2.3.3. Інфекція сечовивідних шляхів

Інфекція сечовивідних шляхів - часте ускладнення мозкового інсульту, що виявляється в 35-40 % померлих від інсульту. Як правило (у 80% хворих), це пов'язано з катетеризацією сечового міхура, виконаної в зв'язку з затримкою або нетриманням сечі, які часто спостерігаються в найгострішому періоді інсульту.

Профілактика та лікування. Необхідно регулярно проводити клініко-лабораторне і бактеріологічне дослідження сечі. При появі ознак інфікування сечовивідних шляхів, окрім застосування антибіотиків, показане регулярне промивання порожнини сечового міхура антисептиками. У хворих з ГПМК слід враховувати доцільність катетеризації сечового міхура. Показаннями до катетеризації є коматозний стан, наявності затримки сечі, поліурія та необхідність проведення інтенсивної корекції водно-електролітних порушень. Катетеризацію слід проводити з дотриманням правил асептики-антисептики.

2.3.4. Пролежні

Пролежні виникають у 20% хворих з мозковим інсультом (МІ). Факторами ризику їх розвитку є коматозний стан, грубий неврологічний дефіцит, недостатнє харчування, порушення контролю функції тазових органів, нозокоміальна інфекція шкіри, жорстка поверхня, на якій лежить хворий та неадекватний догляд. З метою профілактики пролежнів необхідно регулярно (1 раз на 2-3 години) перевертати хворого і стежити за тим, щоб його шкіра була сухою. Показано протирання тіла хворого камфорним спиртом, регулярний туалет шкіряних покровів. У хворих з високим ризиком розвитку пролежнів рекомендоване використання спеціальних матраців (надувних, водяних, поролонових та ін.), спеціальних валиків, мішечків з просом та ін. При наявності некротичних виразок застосовують хірургічну обробку ран на фоні системного застосування антибіотиків. Персонал, який проводить догляд за хворими повинен досконало володіти технікою перевертання хворих і знати спеціальні укладки на бік та на живіт. Правильна укладка, яка надає хворому зручного положення практично неможлива без використання додаткових подушок та валиків. Адекватний догляд за хворими з порушенням свідомості вимагають залучення значно більшої кількості кваліфікованого середнього та молодшого медичного персоналу (у перерахунку на одного хворого), порівняно з тією, яка працює у звичайних неврологічних та нейрохірургічних відділеннях. Важливою запорукою успіху подальшої реабілітації таких хворих є навчання їх родичів та близьких спеціальним прийомам догляду.

2.3.5. Тромботичні та тромбоемболічні ускладнення

Тромбоз глибоких вен. У неврологічних та нейрохірургічних хворих, які тривалий час прикуті до ліжка, тромбоз глибоких вен є одним з найбільш розповсюджених ускладнень і при відсутності профілактичного лікування розвивається у 30-50% хворих протягом перших двох тижнів. До факторів ризику розвитку тромбозу глибоких вен відносяться похилий вік, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, ожиріння, параліч нижніх кінцівок, тривала іммобілізація пацієнта.

Для запобігання розвитку тромбозу глибоких вен показана рання реабілітація хворих, бинтування ніг еластичним бинтом або використання компресійних панчох, а також застосування антикоагулянтів. Лежачим хворим, а також хворим з факторами ризику розвитку венозного тромбозу рекомендується підшкірне введення низьких доз гепарину (5000 ОД 2 рази на добу) або низькомолекулярних гепаринів протягом 7-10 днів. Перед проведенням тромбопрофілактики слід скрупульозно оцінити показання, протипоказання до введення гепаринів, детально ознайомитися з методикою гепаринотерапії та лабораторного контролю за її проведенням. У хворих з ішемічним інсультом тромбопрофілактика дедалі ширше входить в рутинну практику, тоді як при геморагічному інсульті і САК стосовно цього методу є ще багато запитань. У західних клініках у хворих з геморагічним інсультом і САК, профілактику, як правило, починають не раніше 3-го дня після хірургічного втручання з приводу кліпування чи ендоваскулярної емболізації аневризми. Питання щодо проведення тромбопрофілактики у хворих, в яких не було проведено хірургічного втручання з приводу виключення аневризми чи інших методів профілактики повторних крововиливів, залишається невизначеним.

Тромбоемболія легеневої артерії. Провідна причина розвитку тромбоемболії легеневої артерії – тромбоутворення у венах нижніх кінцівок. Вона може виникати з перших днів від початку інсульту, але найбільш часто з 2 до 4 тижня захворювання. Ризик розвитку тромбоемболії легеневої артерії може бути знижений шляхом ранньої вертикалізації хворого, застосування гепарину або низькомолекулярних гепаринів, а також обов’язкового застосування заходів для профілактики тромбоутворення у нижніх кінцівках (бинтування ніг еластичним бинтом або використання компресійних панчох).