12.2. Оцінка економічної привабливості та ефективності проекту

Економічний аналіз оцінює проект з погляду відповідності результатів даного проекту стратегії розвитку та економічним цілям країни. Визначення економічних цілей країни є прерогативою уряду. Досвід проведення економічного аналізу підтвердив, що при відборі проектів найпоширенішими економічними цілями національного розвитку є:

створення у країні доданої вартості;

надходження або економія іноземної валюти;

розвиток інфраструктури;

створення нових робочих місць;

підготовка кваліфікованих кадрів;

залучення і використання місцевих ресурсів.

Потенційна ефективність проекту визначається з погляду на можливість досягнення поставлених цілей в результаті здійснення проекту. Відсів проектів відбувається в разі невідповідності проекту тим завданням, які вирішуються нацією на даному етапі її розвитку. Тому оцінка економічної привабливості проекту є для аналітика не менш важливою, ніж оцінка економічної ефективності проекту.

Оцінка економічної привабливості проекту подана у вигляді трьох послідовних етапів.

На І етапі встановлюються цілі розвитку і визначається їх пріоритетність. Критерії порівняння проектів: необхідна величина інвестицій; значення доданої вартості, створеної в результаті проекту; зменшення використовуваних валютних ресурсів; сума платежів за використанням місцевих ресурсів.

На II етапі розраховується кількісне значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню економічних цілей розвитку.

На заключному ІІІ етапі оцінки привабливості проекту розраховується як середньозважена величина індексів проекту за такими показниками:

1) необхідні інвестиції на 1 робоче місце;

2) одержання додаткової вартості;

3) заощадження іноземної валюти;

4) дохідність проекту в %.

Фінансова оцінка проекту будується на використанні ціни, яку фірма сплачує за товари, послуги, необхідні проекту, і тих цін, які заплатять споживачі за продукцію, одержану в результаті реалізації проекту.

Цінові перекоси виникають внаслідок проведення державної політики, спрямованої на підтримки (чи не підтримку) певного сектора економіки. Викривлення ринкових цін може відбуватися внаслідок трансфертних платежів (які не супроводжуються створенням чи рухом багатства суспільства: видача субсидій» дотацій, податки, акцизні збори). Ці платежі включаються до ринкові цін, оскільки їх одержує або виплачує приватний інвестор.

Метою виміру економічної ефективності є оцінка ефективності використання дефіцитних ресурсів суспільства в рамках проекту.

Ефп=Певиг-Певит,

де Ефп - економічна ефективність проекту: Певиг — приріст економічних вигод; Певит — приріст економічних витрат.

12.3. Методичні підходи до визначення економічної вартості проекту

Для оцінки вартості проекту необхідно визначити тіньові ціни, які відображають суспільну вартість продукту у грошових одиницях. Визначення тіньових цін можливе:

1) на основі визначені витрат, необхідних для вилучення цього ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

2) з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вираженої в національній валюті;

3) за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво даного продукту, перший підхід передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають необхідні видатки виробника при виробництві додаткової одиниці продукції.

Часто в економічному аналізі використовуються тіньові ціни світового ринку. Це тому, що:

1) більшість світових ринків вважають вільними і конкурентними, тому ціни на них є реальним відображенням вартості;

2) альтернативним використанням конкурентоспроможних товарів є поставки на зовнішній ринок.

Визначення тіньової ціни на основі еквівалента світової не створює проблеми. Але аналітик проекту визначає: — чи відображає існуючий валютний курс справжню цінність місцевої валюти; — як встановити еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів; — чи можна оцінити всі компоненти проекту за світовими цінами, якщо ні, то якою має бути методика обґрунтування їх економічної вартості.

Що стосується місцевої валюти, то її купівельна спроможність відображається тіньовим валютним курсом. Взаємозв'язок між тіньовим і офіційним курсами виражається співвідношеннями:

Тіньовий валютний курс = офіційний валютний курс • (1 + премія);

Для визначення еквівалента світової ціни експортних та імпортних товарів використовують паритетні ціни, які відображають еквіваленти ціни світового ринку, виражений у місцевій валюті (гривні).

Розрізняють імпортний (порівняльні місцеві ціни на імпортні товари) та експортний паритет (порівняльні ціни, сплачені за експортні товари).

При визначенні світових цін використовують умови експортування франко-борт [FОВ], умови оплати з великого експортного порту або умови імпортування «вартість — страхування — фрахт» [СІF] у великому імпортному порту традиційного ринку.

Ціна СІF в порту ввезення за мінусом: фрахту, страхування, розвантаження в порту ввезення = FОВ в порту експорту. Далі — еквівалент ціни FОВ у місцевій валюті за офіційним курсом за мінусом вартості тарифу, субсидії, витрат на складування, вантажні роботи, місцевий транспорт і збут = це фінансова паритетна ціна експорту. Економічна паритетна ціна експорту менша за фінансову паритетну ціну на скорегований коефіцієнт витрат на складування, вантажні роботи, збут, транспортування від проекту до порту (тобто, еквівалент ціни FОВ у місцевій валюті мінус скорегований коефіцієнт витрат).

Ціна FОВ в порту експорту плюс фрахт, страхування, розвантаження в порту проекту = СІР в порту проекту. Далі конвертація в місцеву валюту за офіційним курсом плюс тариф, субсидії, місцеві витрати на транспорт, збут на внутрішньому ринку = це фінансова паритетна ціна імпорту, а економічна паритетна ціна імпорту — це конвертація проекту в місцеву валюту за офіційним курсом плюс скориговані на перевідний коефіцієнт витрати на транспортування і збут.

Коефіцієнт переводу (або коефіцієнт перерахунку) = фінансова вартість поділена на тіньову (економічну) вартість.

Економічна вартість товарів і послуг визначається тоді, коли вони залучені до зовнішньоторговельного обороту, тобто імпортуються або експортуються, а вартість їх у країні менша за ціну FОВ та більша за ціну СІР.

Ціна FОВ > вартості товару в країні > ціна СІР.

Товари, не залучені до зовнішньоторговельного обігу, — це ті товари, імпорт та експорт яких економічно недоцільний (великі транспортні витрати, швидке псування).