}
};
class Last:public Next
{
int val; char name[30];
public:
Last(int d);
};
// виклик базового класу з нульовою вказівкою
Last::Last(int d):Next((char *) 0)
{
sprintf(name, "%d", d);
//ініціалізуєтся змінна базового класу
string = name;
val = d;
}
При створенні екземпляра класу викликається його конструктор. Якщо клас є похідним, то повинен бути викликаний конструктор базового класу. Спочатку будується базовий клас, потім похідний.
Якщо базовий клас є похідним, то процес повторюється доти, поки не буде досягнутий кореневий клас. Дерево спадкування, наведене на рис. 3.1, ілюструє це:
Рис. 3.1 Дерево спадкування
class First {...};
class Second: public First {... };
class: Third: public Second {... };
При створенні екземпляра класу Third конструктори викликаються в такому порядку:
First:: First();
Second:: Second();
Third:: Third();
На відміну від конструкторів деструктори викликаються в зворотньму порядку:
Third:: ~Third();
Second:: ~Second();
First:: ~First();
У С++ класи розробляються для досягнення визначених цілей. Частіше усього програміст починає з нечітко обкресленої ідеї, що поступово в міру дозрівання проекту поповнюється деталями. Іноді справа закінчується двома класами, схожими один на одного. Щоб не дублювати коди в класах варто розбити їх на дві частини, помістивши загальну в батьківський клас, а ту, що відрізняється помістити в похідний.
Приклад двох класів, що мають загальні параметри:
#include <iostream>
using namespace std;
class A
{
int color;
int width, height;
public:
A(int, int, int);
int GetColor() {return color;}
int GetWidth() {return width;}
int GetHeight() {return height;}
};
A::A(int c, int w, int h)
{
color = c;
width = w;
height = h;
}
class B: public A
{
int shel;
public:
B(int, int, int, int);
int GetShel() {return shel;}
};
class C: public A
{
int drawers, mater;
public:
C(int, int, int, int,int);
int GetDrawers() {return drawers;}
int GetMater() {return mater;}
};
B::B(int c, int w, int h, int s): A(c, w, h)
{shel = s;}
C::C(int c, int w, int h, int d, int m): A(c, w, h)
{drawers = d; mater = m;}