9.6. Екологізація росту.

Вже до 70-х років склалася ситуація, коли стало зрозумілим, що людська цивілізація досягла суттєвого прогресу у науково-технічній, соціально-економічній та інших сферах, обумовленого ростом споживання природних ресурсів і подальший ріст не має перспектив, так як вже обмежується ресурсними та асиміляційними можливостями біосфери.

В цих умовах стало формуватись західна та східна моделі економічного розвитку, основною рисою яких стала екологізація росту.

Західна модель економічного розвитку, виходячи з накопиченого потенціалу (технологічного, соціального, інтелектуального та ін.), активно включає в ринковий механізм екологічні вимоги (екологізація економіки, біосферизація науки і технологій, екологізація індивідуальної та громадської свідомості).

Східна модель, яка тривалий час орієнтувалася на перенос західних технологій в країни «третього світу» і їх адаптацію в них, зараз направлена на створення необхідних техніко-технологічних систем, що орієнтовані на специфічні «східні» умови, тобто враховують історичні, соціокультурні, природно-кліматичні умови цих країн.

Україна, Росія знаходяться в тій ситуації, коли їм необхідно знайти свою модель розвитку, яка буде відповідати їх «серединному» (євразійському) статусу, тобто проміжному положенню в економічному відношенні між Заходом і Сходом.

У нас є усі можливості (включаючи і інтелектуальні), щоб в повній мірі сприйняти позитивний досвід світового розвитку і реалізувати його, виходячи з нашої соціально-екологічної специфіки (ментальності, рівня техніки, природних особливостей та ін.).

10

За сучасними уявленнями, здоров’я – це природній стан організму, що перебуває у повній рівновазі з біосферою і характеризується відсутністю будь – яких паталогічних змін. За визначенням ВОЗ „здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання та фізичних дефектів.”

Рівень здоров’я населення формується під впливом значної кількості факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Плакат:

Зовнішні фактори:

Медицина Внутрішні фактори:

(профілактична, лікувальна) 1.Біологічні

2.Психічні

3.Нащадні

Медична інформація

З Д О Р О В ’ Я

Спосіб життя:

1.Умови праці

2.Умови побуту

Умови навколишнього середовища:

1.Природні Національні

2.Політичні і

3.Екологічні міжнародні

4.Соціально-економічні

За даними ВООЗ внесок різних факторів, що впливають на стан здоров’я людей розподіляється так: спосіб життя – 50 %, середовище мешкання – 20 %; нащадність – 20 %; якість медико-санітарної допомоги – 10 % (але все ж таки ці дані носять досить орієнтовний характер).

Внутрішні фактори:біологічні(фізиологія людини),психічні (психологічні)(темперамент, тип нервової системи, моральні принципи,…),нащадні(генофонд).

Зовнішні фактори:

• природні(клімат, погода, ландшафт місцевості, флора, фауна,…);

• екологічні(рівень хімічного, фізичного та біологічного забруднення, санітарно-епідеміологічний стан місцевості, радиаційне забруднення,…);

• медичне обслуговування(стан її служб, кадрів, рівня мед. науки, …);

• через соціально-економічні та політичні умовистан здоров’я людей обумовлюється опосередковано, тобто через: умови праці, побуту, харчування, житла, відпочинку, освіти, виховання, культурні потреби, політичний устрій та рівень правового захисту, суспільний статус та інше.

Для аналізу стану здоров’я населення недостатньо тільки систематизувати усю сукупність фактрів впливу, необхідне виділення вирішальних з них, які набули назвуфакторів ризику здоров’я.

Особливе значення вплив соціально-економічних умов на формування стану здоров’я людей має на промислових територіях, де вони стають вирішальними.

