Список умовних скорочень

АГ	- ангіографія
АТ	- артеріальний тиск
в/в	- внутрішньовенно
ВАП	- вентиляторно-асоційована пневмонія
ВІТ	- відділення інтенсивної терапії
ВСА	- внутрішня сонна артерія
ВЧТ	- внутрішньочерепний тиск
ГЕБ	- гематоенцефалічний бар’єр
ГІ	- геморагічний інсульт
ГПМК	- гостре порушення мозкового кровообігу
ГРДС	- гострий респіраторний дистрес-синдром
ДО	- дихальний об’єм
ЕЕГ	- електроенцефалографія
ЕхоЕС	- ехоенцефалоскопія
ІХС	- ішемічна хвороба серця
КЕА	- каротидна ендартеректомія
КТ	- комп’ютерна томографія
ЛП	- люмбальна пункція
ЛТ	- лікворний тиск
МА	- мозкові артерії
МНК	- міжнародний нормалізаційний коефіцієнт
МРТ	- магнітно-резонансна томографія
ННЛ	- нейрогенний набряк легень
НП	- нозокоміальна пневмонія
ОЦК	- об’єм циркулюючої крові
ПТКВ	- позитивний тиск в кінці видиху
ПХО	- первинна хірургічна обробка ран(и)
САТ	- середній артеріальний тиск
СГПЛ	- синдром гострого пошкодження легень
СМА	- середня мозкова артерія
TIA	- транзиторна ішемічна атака
ТКДГ	- транскраніальна допплерографія
УЗДГ	- ультразвукова допплерографія
ХА	- хребтова артерія
ЦВТ	- центральний венозний тиск
ЦПТ	- церебральний перфузійний тиск
ЧМТ	- черепно-мозкова травма
ЧСС	- частота скорочень серця
ШВЛ	- штучна вентиляція легень
ШКГ	- Шкала коми Глазго
ШКТ	- шлунково-кишковий тракт
СРАР	- неперервний позитивний тиск в дихальних шляхах (Continues Positive Airway Pressure)
EtCO2	- парціальний тиск вуглекислого газу наприкінці видиху
FiO2	- фракція кисню у вдихуваній суміші
PaCO2	- парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові
PaO2	- парціальний тиск кисню в артеріальній крові
Ro-графія	- рентгенографія
SpO2	- сатурація артеріальної крові, виміряна методом пульсоксиметрії

ВСТУП

В останні десятиріччя в Україні відмічається значне зростання поширеності цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) та збільшення судинно-мозкової патології серед осіб працездатного віку. Протягом останніх 15 років ці показники зросли майже вдвічі. ЦВЗ є найбільш частою причиною інвалідизації дорослого населення країни.

Смертність від судинних захворювань головного мозку посідає друге місце у структурі загальної смертності населення України.

Найважчою формою цереброваскулярних захворювань є гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК), які в Україні щорічно реєструються в кількості 100-120 тис.

В останні роки змінилися погляди на стратегію та тактику ведення хворих з гострими порушеннями мозкового кровообігу. Це обумовлено появою нових даних про патофізіологію гострого періоду мозкового інсульту, які з’явились завдяки застосуванню сучасних методів нейровізуалізації (КТ, МРТ, позитронно-емісійної томографії) та можливості прижиттєвого дослідження судинної системи мозку (МР/КТ ангіографія, ультразвукова допплерографія, церебральна ангіографія), використанню біохімічного моніторингу церебрального метаболізму та ін. Найбільший вплив на стратегію лікування хворих з ішемічним інсультом мала концепція “ішемічної півтіні” і “вікна терапевтичних можливостей”. Дослідження, проведені в 80–90-х роках ХХ сторіччя, показали, що в результаті оклюзії судини у відповідному басейні кровопостачання розвивається гіпоперфузія тканини мозку, яка спричиняє загибель нервових клітин. В той же час навколо цієї зони утворюється зона “ішемічної напівтіні”, у якій нейрони ще не загинули, але їх функція суттєво порушена внаслідок значного зниження метаболізму. Ця зона може трансформуватися в інфаркт внаслідок вторинних нейрональних ушкоджень. В основному формування інфаркту мозку відбувається протягом 3-6 годин. Цей проміжок часу одержав назву “терапевтичного вікна”. Саме ця концепція змінила відношення до інсульту з визнанням його невідкладним станом, що вимагає екстреної медичної допомоги в перші хвилини, години з моменту його розвитку.

