Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модуль 3утилизация3.doc
Скачиваний:
61
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
402.43 Кб
Скачать

9.2. Основні аспекти сталого розвитку цивілізації.

Задача сталого розвитку цивілізації має такі аспекти .

Економічний аспект. Економічне вживання цивілізації передбачає не ріст масштабів діяльності матеріального характеру, а якомога більший розвиток інтелектуального потенціалу (наукові розробки, інформаційні системи та ін.).

Соціальний аспект. Специфіка виробничих відношень повинна забезпечувати поєднання ринкової системи господарювання з державним управлінням на місцевому та національному рівнях.

В кінцевому рахунку це повинно створити передумови для подолання розриву в рівнях прибутку між різними групами населення та підвищення якості життя.

Екологічний аспект. Прийняття любого рішення, пов’язанного з техніко-антропогенною діяльністю, передбачає врахування як актуальних (на цей час), так і потенціальних соціально-екологічних наслідків. Причому такий підхід повинен стосуватися окремої особистості, суспільства та цивілізації в цілому.

Культурологічний аспект. Мова іде про необхідність зміни традиційних стереотипів буття. Розвиток цивілізації орієнтується на нові цінності, виходячи з істинного уявлення місця людини у суспільстві та НС.

Прогностичний аспект. Ефективність прийняття рішень значно підвищується , якщо враховувати не тільки близько – і середньострокові перспективи, але й прогнозувати наслідки сучасних процесів у довгостроковому плані.

9. 3 Рівні сталого розвитку.

Проведений аналіз поняття «сталого розвитку» можна зазначити як «горизонтальний» аналіз. «Вертикальний аналіз» цього поняття передбачає аналіз відповідних рівнів.

Індивідуальний рівень.

Передбачається зміна саме індивідуальної свідомості і характеру діяльності конкретної людини як реальна передумова виходу суспільства (цивілізації) на рівень сталого розвитку.

Любі зміни загальнолюдського масштабу можуть здійснитися лише тоді, якщо цільові напрямки будуть враховувати інтереси окремої особистості , індивідуальної особливості етносу (специфіку ментальності, особливості соціокультурних умов, динаміку природнокліматичних умов).

Тільки при формуванні індивідуальної свідомості сталого типу можливе вирішення проблем, пов’язаних із взаємовідносинами в системі людина – суспільство – біосфера. В практичному плані вирішення цих проблем тісно пов’язане з підвищенням статусу екологічної освіти на усіх ступенях (від дошкільного і шкільного до вузівського і після вузівського).

Локальний рівень.

Локальне з’єднавння індивідумів здійснюється в рамках конкретної виробничо-господарської і соціокультурної діяльності.

Останнім часом все більше виявляється тенденція так званого «екологічного підприємництва», при якому розвиток соціально-екологічної орієнтації підприємництва має не тільки витратний характер, але й перспективний в економічному плані. Соціологічні опитування показали, що 9 з 10 підприємців віддають перевагу продукції підприємств і фірм, які при випуску своєї продукції враховують екологічний фактор (біосферна сумісність технологій, використання вторинних ресурсів і т. ін.). Товари, що не відповідають природоохоронним нормативам, не тільки стають неконкурентноспроможними, але й зовсім можуть не попасти на ринок розвинутих країн внаслідок своєї екологічної неспроможності.

Національний і глобальний рівень.

Передбачає вихід на такий рівень управління в кожному із суспільств, який би об’єднував локальні, національні та загальнолюдські підходи.

Тобто у всіх сферах діяльності, у тому числі і в природоохоронній, передбачається не тільки відносна свобода обміну товарами, послугами, ресурсами і т. ін., але й підключення достатньо жорсткого механізму централізованого управління в сфері взаємовідносин «людина – суспільство – біосфера». Тобто ці взаємовідносини будуть ефективно розвиватися, якщо у взаємозв’язку вирішувати питання локального (місцевого) та загальнонаціонального (державного) напрямку.