29. Специфіка поглядів на людину в філософії б.Паскаля

Глибоку і своєрідну концепцію людини в епоху Нового часу розробив відомий французький фізик, математик і філософ Блез Паскаль (1623 - 1662).У своїй праці "Думки"Паскаль змальовує вражаючу картину людського становища у світі: на тлі космічних масштабів людина перетворюється на непомітну порошину, але, якщо рухатися углиб матерії, людина є велетнем порівняно з нескінченно малими величинами.

Людина - це "мислячий очерет ", пише Б. Паскаль, але вона перевершує природу тим, що може всю її осмислити й пізнати. Тільки мислити слід гідно, а отже— мислити на межі буття і небуття, тобто на останній межі щирості. Під час такого мислення людина врешті-решт повинна зрозуміти, що єдиною її життєвою опорою може бути лише Бог.

30. Розкрийте значення герменевтичної філософії. Герменевтика — це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв’язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння. Філософська герменевтика — це напрям у філософії, що опрацьовує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння. Свою назву герменевтика отримала від імені грецького бога Гермеса, який був посередником між богом і людною — витлумачував волю богів людям і повідомляв бажання людей богам.Головна ідея герменевтики: існувати — значить бути зрозумілим.Предметом дослідження, як правило, є текст. Основи герменевтики як загальної інтерпретації закладені протестантським теологом, філософом і філологом Ф. Шлейєрмахером 

31. Розкрийте значення боротьби номіналізму і реалізму. Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Реалізм — це вчення, згідно з яким обєктивна реальність буття існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій. Згідно з їх вченням, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо ця сутність є не що інше, як загальне поняття. Для реалістів пізнання можливе лише за допомогою розуму, який має божественну природу. Термін номіналізм походить від латинського слова nomen, що означає імя. В протилежність середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття т.зв. універсалії — лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленнях.

32. Розкрийте значення філософії Конфуція в системі світоглядних ідей Китаю. Конфуціанство — китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обовязку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сімї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обовязків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу. Конфуціанство має деякі риси, спільні з релігією — культ предків, ритуали, жертвопринесення. З II ст. до н. е. і до XX ст. конфуціанство було офіційною державною ідеологією Китаю. Нині позиції конфуціанства дещо ослабли під тиском європейських філософських ідей. У різний час конфуціанство поширювалося в Японії, Вєтнамі, Кореї.

33. Розкрийте значення філософії життя, як культурно-історичного типу. Філософія життя — філософський напрямок, який склався в другій половині 19 ст. у Німеччині та Франції, визначними представниками якого вважаються Фрідріх Ніцше , Вільгельм Дільтей,Георг Зіммель , Анрі Бергсон та інші. Засновником напрямку вважається Артур Шопенгауер, песиміст і мізантроп. Поняття життя і стало основним поняттям цього напрямку. Поштовх до пошуку відповідних варіантів розв’язання назрілих філософських проблем, які були окреслені цим напрямком, був даний фундаментальними успіхами біології. Зокрема, дарвінізмом і менделівською генетикою. Але поняття життя ці філософи вживали не в науково-біологічному сенсі. Філософія життя репрезентує життя як сутність людського світу і людського існування. Життя розглядається як феномен людського існування, який недоступний раціональному осмисленню, бо є ірраціональним за сутністю.Завданням філософії життя було осмислення буття людини «в плині життєвого потоку» методологічними засобами філософії, а не науки.

34. Розкрийте значеня антиномія у вченні І.Канта. Заслугою І. Канта є його вчення про антиномії — суперечності розуму. Згідно з цим ученням, суперечності в розумі неминуче виникають завжди, коли поняття абсолютного, яке залучається лише до аналізу світу "речей у собі", також застосовується до пізнання "речей для нас", де е тільки минуще, скінченне й обумовлене. Звідси виникають чотири антиномії.Антиномія- нездоланна суперечність, утруднення. Кант у своїй праці Критика чистого розуму розглядає чотири такі антиномії:1. Світ має початок в часі і просторі. Світ не має початку і в часі, і в просторі.2. Будь-яка складна річ складається з простих частин. В світі немає нічого простого.3. Все в світі відбувається за необхідністю4. У світі є необхідна сутність як його причина. Немає ніякої абсолютно необхідної сутності в світі, ні поза ним.

