2. Оцінка вартості привілейованих акці.

Особливість привілейованих акцій в тому, що капітал вкладається на невизначений проміжок часу, а величина дивідендів фіксована. Зазначені фактори визначають спосіб оцінки цих акцій як нескінченного ануїтету.

∞ Dp Dp

Vp = ∑ ──── = ─── . (14.1)

k=1 (1 + r)^k r

В якості норми прибутковості використовується прибутковість аналогічних привілейованих акцій, які обертаються на ринку.

3. Оцінка звичайних акцій

Базове рівняння ринкової вартості акцій полягає в тому, що дійсна ринкова вартість акції (Vs) – це поточна вартість очікуваних у майбутньому дивідендів. Оцінка вартості звичайної акції здійснюється за формулою:

∞ D1

Vs = ∑ ──── , (14.2)

k=1 (1 + rs)^t

де D1 – розмір дивідендів, виплачуваних в t-році,

rs – прибутковість звичайних акцій, які використовуються в якості показника дисконту для приведення дивідендних виплат до теперішнього моменту часу.

Далі вся послідовність дивідендів розбивається на дві групи:

1-а група – дивіденди протягом оглядного часу горизонту.

2-а група – нескінченна послідовність дивідендів, що залишилися, які замінюють термінальним значенням (T).

Нехай N – кількість років в оглядному горизонті, тоді з урахуванням вартості грошей у часі отримаємо:

D1 D2 DN T

Vs = ─── + ──── + L + ──── + ──── (14.3)

(1 + r) (1 + r)² (1 + r)^N (1 + r)^N

В межах оглядного горизонту дивіденди прогнозуються для кожного року окремо.

Для другої групи дивідендів робиться припущення у відношенні темпу росту:

• незмінне значення D', або нульовий темп росту (g = 0).

• деякий позитивний темп росту дивідендів (g > 0).

Отже, розрахунок термінального значення може здійснюватись в одному з двох варіантів:

Якщо g = 0, то

D'

T = ── .

r

Якщо g > 0, то використовується Формула Гордона:

D'1

T = ─── .

r -g

Питання для самоконтролю і самопідготовки

1. Методичні та правові положення функціонування акцій на ринку цінних паперів.

2. Модель оцінки вартості привілейованих акцій.

3. Оцінка звичайних акцій.

4. Модель оцінки вартості акцій зі стабільним та постійно зростаючим рівнем дивідендів.

Література

- Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. – К.: Издательский дом «Максимум», 2005. – С. 705-714.

- Бригхем Юджин. Финансовый менеджмент. – т.1.- М.: Экономическая школа, 1998. – С. 104-120.

• Юргутіс І.А., Кравчук І.І. Основи менеджменту: [Навчальний посібник] – К.: Освіта. – 1998. – С.123-134.

Лекція 15. Основи управління інвестиційною діяльністю підприємства

План

1. Сутність інвестицій і задачі управління інвестиціями.

2. Формування інвестиційної політики підприємства.

3. Інвестиційний ринок і його інфраструктура.

4. Формування та оптимізація інвестиційного портфеля.

1. Сутність інвестицій і задачі управління інвестиціями

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Здійснення інвестиційної діяльності базується на ринкових принципах і пов’язане з факторами часу, ризику та ліквідності. В економічній теорії принциповою ознакою розподілу інвестицій вважається виділення фінансових і реальних інвестицій (у ряді випадків – інтелектуальних інвестицій).

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів в різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські внески, депозити, паї і т.д.

Реальні інвестиції – це вкладення у виробничі фонди. В основному, це вкладення в матеріальні активи – будівлі, споруди, обладнання інші ТМЦ, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, ноу-хау тощо).

Інвестиції також розподіляють на прямі (здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій корпорації) та портфельні (здійснює пасивний інвестор шляхом придбання невеликої частки компанії в надії на отримання нехай і невеликих, але стабільних прибутків).

Фінансові вкладення суб’єктами інвестиційної діяльності можуть здійснюватись за наступними напрямами:

- капітальне будівництво, де відбувається вкладення інвестицій в основні засоби виробничого та невиробничого призначення.;

- інновації, в яких втілюється науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;

- фондовий ринок: акції, облігації, похідні інструменти.

Управління інвестиціями представляє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з різними аспектами інвестиційної діяльності підприємства. Воно органічно включається в загальну систему фінансового менеджменту, так як є однією з основних його функціональних підсистем, яка забезпечує реалізацію переважно стратегічних рішень.

Головну мету фінансового менеджменту – забезпечення максимізації добробуту власників підприємства шляхом формування ефективних напрямів зростання його ринкової вартості – управління інвестиціями реалізує найбільш активним способом та в найбільш широкому колі параметрів.

Задачі управління інвестиційною діяльністю:

1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства .

2. Забезпечення максимальної прибутковості окремих реальних та фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому при передбачуваному рівні інвестиційного ризику.

3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних та фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому при передбачуваному рівні прибутковості.

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій та можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх та внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.

5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів у відповідності з прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності.

6. Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства.

7. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності.