6.4. Специфіка поведінки людини в природному та соціологічному середовищі.

В соціальній екології розгляд специфіки поведінки людини в середовищі зводиться до опису поведінки людини у природному середовищі; в робленому середовищі – в побуті та на виробництві; в екстремальних ситуаціях.

Поведінка в природному середовищі.

Під природним середовищем розуміють комплекс умов, як природних, так і тих, що створені самою людиною (так як в абсолютно прир. умовах живуть люди у виключних випадках).

На вибір варіанту поведінки людини впливають:

• культура (моральні норми, цінності);

• стресові фактори та інші джерела напруги;

• фізичні та соц. умови, необхідні індивіду для нормальної життєдіяльності.

Поведінка людини має два аспекти: просторовий і часовий.

Просторовий аспект залежить:

1. від місця проживання ( місто, село);

2. від способу життя, що визначається цим місцем ( столиця або провінціальне місто);

3. від умов того місця, де людина знаходиться ( у лісі, на роботі, в театрі…).

Часовий аспект поведінки залежить від того часу, в якому живе індивід. Він мислить, оцінює ситуацію життя категоріями своєї епохи.

Поведінка людини протягом життя також змінюється, що обумовлене як самим бігом часу, так і досвідом, що вона придбає. Але це вже стосується проблем поведінки людини в соц. середовищі.

Поведінка у соціальному середовищі.

Визначається:

1. належністю індивіда до певної нації (англійці, американці, німці, росіяни, українці);

2. релігійною належністю;

3. належністю до певної групи, в якій проходить життя (суспільство, трудовий колектив, сім’я) і під впливом якої формуються погляди людини; а також своїм місцем в цій групі (напр., начальник чи підлеглий);

4. внутрішнім середовищем, яке залежить:

• від стану організму ( фізіологічного, психічного);

• від стану людини як особистості ( стан реалізації особистості).

Значний вплив має на людину естетичне середовище , яке оцінюється такими факторами:

1. фактори, пов’язані з попереднім досвідом;

2. фактори, що визначаються біологічними потребами в діяльності, тобто одержання задоволення при вирішенні питань в непередбаченому середовищі;

3. пов’язані з естетичними принципами – гармонії, симетрії та ін.

Важливий аспект поведінки у соц. середовищі – поведінка людини в організації. Навіть введено поняття «організаційна поведінка».

Поведінка людина в організації розглядається на індивідуальному, груповому та організаційному рівнях.

При цьому важливе місце мають взаємовідносини між людьми, сприйнятливість людини, її ініціатива та ретельність.

Існують різні точки зору на поведінку людини в організації.

Одна: кожна людина має індивідуальні якості, які стійкі і зберігаються у різних ситуаціях протягом життя, що робить людину унікальною.

Друга: основний вплив на поведінку людини спричиняє НС, тому головну увагу необхідно приділяти ситуації, в якій опинилася людини, а не її індивідуальні особливості. Якої точки зору ви дотримуєтесь?

6.5. Поведінка людини в критичних та екстремальних ситуаціях.

Особливо необхідно зупинитись на ситуаціях, що відрізняються від звичайних.

До таких ситуацій відносяться критичні, з яких виділяють: стрес, фрустрацію, конфлікт та кризу.

Стрес – це стан нервово-психічної напруги у важкій ситуації.

В стані стресу опиняється практично кожна людина (студент – екзамен, хірург – операція, водій - …)

Фрустрація – це також стан нервово-психічної напруги, коли на шляху досягнення дуже мотивованої мети стають перешкоди, як матеріальні, так і внутрішні (надумані) (дитина – покупка іграшки, винахідник – впровадження технології).

Конфлікт – критична ситуація, що пов’язана з протиборством різних поглядів, позицій і т.ін.

Існують міжнаціональні, релігійні, виробничі, економічні, міжособисті, внутрішньоособисті і т.д.

Криза- це особливий стан, в якому опиняється людина: криза хвороби, криза віку, криза, пов’язана з втратою близької людини, переїздом в інше місце і т.д.

Індивідуальні способи поведінки в критичних ситуаціях різноманітні і визначаються як самою ситуацією, так і характером людини.

Але можна виділити такі загальні способи поведінки:

1. імпульсивність – бурно, емоційно людина переживає ту чи іншу критичну ситуацію, реагує неадекватно на неї і, як правило, не домагається успіху;

2. пасивний спосіб – відключення, відсторонення від ситуації (студент, що не склав іспит, відстороняється від оточуючих)

3. активний спосіб – ініціатива, пошук виходу із положення, що склалося, прагнення перемогти труднощі (студент, що не склав іспит, активно готується до перездачі)

Все це можна застосувати і до особливої групи ситуацій – екстремальних.

До них відносяться стихійні лиха : повені, землетруси, пожежі, …, а також війни, кражі, насильства і т. ін.

Поведінка людей при стихійних лихах дуже складна. Виділяють чотири причини ускладнення ситуації при стихійних лихах:

1. стихійні лиха відбуваються рідко на певній території, тому це призводить до спотвореної оцінки того, що відбувається;

2. природні сили здебільшого людина не може контролювати;

3. після стихійного лиха часто необхідно змінювати місце життя, до чого люди не готові;

4. найчастіше при стихійних лихах люди приймають неадекватні рішення.

Лекція 3

7.

Із розгляду стану системи ЧЕБС слідує тільки один висновок, що людство само дестабілізувало всю систему, викликавши так звану глобальну екологічну кризу.І тим самим, людство само викликало на себе “ефект бумерангу” і створило навколо себе небезпечне для життя середовище.