35. Розкрийте значення психоаналітичної філософії. Психоаналіз розширювався, критикувався і розвивався в різних напрямках, переважно колишніми учнями Фрейда, такими як Альфред Адлер і . Р. Юнг. Основні положення психоаналізу полягають в наступному:1. людська поведінка, досвід і знання багато в чому визначені внутрішніми і ірраціональними потягами;2. ці потягу переважно несвідомі3. спроби усвідомлення цих потягів призводять до психологічного опору у формі захисних механізмів;4. крім структури особистості, індивідуальний розвиток визначається подіями раннього дитинства;5. конфлікти між усвідомленим сприйняття реальності і несвідомим витісненим матеріалом можуть призводити до ментальних порушень, таким як невроз, невротичні риси характеру, страх, депресія, і т. д.;6. звільнення від впливу несвідомого матеріалу може бути досягнуто через його усвідомлення наприклад, при відповідної професійної підтримки.

36. Розкрийте значення і сутність християнського екзистенціалізму С.Кєркегора. Основоположником християнського екзистенціалізму виступає датський релігійний філософ Сьорен К'єркегор. Філософські погляди формувалися під впливом німецького романізму, з одного боку, були антираціоналістичною реакцією на філософію Георга Гегеля — з іншого. На шляху до Бога людина проходить три якісно відмінні стадії: естетичну, етичну і релігійну, вищою з яких є релігійна. Без Бога особа не зможе витримати суперечностей та страждань. Лише християнство, на думку Сьорена К'єркегора, дає основу для правил поведінки, здатне навчити людину бачити істинну реальність, але не дається обраним людям, тим, хто здатний реалізувати свою свободу. Існування особи є абсолютно ірраціональним процесом і неможливо осягнути розумом та раціональним пізнанням. У протилежність жорстокій однозначності раціоналістичного безособового пояснення істини Сьорен К'єркегор висуває концепцію екзистенціальної особистішої істини, показує осягнення істини як результат зіткнення протилежних життєвих позицій

