- •1.Специфіка нового погляду на людину в епоху Відродження.
- •4.Основні засади філософії ф.Прокоповича.
- •6.Проблема свободи і творчості в філософії м.Бердяєва.
- •8.Основні риси філософської думки в культурі Київської Русі.
- •9.Охарактеризуйте теологічні теорії походження релігії.
- •10.Охарактеризуйте наукові теорії походження релігії.
- •11.Предмет, об’єкт, значення релігієзнавства як науки, що досліджує природу релігії.
- •12.Характерні риси романтизму як останнього в Європі виразу “загального світобачення”.
- •13.Теорія пізнання і.Канта.
- •14.Антропологічна проблематика філософії л.Фейєрбаха.
- •15.Сутність суб’єктивного ідеалізму та діалектики у філософії й.Фіхте.
- •17.В чому полягає сутність трьох стадій життя за вченням с.К’єркегора?
- •19.Сутність поняття “відчуження” в філософії марксизму.
- •21.Пантеїстичні погляди б.Спінози.
- •23. Охарактеризуйте провідні ідеї епохи Просвітництва.
- •29. Специфіка поглядів на людину в філософії б.Паскаля
- •55. Провідні ідеї філософських поглядів Піфагора.
- •57. Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси первісних релігійних вірувань.
- •58. Розкрийте сутність та значення тотемізму.
- •59. Розкрийте сутність та значення фетишизму.
- •60. Розкрийте сутність та значення анімізму.
- •62. Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси ранніх національних релігій.
- •63. Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси пізніх національних релігій.
- •64. Розкрийте сутність, значення філософської антропології.
- •66.Значення російської релігійної філософії у переосмисленні становища людини у Всесвіті.
- •67. Сучасні тенденції у філософській антропології.
- •68. “Проект” всезагального спасіння людства у філософських поглядах Федорова.
- •69. М.Бердяєв про “Епоху Духа в християнстві”.
- •73. Охарактеризуйте основні риси філософії неотомізму.
- •74.Охарактеризуйте філософію структуралізму.
- •76.Специфіка розуміння людини в функціональному напрямі філософської антропології.
- •77.Особливості філософії ірраціоналізму.
- •78.Охарактеризуйте філософію епохи Середньовіччя.
- •79.Основні думки твору Августина Блаженного “Про град Божий”.
- •80.Розкрийте сутність філософії Августина Блаженного.
- •81.Охарактеризуйте погляди ф.Аквінського на буття та пізнання.
- •82.Розкрийте сутність та значення вчення ф.Аквінського про синтез віри і знання.
- •84.Етика і.Канта.
- •85.Діалектичний метод г.Гегеля.
- •86.Конкретизуйте поняття “істина” через взаємозв’язок таких понять як: “об’єктивна істина”, “абсолютна істина”, “відносна істина”, “конкретна істина”.
- •90.Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку.
14.Антропологічна проблематика філософії л.Фейєрбаха.
Нова філософія, яку пропонує створити Фейєрбах, повинна бути філософією людини, це антропологічна філософія, в ній Бог і теологія повністю розчиняються у вченні про людину. Вважає, що філософія і релігія — протилежні за своєю суттю. В основі релігії лежить віра в догмати, в основі філософії — знання, прагнення розкрити суть речей. Тому своє завдання Фейєрбах вбачаєте критиці релігії, пропонує аргументоване розуміння причин виникнення релігії. Зокрема, він вважає що незадоволення людини суперечностями, злом і несправедливістю, які існують в реальному світі, приводить до того, що в неї виникає думка про існування ідеального світу — Неба, де .людська доброчесність завжди винагороджуєтьсяі приносить щастя. Крім того, говорить Фейєрбах, ні в чому з такою силою не відчуває людина свою обмеженість, безсилля, як в усвідомленні неминучості смерті, кінечності людського життя, їй дуже важко змиритись з цією неминучістю, тому виникає думка про безсмертя, що знаходить своє втілення в проблемі потойбічного світу. Фейєрбах стверджує, що релігія виникає тому, що людина починає приписувати свої кращі риси Богові і замість того, щоб любити іншу людину, вона починає любити Бога. Релігія є неістинною формою самосвідомості людини. Антропологія ліквідує поняття Бога і ставить на його місце людину. Якщо релігія — це любов до Бога, то нова філософія пропагує любов до людини. Любов, як унікальне почуття звязку між людьми, утворює сутність антропології і перетворює її у нову релігію.
15.Сутність суб’єктивного ідеалізму та діалектики у філософії й.Фіхте.
Спираючись на субєктивно-ідеалістичнийпринцип тотожності буття і мислення, приписуючи здатність до руху тільки духу, Фіхте, характеризує процес його саморозвитку у вигляді боротьби протилежностей, що знаходяться в єдності: субєкта не — Я і обєкта не — Я. Взаємодія цих протилежностей, вважає Фіхте, є джерелом розвитку, завдяки якому розгортається все багатство, різноманіття світу. Із системи Фіхте повністю випадає матеріальна дійсність. Логічним результатом його вчення є соліпсизм визначення конкретного Я і заперечення обєктивного існування інших людей. Але серед нісенітниць субєктивно-ідеалістичних міркувань Фіхте дуже цінною була ідея про те, що розвиток відбувається через взаємодію протилежностей. Це був важливий крок в розробці діалектичної ідеї про джерело розвитку.
16.Охарактеризуйте “філософію тотожності” Ф.Шеллінга.\
Субєктивний ідеалізм Фіхте був нездатним пояснити явища природи та суспільного життя, практичної діяльності людини. Спробою його критичного осмислення стала так звана обєктивно-ідеалістична філософія тотожності, основоположником якої був Ф.Шеллінг 1775-1854 рр. Цінним в філософії Шеллінга було те, що виходячи з теорії тотожності, він наполягав на пріоритеті природи щодо вічно наявного протиріччя Я і середовище, показав діалектичний розвиток єдиної природи і існування єдності живої і неживої природи. Намагаючись узагальнити досягнення наукових знань свого часу, Шеллінг вирішував проблему знаходження вихідного начала, яке, на його думку, повинно бути вище субєкта, природи і духу, з якого виводилось би як перше, так і друге. За такий перший початок Шеллінг приймає субстанцію, деякий абсолют, що виступає у вигляді абсолютного розуму, існує одночасно як субєкт-обєкт, як абсолютна єдність духовного і природного. Але він не знаходить відповіді на питання про те, який же механізм виникнення із абсолюту конкретних кінцевих речей. Звичайно, Шеллінг висунув плідну ідею про першооснову як принцип вирішення всіх теоретичних ускладнень, але він не зміг відповісти на багато питань, за вирішення яких, як ми бачили раніше, взявся Гегель.
