66.Значення російської релігійної філософії у переосмисленні становища людини у Всесвіті.

Великий внесок в світову філософію доклали російські філософів кінця XIX — 1 пол. XX ст.- Соловйова, Бердяєва, Булгакова. Духовним джерелом релігійної філософії стало православ’я. У центрі її уваги знаходилася тема Бога і людини, взаємини між ними. Вона носить всеосяжний характер. У неї з релігійних позицій були осмислені такі проблеми, як: -природа людини, її свобода, смерть і безсмертя; -гуманізм і його криза; -сенс людської історії; -ряд важливих соціальних питань.Центральною фігурою у всій російської релігійної філософії є В.С. Соловйов. Соловйов в основу своєї філософської концепції ставив релігію і прагнув підпорядкувати їй філософію, науку, етику, майбутнє державний устрій. Він різко критикував матеріалізм і атеїзм, представляючи їх як вчення аморальні, спустошувальні природу людини і провідні людей у глухий кут. Питання про взаємовідносини матеріального і духовного Соловйов вирішував з позиції обєктивного ідеалізму. Початок всього сущого — абсолютна, тобто бог. Ще одним представником цього напрямку є Микола Бердяєв. Коло його інтересів зосереджується на питанні пошуку засобів духовного оновлення та самоідентифікації суспільства і особистості, проблемах історіософії, антропософії та персоналізму. Джерелом філософських побудов він вважав християнське віровчення з акцентом на містичному світосприйнятті. Основні філософеми Бердяєва такі: укоріненість особистісного, історичного та соціального буття в Богові, примат свободи над Богом та буттям. Важливий вклад у розвиток російської релігійної філософії внесли і такі філософи, як Лоський , Флоренський , Франк , Карсавін, Ільїн, Лосєв та інші. Це мислителі різних поглядів, але всіх їх єднає інтерес до духовних цінностей, визнання теоретичної та практичної першості духовного життя над зовнішніми формами співжиття, моральності, пошук змістовних творчих основ людського буття.

67. Сучасні тенденції у філософській антропології.

Філос. антропологія — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини; у вузькому — напрям (школа) в західноєвропейській, переважно німецькій, філософії першої половини XX століття. Ідейними джерелами філософської антропології стала філософія німецького романтизму та філософія життя. Представники філософської антропології широко застосовували принципи трансценденталізму Іммануїла Канта. Історично, найвидатнішими представниками антропологічної філософії виступали Гельвецій, Фейербах, Чернишевський. Саме Людвіг Фейербах ввів у науковий обіг і прагнув обґрунтувати антропологічний принцип як матеріалістичну антитезу об'єктивно-ідеалістичному розумінню «ідеї», «духу». Всебічне обґрунтування філософської антропології здійснено Максом Шеллером. Ідеї філософської антропології розробляли також Арнольд Гелен, Хельмут Плеснер, Ернст Ратхакер, Олександр Больнов. Відмінності філософів — антропологів лише в тому, які аспекти (біологічні, психологічні, соціально-культурні тощо) буття та «виміри» людини розглядаються. Сьогодні можна говорити, що філософсько-антропологічний рух став масовим у зв’язку з певними глибинними процесами в розвитку сучасної західної і вітчизняної свідомості, у зв’язку зі змінами в характері активності індивіда.