37.Розкрийте значення філософських поглядів Ф.Ніцше та їх вплив на світову філософію. Ніцшеанство – вчення німецького мислителя Фридриха Ніцше, а також його послідовників. Ідеї Ніцше стали, незважаючи на певну суперечливість, віровченням для багатьох людей. У центрі цього віровчення – ідея надлюдини, заснована на «переоцінці всіх цінностей». Надлюдина є абсолютно вільною як від релігійних зобов’язань перед Богом, так і соціальних зобов’язань перед людьми. Впадає в око двоїстий характер уяви надлюдини у Ніцше. З одного боку, вона “пізнає”, бачить те, що в принципі недоступно пізнавальним здатностям людини. З іншого боку, це – монстр, що не визнає жодних моральних обмежень своєї активності і не знає, що означає відступати. Ніцше не вірив у світову справедливість, вважаючи, що пов’язані з нею уявлення про борг є лише засобом придушення вільної індивідуальності. Ніцшепротистояв відомим релігійним уявленням про світ і людське життя. Світ одержує у Ніцше дві іпостасі: матерія, підпорядкована світовим законам причинності, і “безодня”, що не може бути ані пізнаною, ані осмисленою людиною. Усі форми людської поведінки є лише реалізацією головної спрямованості будь-якого буття – «волі до влади». Якщо у людини відсутня воля до влади – вона деградує. Найвище покликання людини, за Ніцше, – загинути, ставши “мостом до надлюдини”. 38.Розкрийте значення поняття “екзистенція” для філософії екзистенціалізму. Екзистенціалізм-це філос.напрям, що робить акцент на дослідженні внут. світу людини. Категорія свободи займає центральне місце у філософії екзистенціалізму. Усі екзистенціалісти вважають, що свобода і екзистенція нерозривні. Осн. категорія - екзистенсія( категорія існування, що ототожнюється з суб’єктивними переживаннями людини). Тобто дійсність - це внут. світ. Основнимпроявом  екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат своговибору. Предметом філософії існування або екзистенціалізму є людина, її внутрішній світ, її життя, суб’єктивність, усвідомлення нею дійсності, переповненої суперечностями. Хар-ю рисою екзистенціалізму є те, що на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; Особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю,мораль, свої інтереси й ідеали; Отже, вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості. 39.Розкрийте сутність “чотирьох святих істин” у вченні буддизму.  «Чотири святі істини» сформулював сам Будда Шак'ямуні. Вони представляють зміст перших настанов, які давав Будда після Пробудження.Чотири святі істини: 1)життя-це страждання; 2)причина страждань – бажання; 3)аби позбутися страждань – треба позбутися бажань; 4)аби позбутися бажань, треба слідувати восьмиступеневому шляху Будди для досягнення нірвани. 40.Основні засади філософії даосизму. Даосизм (6-5 ст. до н.е.) – дао(шлях) – основа всього сущого, якому підпорядковується життя природи і людини і, всупереч якому діяти неможливо. Засновник – Лао Цзи. Основний принцип Ву-вей – невтручання в розвиток природи, наслідування її законів. Провідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряється не Небу, а всезагальному закону – дао, який вносить порядок в хаос речей.Дао – не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону.воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао - першопочаток всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Даосизм пропонує особливий шлях досягнення безсмертя. Той, хто прагне досягти безсмертя, повинен насамперед намагатися створити для всіх духів-монадтакі умови, щоб вони не бажали залишити тіло. Це досягається насамперед, як вважали даосисти, обмеженням у їжі. Кандидат у безсмертя повинен був відмовитися спочатку від м'яса і вина, потім взагалі від будь-якої грубої їжі, далі від овочів і зерна, які зміцнюють матеріальне начало в організмі. Другий важливий елемент досягнення безсмертя — фізичні і дихальні вправи. До комплексу цих вправ входило постукування зубами, потирання скронь, кошлання волосся, а також уміння володіти своїм диханням.