Великий вплив на вибір стратегії лікування хворих з гострим ішемічним інсультом, а також вторинну профілактику мала і концепція гетерогенності інсульту. Вона вказувала на різноманіття етіологічних і патогенетичних механізмів розвитку гострої церебральної ішемії. Установлено, що основними причинами розвитку ішемічного інсульту є:

• атеросклеротичні та атеротромботичні стенози та оклюзії екстракраніальних артерій шиї і великих артерій основи мозку; при стенозах високого ступеня може розвинутись критична гіпоперфузія у відповідному басейні кровопостачання;

• артеріо-артеріальні емболії з тромботичних нашарувань на поверхні атеросклеротичної бляшки, або внаслідок її розпаду, що призводять до оклюзії інтракраніальних артерій атероматозними емболами;

• кардіогенні емболії (при наявності штучних клапанів серця, фібриляції передсердь, дилатаційної кардіоміопатії, інфаркту міокарда та ін.);

• ліпогіаліноз дрібних артерій, що призводить до розвитку мікроангіопатії і формування лакунарного інфаркту мозку;

• розшарування стінок магістральних артерій шиї;

• гемореологічні зміни крові (при васкулітах, коагулопатіях).

Такі патогенетичні механізми стали основою для виділення наступних підтипів ішемічного інсульту: атеротромботичний, кардіоемболічний, лакунарний, гемодинамічний. Виділення підтипів ішемічного інсульту має велике значення для вибору стратегії лікування та вторинної профілактики ішемічного інсульту.

Подані у додатку 1 класифікації мозкових інсультів характеризують і уточнюють етіо-морфологічні передумови гострих порушень мозкового кровообігу та їх наслідки.

Великий вплив на стратегію лікування і на профілактику мозкового інсульту мають результати доказової медицини. В останні роки було проведено значну кількість багатоцентрових досліджень, які довели переваги і недоліки “старих” і “нових” лікарських засобів, обґрунтували вибір специфічної терапії при ішемічному інсульті, а також визначили ефективність хірургічних методів лікування та вторинної профілактики.

Сучасні погляди на патогенез розладів мозкового кровообігу, вдосконалення інструментальних методів діагностики і набутий клінічний досвід лікування дозволяють ефективно попереджувати ГПМК, досягати відновлення порушених функцій і зменшувати ризик розвитку інвалідизації потерпілих. Виходячи з розуміння про те, що інсульт являє собою невідкладний стан, який спричиняє загрозу для життя і може призвести до неврологічного дефіциту, диференційована, кваліфікована і адекватна медична допомога повинна надаватись якомога раніше від початку захворювання.

В останні роки завдяки розвитку і вдосконаленню інструментальних технологій одержано нові дані щодо ефективності хірургічних методів лікування та профілактики інсультів.

За визначеними показаннями нейрохірургічні втручання мають незаперечну ефективність у гострому періоді при геморагічних інсультах і у профілактиці ішемічних порушень мозкового кровообігу при оклюзійно-стенотичних ураженнях магістральних церебральних артерій. Хірургічним та інтервенційним нейрорадіологічним методам належить важлива роль у лікувальній тактиці при даній патології.

Розрахункові потреби у кількості хірургічних втручань в Україні з метою попередження та лікування інсульту при наявних клінічних симптомах порушення мозкового кровообігу представлені у табл.1.

Таблиця 1