73. Охарактеризуйте основні риси філософії неотомізму.

Неотомізм – офіційне філософське вчення католицької церкви. Серед найвідоміших представників неотомізму – Жак Марітен (1882–1973), французький академік  Етьєн  Анрі  Жільсон (1884–1978), Густав Веттер (1911 р.), а також Карел  Войтило. Неотомізму властиві традиціоналізм, догматична стабільність ідей і теоретичних постулатів.

Філософії неотомізму притаманні такі характерні риси:

1. Ідейними джерелами неотомізму є вчення філософа-схоластика XIII століття Фоми Аквінського. Сучасний томізм – це неотомізм.

2. Предмет філософії неотомізму - буття Бога. Вона протиставляє абсолютне, надприродне буття – буттю конкретних речей. Буття саме по собі – це чисте буття (Бог).

3. Центральним принципом неотомізму є принцип гармонії віри та розуму.

4. Мета філософії неотомізму – раціональне обґрунтування буття Бога. 

У цілому в неотомістській концепції спостерігається поєднання матеріалізму та ідеалізму, різних наукових та антропологічних вчень сучасності.

74.Охарактеризуйте філософію структуралізму.

Структуралізм виник як напрям в звязку з переходом гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу дослідження: моделювання, формалізації і математизації досягнутих результатів. Суть методу пізнання структуралістів зводиться до наступного:1. виділення певної множини обєктів масиву, корпусу текстів, в яких можна передбачити наявність єдиної структури, інваріанта. 2. Розкладання текстів на елементарні частинки, в яких типові відношення звязують однорідні пари елементів. 3. Систематизація відносин і побудова абстрактної структури шляхом моделювання. 4. Виділення із структури всіх теоретично можливих наслідків і перевірка їх на. практиці.

75.Специфіка розуміння людини в біологічному напрямі філософської антропології.

Біологічний напрям розглядає людину тільки як специфічну тварину. Людина — це біологічно недосконала тварина, непристосована до існування в сьогоденні, і тому виникає соціальне напруження. Людина є біологічно недостатньою, бо вона захищена інстинктами, не завершена і незакріплена в своїй тваринно-біологічній організації. Звичайно, що це складне науково-світоглядне питання, розвязання якого залежить від рівня розвитку науки — аналізу великого масиву фактичного матеріалу, що підтвердить або спростує уявлення про еволюцію людини. Достовірно стосовно цього можна сказати, що завдяки успіхам медицини, соціальної гігієни, прогресу взагалі адаптичні потенції людини значно знизились, а деякі з них зовсім не функціонують

76.Специфіка розуміння людини в функціональному напрямі філософської антропології.

Філософська антропологія від філософія і антропологія; філософія людини в широкому сенсі — філософське вчення про природі й сутності людини; у вузькому — напрям школа у західноєвропейській філософії переважно німецької першої половини XX століття, що виходив з ідей філософії життя Дільтея, феноменології Гуссерля та інших, яка прагнула до створення цілісного вчення про людину шляхом використання і тлумачення даних різних наук — психології, біології, етології, соціології, а також релігії та ін. Функціональний підхід вважає, що визначити людину через її вроджену здібність — інстинкт, психіку тощо неможливо. Це можна зробити через працю, як істинно людську діяльність. Ці підходи не можна розглядати ізольовано, окремо один від одного. Адже немає діяльності незалежної від певної біологічної організації, а остання завжди відчуває на собі вплив певної форми діяльності.