41.Охарактеризуйте основні філософські принципи вчення чарваки-локаяти. Чарвака – стихійно-матеріалістичне вчення. Засновником цієї неортодоксальної школи індійської філософії вважався мудрець на ім’я Бріхаспаті. Єдине, що існує в світі – матерія. В основі світу 4 елементи: вода, вогонь, повітря, земля. Саме з цих елементів виникає свідомість. Однак самі по собі елементи несвідомі, свідомість виникає лише при певному їх поєднанні. З руйнуванням тіла зникає і свідомість. Тому для чарвака очевидно, що немає ніякої вічної душі. Не визнавали авторитет Вед. Єдино достовірним джерелом знання прихильники цієї школи вважали чуттєве сприйняття. Поняття добра і зла – ілюзорні і створені людською уявою. Спростували необхідність аскетичного способу життя. Єдиний сенс життя бачили в отриманні насолоди (гедонізм). 42.Охарактеризуйте основні риси натурфілософії Стародавньої Греції. Мілетська школа — давньогрецька натурфілософська школа заснована Фалесом у Мілеті. Представники: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Як стверджував Фалес, основою всього існуючого є вода. Як субстанцію "воду" не можна прямо ототожнювати з водою як з однією з чотирьох стихій природи, оскільки вона має здатність змінюватися, переходити в інші стихії — повітря, вогонь, землю. У Всесвіті все повно богів, все має душу. Приклад і доказ загальної одухотвореності Фалес бачив у властивостях магніту, так як магніт здатен приводити тіла в рух, то, отже, має душу. Анаксимандр. Першооснова всього сущого – апейрон - безмежна, невизначена матерія. Він не пов'язує своє розуміння першооснови всіх речей з якою-небудь однією стихією, а витлумачує цю першооснову в більш загальному розумінні — у розумінні первинної, якісно невизначеної, а значить ще не диференційованої матерії. Згідно з Анаксімандра, існує вічний рух, в ході цього руху відбулося утворення світів. Світи виникли не в результаті творіння, а в результаті розвитку. Як і всі інші тварини, людина походить від риб. Анаксимен. Він стверджував, що природа, яка є основою всього сущого, єдина й нескінченна, однак ототожнював її з повітрям. Анаксімен вважав, що природа є неоднорідною за ступенем розрідження й ущільнення. Це залежить від речовин, з яких вона складається. Розріджуючись, вона стає вогнем; згущуючись, вона стає вітром, потім хмарою, згущуючись ще більше, вона перетворюється на воду, потім на землю, камінь; все інше виникає із цих речовин. Анаксімен також визнає вічність руху, який спричинює зміну речей. 43.Розкрийте сутність філософських поглядів Геракліта. Предметом людських знань Геракліт, як матеріаліст, вважав природу.Світом керує вогняний розум(логос). Все тече,все змінюється. Геракліт виявляє увагу до людини як своєрідного мікрокосму, у котрому віддзеркалюється й уособлюється Космос. Подібно до останнього людина теж містить темне і світле начала (тіло й дух), змінне переважання кожного з яких (спалахування й згасання) зумовлює чергування сну й свідомого існування, життя і смерті, яка є звільненням від тіла як могили душі. Для того щоб вийти з космічного коловороту елементів і, відповідно, перероджень, необхідно наблизити свою душу до "вогню", зробити її сухим шляхом аскези.  44.Вчення Емпедокла про “чотири корені” світу. Емпедокл приймає як першоначала світу всі чотири традиційні стихії: землю, воду, повітря й вогонь. Емпедокл називає ці матеріальні початки "коренями усіх речей".Ці першоначала у Емпедокла не переходять одне в одне, вони пасивні. Емпедокл, крім існування чотирьох «кореней», допускав так само існування двох протилежних один одному рушійних сил. Елементи, або "коріння", приводяться цими силами в рух: або з'єднуються, зближуються, поєднуються, або, навпаки, роз'єднуються, віддаляються один від одного, розходяться. Силу, яка виробляє з'єднання, він називає любов'ю (або дружбою, приязню, гармонією, навіть - Афродітою - на ім'я богині любові, що з'єднує чоловіка і жінку). Силу, що виробляє поділ, він називає ненавистю (ворожнечею, Аресом). З чотирьох фізичних елементів Емпедокла особливо важливу роль грає вогонь. Філософ, визнавши початком всього ворожнечу та кохання, сказав, що все виникло з вогню.Він каже, ніби тіла утворюються за характером чотирьох елементів у різних пропорціях.

