- •Модуль 3 Урбосоціосистема
- •Переваги міського способу життя
- •Недоліки міського способу життя
- •Мисливсько-збиральна культура
- •Аграрна культура
- •Індустріальне суспільство
- •Постіндустріальне суспільство
- •Основні поняття екології
- •Екологічні закони розвитку системи «природа-людина»
- •4.1) Основні екологічні вимоги до планів економічного та соціального розвитку.
- •4.2) Соціально-економічне обгрунтування природоохоронних заходів.
- •6.1. Адаптація людини.
- •6.2. Характеристика екологічних потреб людини.
- •6.3. Поведінка людини. Рівні регуляції поведінки.
- •6.4. Специфіка поведінки людини в природному та соціологічному середовищі.
- •Поведінка в природному середовищі.
- •Поведінка у соціальному середовищі.
- •6.5. Поведінка людини в критичних та екстремальних ситуаціях.
- •7. 1 Поняття екологічної небезпеки. Критерії екологічної небезпеки.
- •7.2. Екологічний ризик. Оцінка екологічного ризику.
- •8. 1)Елементи екологічної етики
- •8. 2)Екологічна свідомість та екологічне мислення
- •9.1. Поняття «Сталого розвитку».
- •9.2. Основні аспекти сталого розвитку цивілізації.
- •9. 3 Рівні сталого розвитку.
- •9.4. Принципи сталого розвитку.
- •9.5. Особливості екологічної ситуації в різних країнах.
- •Особливості вітчизняних соціально-екологічних умов.
- •9.6. Екологізація росту.
9.2. Основні аспекти сталого розвитку цивілізації.
Задача сталого розвитку цивілізації має такі аспекти .
Економічний аспект. Економічне вживання цивілізації передбачає не ріст масштабів діяльності матеріального характеру, а якомога більший розвиток інтелектуального потенціалу (наукові розробки, інформаційні системи та ін.).
Соціальний аспект. Специфіка виробничих відношень повинна забезпечувати поєднання ринкової системи господарювання з державним управлінням на місцевому та національному рівнях.
В кінцевому рахунку це повинно створити передумови для подолання розриву в рівнях прибутку між різними групами населення та підвищення якості життя.
Екологічний аспект. Прийняття любого рішення, пов’язанного з техніко-антропогенною діяльністю, передбачає врахування як актуальних (на цей час), так і потенціальних соціально-екологічних наслідків. Причому такий підхід повинен стосуватися окремої особистості, суспільства та цивілізації в цілому.
Культурологічний аспект. Мова іде про необхідність зміни традиційних стереотипів буття. Розвиток цивілізації орієнтується на нові цінності, виходячи з істинного уявлення місця людини у суспільстві та НС.
Прогностичний аспект. Ефективність прийняття рішень значно підвищується , якщо враховувати не тільки близько – і середньострокові перспективи, але й прогнозувати наслідки сучасних процесів у довгостроковому плані.
9. 3 Рівні сталого розвитку.
Проведений аналіз поняття «сталого розвитку» можна зазначити як «горизонтальний» аналіз. «Вертикальний аналіз» цього поняття передбачає аналіз відповідних рівнів.
Індивідуальний рівень.
Передбачається зміна саме індивідуальної свідомості і характеру діяльності конкретної людини як реальна передумова виходу суспільства (цивілізації) на рівень сталого розвитку.
Любі зміни загальнолюдського масштабу можуть здійснитися лише тоді, якщо цільові напрямки будуть враховувати інтереси окремої особистості , індивідуальної особливості етносу (специфіку ментальності, особливості соціокультурних умов, динаміку природнокліматичних умов).
Тільки при формуванні індивідуальної свідомості сталого типу можливе вирішення проблем, пов’язаних із взаємовідносинами в системі людина – суспільство – біосфера. В практичному плані вирішення цих проблем тісно пов’язане з підвищенням статусу екологічної освіти на усіх ступенях (від дошкільного і шкільного до вузівського і після вузівського).
Локальний рівень.
Локальне з’єднавння індивідумів здійснюється в рамках конкретної виробничо-господарської і соціокультурної діяльності.
Останнім часом все більше виявляється тенденція так званого «екологічного підприємництва», при якому розвиток соціально-екологічної орієнтації підприємництва має не тільки витратний характер, але й перспективний в економічному плані. Соціологічні опитування показали, що 9 з 10 підприємців віддають перевагу продукції підприємств і фірм, які при випуску своєї продукції враховують екологічний фактор (біосферна сумісність технологій, використання вторинних ресурсів і т. ін.). Товари, що не відповідають природоохоронним нормативам, не тільки стають неконкурентноспроможними, але й зовсім можуть не попасти на ринок розвинутих країн внаслідок своєї екологічної неспроможності.
Національний і глобальний рівень.
Передбачає вихід на такий рівень управління в кожному із суспільств, який би об’єднував локальні, національні та загальнолюдські підходи.
Тобто у всіх сферах діяльності, у тому числі і в природоохоронній, передбачається не тільки відносна свобода обміну товарами, послугами, ресурсами і т. ін., але й підключення достатньо жорсткого механізму централізованого управління в сфері взаємовідносин «людина – суспільство – біосфера». Тобто ці взаємовідносини будуть ефективно розвиватися, якщо у взаємозв’язку вирішувати питання локального (місцевого) та загальнонаціонального (державного) напрямку.