Таблиця 2.2. Виробництво м’яса та молока в Гребінківському районі в 1990-2013 рр, тис.Т.

	1990	1995	2000	2005	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
М'ясо	6,2	2,2	0,8	0,2	0,5	0,4	0,1	0,2	0,5	0,5	0,8
Молоко	22,2	15,2	6,4	3,2	3,2	3,4	4	5,3	5,9	6,9	8

З метою більш повного використання потенціалу сільського господарства необхідно створити сприятливі умови, насамперед, для:

• функціонування на рівноправній економічній основі різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі;

• гармонізації інтересів власників, найманих працівників та сільських громад;

• формування конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур;

• забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств на рівні 15-відсоткової норми, необхідної для забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Це передбачається досягти за рахунок продовження реформ в економіці країни та її аграрному секторі в напрямі оптимального поєднання промислового і аграрного виробництва, підпорядкування їх діяльності потребам внутрішнього і зовнішнього ринків сільськогосподарської продукції та продовольства, соціально-економічного розвитку села, переходу від галузевої до територіально-самоврядної системи управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій, формування ефективної науково-технологічної, бюджетної, податкової, фінансово-кредитної та цінової політики держави.

Значну роль повинна відігравати інноваційна діяльність. Пріоритетним напрямом інноваційної діяльності в аграрному секторі є впровадження найбільш перспективних агротехнологій і на цій основі підвищення продуктивності виробництва з метою зниження витрат на одиницю продукції та зміцнення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Серед напрямків інноваційного розвитку аграрного сектора слід визначити такі:

• створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід тварин і птиці;

• стимулювання агроекологічної діяльності, зокрема розвитку альтернативного органічного агровиробництва;

• формування високоосвічених професійних кадрів.

Отже, незважаючи на проблеми, які притаманні сучасному етапу розвитку сільськогосподарського виробництва, Україна повинна розвивати виробничі потужності сільського господарства, щоб у найближчі декілька років наша сільськогосподарська продукція могла вийти на світовий ринок і конкурувати з продукцією інших розвинутих країн світу.

Розділ 3 визначення та аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства

Для виконання даного розділу необхідно зібрати вихідні дані (фінансову, бухгалтерську, статистичну та оперативну звітність) відповідно до теми передкваліфікаційної роботи.

До основної інформації, яку необхідно використовувати при написанні звіту, належать такі її види: регулятивно-правова, нормативна, планова, облікова, необлікова.

Господарський облік організований в єдину систему контролю за виконанням завдань і складається з трьох самостійних, але міцно пов’язаних між собою видів обліку: оперативного, бухгалтерського й статистичного. Відповідно до цього класифікують і види облікової інформації та звітність.

Фінансова звітність складається з: форми №1 «Баланс», форми №2 «Звіт про фінансові результати», форми №3 «Звіт про рух грошових коштів», форми №4 «Звіт про власний капітал», форми №5 «Примітки до річної фінансової звітності», примітки до звітів.

Для виконання розрахунків та аналізу фінансово-економічних показників необхідно зібрати таку статистичну звітність: форму №1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства», форму №11-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)», форми 1-ПВ «Звіт із праці» (місячна, квартальна, річна), форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу», форма 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання» (річна), форма 1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» (місячна) тощо.

Основні фінансово-економічні показники наведені у таблиці 3.1.