45.Розкрийте сутність і значення “сократівського повороту” у філософії. Внесок Сократа у розвиток філософської думкивизначають як сократівський поворот у філософії. Суть його полягає узверненні філософських міркувань з космогонічної проблематики до темилюдини. Пізнай самого себе — такою є теза сократівського вчення.Такого знання можна набути лише у безпосередньому контакті з іншимилюдьми, в діалозі. Тому Сократ більшу частину свого часу проводив наплощах, вступав у розмови з кожним, хто бажав говорити зним. Віннеодноразово вступав у суперечки з приводу визначення змісту такихпонять, як благо, мудрість, справедливість та ін. У ході розмови Сократ ставив запитання, отримував відповідь, як правило, неповну, знову ставив запитання і, коли спантеличений співрозмовник остаточно заплутувався і питав, а що думає Сократ з приводу цього, він відповідав: «Я знаю лише те, що нічого не знаю». Заслуга Сократа в філософії полягала в тому, що він на практиці довів значення діалогу як основного методу пошуку істини.Істина не можи бути нав’язана іншими, її можна віднайти лише в середині самих себе. 46.Сутність та значення сократівського методу пізнання істини. Майєвтика(повивальне мистецтво) - запропонований Сократом метод витягувати приховане в людині правильне знання за допомогою майстерних навідних питань. Мати Сократа була повитухою, це і дало поштовх до знаходження цього методу.Сократ казав:«Від мене вони нічому не можуть навчитися, просто самі в собі вони відкривають багато прекрасного, якщо, звичайно, мали, і виробляють його на світло. Сповиті ж цього винуватці — бог і я». Сократ допомагає знаходженню людиною думки, і робить це в діалозі з допомогою питань і відповідей. Так само як і повитухи, лише допомагають народженню дитини. 47.Етична проблематика у філософському вченні Сократа. ЕтикаСократа може бути зведена до трьох основних тез: а) благо тотожне задоволень, щастя, б) чеснота тотожна знання; в) людина знає тільки те, що він нічого не знає. Всі люди прагнуть до задоволень, користі та щастя. Це - аксіома людського існування. Суворий закон людської поведінки: прагнути до задоволень і уникати страждань. Існує багато задоволень і існує багато страждань. Різним людям приємні різні речі. Людина постійно опиняється в ситуації, коли необхідно вибирати між різними задоволеннями, між задоволеннями і стражданнями. Так, вищим критерієм,за допомогою якоголюдина робить вибір, вважають розум. Вважав, що душа повинна бути «вершником» тіла, тіло існує для душі, а не навпаки, тобто підпорядкувати тіло душі - це вища мета людини. Саме через порушення цього правила виникає все погане і зле.  48.Теорія ідей у філософії Платона. Згідно з теорією Платона існує дві світи: світ ідей та світ речей. У світі ідей містяться первообрази, ідеї всіх явищ нашого світу, а у світі речей – лише тіні світу речей. Ця теорія є частково логічною, і частково метафізичною. Логічна частина має справу зі значенням загальних слів. Є багато окремих тварин, про яких ми можемо точно сказати: "Це кішка". Під словом "кішка" ми маємо на увазі, очевидно, щось відмінне від кожної окремої кішки. Мова не може обійтися без таких загальних слів, як "кішка", і такі слова, очевидно, не є безглуздими. Але якщослово "кішка" означає що-небудь, то воно означає щось, що не є тією чи цієї кішкою, а представляє собою щось в роді універсальної кошачності. Вона не народилася, коли народилася окрема кішка, і не помре разом зі смертю окремої кішки. Насправді вона не має місця в просторі або часі: вона "вічна". Згідно метафізичної частини цієї теорії, слово "кішка" означає деяку ідеальну кішку. Кішку, створену Богом і єдину у своєму роді. Окремі кішки поділяють природу Кішки, але більш-менш недосконало. Тільки завдяки цьому недосконалості може бути багато кішок.  49.В чому полягає специфіка пізнання за вченням Платона? Пізнання Платон трактує як пригадування (анамнезис) душі того часу, коли вона була в царстві чистих ідей і знала все.Такою здатністю наділена тільки людська душа, яка до переселення в тіло існує в царстві ідей. Вселяючись у тіло, душа забуває про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати забуте. Розглядаючи шлях пізнання, Платон використовує притчу про печеру: Люди перебувають ніби у підземному помешканні, подібному до печери на стінах якої очі бачать гру тіней. Змушені бачити усе життя лише тіні, не бачачи реальних предметів, люди звикають, вважати ці тіні справжніми предметами. Тіні — це результат сприймання світу почуттями. Пізнання ж істинної дійсності — світу ідей можливе лише за допомогою розуму. Методами пізнання, з точки зору Платона, є діалектика та математика. Діалектика як здатність ставити запитання і давати відповіді на них. Математика особливо геометрія,здатна вивести людину із світу почуттів та невизначеності у світ ідеального сущого. 