77.Особливості філософії ірраціоналізму.

Ірраціоналізм — філософські течії, що проголошують верховенство почуттєвого початку і роблять його основною характеристикою як самого світу, так і світосприйняття. На противагу філософській класиці, що висунула на перше місце розум і раціональність та поставила в якості основної мети виявлення внутрішньої логіки процесів, пост-класична філософія знаменує собою відмову від визнання розумних підстав дійсності і висуває на перший план ірраціональний момент. Хоча певні ірраціоналістичні тенденції можна простежити протягом тривалого розвитку філософії, сам термін «ірраціоналізм», відносять все-таки до філософських напрямків кінця 19-го — початку 20 століть.Особливо яскраво ірраціоналістична філософія була представлена в цей час філософією життя — Дільтей, О.Шпенглер, Бергсон. Розуму було відведено утилітарне місце в пізнанні, а ірраціональне було чітко тематизовано й проблематизовано, завдяки чому був розширений і обґрунтований новий предмет філософського осмислення у вигляді інтуїтивного, до — або позатеоретичного знання, а сама філософія з мислення про світ у поняттях перетворилася в розуміння (або інтуїтивне сприйняття) в принципі непізнаваної силами одного тільки розуму дійсності.

78.Охарактеризуйте філософію епохи Середньовіччя.

Існує думка, що епоха середньовіччя не створила в філософії нічого принципово нового, але це не зовсім так. У нових історичних умовах переосмислювалися досягнення античної філософії, вдосконалювалася й розвивалась арістотелева логіка, закладалися підвалини науки й філософії епохи Відродження й Нового часу. Розроблявся погляд на людину і світ цілком відмінний від погляду античної епохи. Основною рисою всієї середньовічної філософії, на відміну від античної, було те, що вона розвивалася в межах виключно релігійних уявлень. Поняття про Бога було центральним і обов`язковим. Якщо мова йшла й про природу, то тільки заради розв`язання проблем, пов`язаних із Богом. Уся філософія була підпорядкована теології, і якщо хтось із філософів пробував проявити самостійність, переслідувався церквою.

79.Основні думки твору Августина Блаженного “Про град Божий”.

Це, перш за все, критика язичництва римської міфології і релігійних установлень, супроводжувана теологією історії, що зробила сильний вплив на богословську думку Заходу. Історія відображає боротьбу між Божим і Земним градом.Спасіння можливе лише у лоні церкви.Історія необхідна Богу для втілення царства Божого,для виховання людини знищенні зла.

80.Розкрийте сутність філософії Августина Блаженного.

Августин дотримується матеріалістичного погляду на «погану природу» людини, яка є наслідком первородного гріха і передається через статеве життя. Для Августина людина - це душа, якій служить тіло. Але людина - це єдність душі і тіла. Однак саме його темперамент і постійна боротьба проти моралі того часу привели до надмірного звеличування божественної благодаті і одержимості ідеєю про приречення Августин вніс деякі помилки в розвиток західної гілки християнського віровчення. Він розвинув вчення про чистилище, як про проміжному місці між раєм і пеклом, де душі грішників очищуються. Августин відстоював вчення про рок, приречення, відкидаючи цим свободу волі людини. На думку Августина, Бог влаштовує майбутні справи; це організацію незаперечно і незмінно. Але доля, не має нічого спільного з фаталізмом язичників: Бог карає, щоб явити свій гнів і силу.  Одні люди удостоюються вічного життя, інші - вічного прокляття, і серед останніх - немовлята, які померли нехрещеними. Оскільки первородний гріх передається статевим шляхом, він є загальним для всіх і неминучим, як і саме життя. У кінцевому рахунку, церква складається з обмеженої кількості святих, призначених до спасіння ще перш створення світу. Августин сформулював деякі положення, які, хоча й не були цілком прийняті католицькою церквою, породили нескінченні богословські суперечки. Його доля компрометувало християнський універсалізм, згідно з яким Бог бажає спасіння всіх людей. У його роботах зі спроби виразити розуміння догматів віри виникає система християнської філософії. Августин вважав, що основою вивчення життя, як і філософії, є Бог, оскільки будь-яке вивчення є частиною пізнання Бога. Людина, що пізнала Бога, не може не любити його. Будь-яке знання має вести до Бога, а потім і до любові до нього.  Після первородного гріха єдине значуща подія - це Воскресіння.