3. Основи антикризового фінансового управління підприємством

Подолання кризового стану, за якого виникає загроза банкрутства, вимагає розробки і здійснення спеціальних методів фінансового управління підприємством. Система антикризового фінансового управління базується на таких основних принципах:

• Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги на підприємстві.

• Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства.

• Диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їх загрози для фінансового розвитку підприємства.

• Негайне реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємстві. (кожне кризове явище не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, а й породжує нові супутні йому кризові явища. Тому, чим раніше будуть включені антикризові механізми по кожному діагностованому кризовому явищу, тим більші можливості відновлення порушеної фінансової рівноваги.)

• Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі. (рівень затрат на здійснення окремих механізмів нейтралізації загрози банкрутства повинен бути адекватним рівню цієї загрози).

• Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану (за досвідом, при нормальних маркетингових позиціях підприємства загроза банкрутства повністю може бути нейтралізована внутрішніми механізмами антикризового фінансового управління і в межах фінансових можливостей підприємства).

• Використання при необхідності відповідних форм санації підприємства для попередження його банкрутства (якщо загроза банкрутства діагностовано лише на кінцевій її стадії і носить катастрофічний характер, а механізми внутрішньої нейтралізації не дозволяють досягти необхідного ефекту у відновленні фінансової рівноваги підприємства, воно повинно ініціювати свою санацію, вибравши для цього найбільш ефективні її форми.)

Політика антикризового фінансового управління являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що містить розробку системи методів попереднього діагностування загрози банкрутства і застосування механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.

Реалізація політики антикризового управління передбачає:

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового стану. (в системі загального моніторингу виділяється окрема група об’єктів спостереження, що формують можливе «кризове» поле. В процесі спостереження використовуються спеціальні індикатори кризового розвитку).

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства. (при виявленні в процесі моніторингу суттєвих відхилень від нормальної фінансової діяльності, виявляються масштаби кризового стану підприємства, тобто його глибина з позицій загрози банкрутства. Дозволяє вибрати відповідну систему механізмів захисту від можливого банкрутства).

3. Дослідження основних факторів, що викликають кризовий розвиток підприємства. (групування таких факторів за основними визначальними ознаками, дослідження ступеню впливу окремих факторів на форми і масштаби кризового розвитку, прогнозування розвитку факторів, що здійснюють такий негативний вплив).

4. Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. (цілі антикризового фінансового управління конкретизуються у відповідності з масштабами кризового стану. Тому менеджмент повинен бути спрямований на реалізацію таких цілей: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості підприємства в короткостроковій перспективі; зміна фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного зростання підприємства в довгостроковій перспективі).

5. Вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, відповідних масштабам його кризового стану. (повинні забезпечити реалізацію термінових заходів по відновленню платоспроможності і відновленню фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Першочергова увага).

6. Вибір ефективних форм санації підприємства. (в разі неможливості виходу з кризового стану за рахунок використання внутрішніх механізмів і фінансових резервів).

7. Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів по виведенню підприємства з фінансової кризи. (покладається на керівників підприємства. В системі оперативного контролінгу. Результати контролю періодично обговорюються з метою внесення необхідних коректив, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів).

Механізм антикризового управління (подолання кризи) на підприємстві включає:

• організацію перспективного планування;

• постійне відстеження зовнішніх і внутрішніх обставин, виявлення факторів, що мають викликати кризу, загрожуючи діяльності підприємства;

• розроблення попередніх заходів по зниженню уразливості підприємства, в тому числі по попередженню аварій, екологічних бід;

• створення резервів (фінансових, сировинних);

• скорочення поточних витрат на виробництві;

• створення дублюючих систем управління;

• диверсифікація виробництва;

• активна інноваційна політика;

• трансформація організаційних структур управління.

Оздоровлення фінансового стану підприємства як складова частина управління кризовими станами і банкрутством передбачає вибір найбільш ефективних засобів стратегії і тактики в залежності від конкретного випадку. Можна виділити 2 найбільш розповсюджених види антикризової стратегії і тактики:

І) захисна тактична програма

Тактика підприємства

Захисна Наступальна

Скорочення витрат Активний маркетинг

Скорочення персоналу Використання резервів

Закриття підрозділів Модернізація виробництва

Скорочення виробництва Вдосконалення управління

і збуту Впровадження нових технологій

Консервування та продаж Нові ринки збуту

Обладнання Оновлення основних фондів

Зниження цін Політика високих цін

Рис.16.1. Управління кризовими ситуаціями

Захисна програма заснована на проведенні зберігаючи заходів, основу яких являє скорочення всіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом, управлінням основних фондів і персоналу, що призводить до скорочення виробництва в цілому.

Застосовується при дуже несприятливих зовнішніх факторах для окремих підприємств. (для більшості – ні, оскільки зменшення виробництва призводить до кризи економіки).

ІІ) наступальна стратегія більш ефективна. Поряд з економічними ресурсозберігаючими заходами проводяться активний маркетинг, завоювання нових ринків збуту, політика високих цін, модернізація виробництва, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.У той же час змінюється або укріплюється керівництво підприємства, здійснюється комплексний аналіз і оцінка ситуації та, за потреби, змінюється стратегія.

Заходи щодо виходу з кризи

Оперативні

Стратегічні

подолання збитків аналіз і оцінка

виявлення резервів - потенціалу

залучення спеціалістів - виробничих програм

кадрові зміни - доходів

відстрочки платежів - інновацій

кредити розробка концепції оздоровлення

укріплення дисципліни - фінансової

інші - маркетингової

- технічної

- управлінської

- інвестиційної

план доходів

Рис. 16.2. Оперативні та стратегічні антикризові заходи

Нові виробничі програми нові ринкинова номенклатура. Все це відображається у розробленій концепції фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення відповідно до якої виникають фінансова, технічна та інвестиційна програми.

За умови очевидної загрози банкрутства застосовуються екстрені „пожежні” заходи:

• зміна керівництва, якщо банкрутство відбувається за внутрішніми причинами;

• зміна організаційної структури підприємства, скорочення апарату управління, централізація контрольно-планових функцій;

• встановлення жорсткого контролю затрат;

• зміна культури роботи (перепідготовка персоналу, психологічна переорієнтація);

• скорочення номенклатури продукції і послуг;

• перепрофілювання підприємства.

Питання для самоконтролю і самопідготовки

1. Сутність та причини виникнення фінансових криз.

2. Основні дії менеджменту, спрямовані на реалізацію політики антикризового управління

3. Складові механізму антикризового управління підприємством.

4. Сутність наступальної стратегії антикризового управління.

5. Охарактеризувати стратегічні заходи щодо виходу з кризи.

Література

- Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств:[Навч. посібник]– К.: КНЕУ, 2002. – 412с.

- Салига С.Я. Управління фінансовою санацією підприємства:[Навч. посібник]– К.: ЦНЛ., 2005. - 240с.

- Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. 2-ге видання:[Навч. посібник]– К.: ТОВ «Професіонал», 2005. - 504с.