50.Розкрийте значення та взаємозв’язок таких понять як “матерія” і “форма” у філософії Арістотеля. Арістотель розглядає матерію і форму в їх єдності взаємозв'язку. При цьому форма – активна, матерія – пасивна. Форма - суть речі, матерія - матеріалу, з якого виготовлена річ. Тільки розум має можливість створювати форми. Ним є світовий розум, тобто розум який працює сам на себе,створюючи чисті інтелектуальні форми, які далі самі створюють форми. Без руху не існує ні часу, ні простору, ні матерії, як і взагалі не існує світу та життя. 51.Антропологічна проблематика у філософії Арістотеля. Головна відмінність людини від тварини, по Арістотелю, грунтується на здатності людини до інтелектуального життя. Тільки людина здатна до сприйняття таких понять як добро і зло, справедливість і несправедливість. Центральне поняття арістотелівської етики - доброчесність. Доброчесність має не кожна людина, а лише той, хто зумів її активно виявити, той, хто діє. Вищою формою діяльності є пізнавальна, теоретична. Людина отримує вищу насолоду не в споживанні матеріальних благ, не в почестях, не в діяльності, спрямованій на досягнення якихось цілей, користі, а в самому процесі теоретичної діяльності, в спогляданні. Згідно з Арістотелем, людина є політична тварина. Людина народилася політичною істотою і носить в собі інстинктивне прагнення до "спільного співжиття". Також відмінністю від тварин є мова. Жінка – недороблений чоловік, вона відіграє пасивну роль у розмноженні. 52.Охарактеризуйте основні риси філософії стоїцизму. Засновник цієї школи – Зенон. Ця школа була логічним продовженням школи софістів, але мала свої особливості. Замість теорії "вільного поводження", досягнення повсякденної насолоди і необмеженого блага, потрібно було розробити основи раціональної етики, побудованої на принципах дотримання розумних потреб. Замість колективних форм відповідальності людей має місце індивідуалізація людини, підняття її відповідальності за свої дії. Проповідується фаталізм, віра в людську долю, трагічне стає героїчним. Замість альтруїзму проповідується егоїзм, егоцентризм і аскетизм У світі панує невблаганна необхідність (фаталізм), і немає можливості протистояти їй, людина цілком залежить від усього, що діється у зовнішньому світі, природі. Мудрість дозволяє стримувати афекти (чуттєві пориви), але для цього слід виробити в собі чотири чесноти: розсудливість, невибагливість, невблаганність, мужність і таким чином можна виробити ідеальний, згідно з вченням стоїків, спосіб ставлення до світу – апатію - відсутність переживань, безпристрасність, загальне блаженство(стоїчний спокій.) 53.Розкрийте сутність та значення філософії епікуреїзму. Вище благо – насолода. Вище зло – біль. Епікур закликав людину співміряти задоволення, котре вона отримує в результаті чогось , з можливими його наслідками. Насолода не завжди чуттєва. Смерть не має до нас ніякого відношення: коли ми живі, смерті ще немає, а коли смерть наступає, то нас вже немає.Ідеал — життя в «затишному місці», в тісному колі друзів, неучасть у державному житті, віддалене споглядання. Живи непомітно. Основні положення епікурейської філософії : - реальність піддаєтьсяосмисленню людським розумом; - в реальності є місце для щастя; - щастя - це витіснення страждання і занепокоєння; - для досягнення щастя і спокою людина не потребує ні чого, окрім самого себе.

54.Основні ідеї філософії неоплатонізму. Неоплатонізм — ідеалістичний напрям античної філософії III-VI ст., що з’єднує і систематизує елементи філософії Платона, Аристотеля та східної філософії. Найвідомішим і значним виразником ідей неоплатонізму є Плотін. Світ знаходиться між 2-х полюсів: єдине(божественне світло, Бог) і пітьма(як відсутність світла). Все є Єдине, все є Бог. Неоплатонізм визнає вчення про переселення душ метемпсихоз. Над усім існує Єдине. Еманація – вплив Єдиного в світ. Єдине не цікавиться людиною. Для спасіння людини треба відмовитись від надлишкового зосередження на матеріальних речах, моральне життя, що досягається шляхом розвитку інтелектуальних здібностей.