Соціально-економічні умови поділяються на 2 групи:

1. економіко-географічні умови:

• державний устрій та адміністративно-територіальний поділ;

• густота населення;

• крупніють населених пунктів;

• концентрація та характер промисловості, інтенсивність розвитку с/господарства;

• доступність шляхів сполучення та наявність засобів зв’язку;

2. медико-санітарні умови:

• організація охорони здоров’я, медичні кадри та установи (вижливо який стан системи організації саме на місцевому рівні);

• рівень та структура захворюваність населення ;

• ветеринарні кадри і установи та захворюваність тварин хворобами, що небезпечні для людей.

Ці дві групи тісно пов’язані між собою, але розрізняються за своїми джерелами інформації про їх стан, а також задачами і методиками вивчення.

Стан здоров’я населення є найважливішим показником якості життя. Рівень захворюваності залежить відбагатьох факторів, і визначається перш за все соціальними і економічними умовами, що склалися в країні, екологічною ситуацією і рівнем медицинської допомоги, епідемії. Стан здоров’я віддзеркалює динамічну рівновагу між природним середовищем та організмом. На стан здоров’я впливає спосіб життя, генетичні фактори, фактори навколишнього середовища, (зокрема куріння, алкоголь, наркоманія, гіпердинамія, стреси, наслідність, якість харчування та умови життя). Гомеостазом вважають відносну динамічну сталість внутрішнього середовища та деяких фізіологічних функцій організму людей та тварин, що підтримується механізмами саморегуляції в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх подразників.

З певною мірою відносності можна сказати, що збільшення кількості певного захворювання серед населення може відбуватися за рахунок забруднення довкілля. З радіоактивним забрудненням навколишнього середовища, а також з наявністю у продуктах харчування і питній воді канцерогенних речовин пов’язується ріст онкологічних захворювань.

Забрудненість повітря викликає захворювання органів дихання. Забрудненість водних об’єктів і погана якість води є причиною інфекційних шлунково – кишечних захворювань.

Неблагоприємні екологічні умови проживання населення ослаблюють імунну систему. Знижується здатність організму створювати опір як до виникнення хронічних захворювань, так і вспалахів епідемій (грипу).

На основі систематизованих статистичних даних і матеріалів спеціальних публікацій представлені основні екологічні і психосоціальні фактори, що сприяють розвитку окремим видам захворювань.

Причини винекнення деяких видів захворювань

Види захворювань	Неблагоприємні фактори, пов’язані із
	Забрудненням навколишнього природного середовища	Умовами і способом життя певного вида індивідума
Онкологічні	Іонізуючі випромінювання, присутність концерогенних речовин у воді, повітрі і продуктах харчування	Куріння
Сердечно – сосудисті, нервової, кровотворної і ендокринної систем	Сукупня дія факторів забруднення довкілля, радіація, шум	Стреси, емоційні і фізичні перевантаження, гіподинамія, зловживання алкоголем, відсутність повноцінного відпочинку
Хронічні органи дихання	Забруднення атмосферного повітря	Куріння
Хронічні желудочно – кишечного тракту	Погана якість води і їжі	Зловживання алкоголем, куріння, невпорядковане харчування, стреси, емоційні перевантаження
Кишечні інфекційні, гепатит	Присутність збудників хвороб в питній воді і їжі	Низький рівень власної гігієни, погіршення функцій імунної системи
Грип, гострі распіраторні	Епідемії, скупчення населення	Погіршення функцій імунної системи
Вроджені аномалії	Сукупня дія факторів забруднення довкілля і радіації	Алкоголізм, наркоманія, куріння, фізичні і психологічні травми, спадкові хвороби

Переселення в нові забудовані райони також досить часто є причиною порушення у новосельців психологічного здоров’я, що пов’язано ії порушенням психологічно – соціальних контактів, відрив від попередньої інфраструктури, можливою невдалою забудовою чи надмірно довгим перебуванням у міському переповненому транспорті, тощо. Це явище назвали „смуток нових міст”.

Харчування людини і нормування якості харчування

Харчові продукти є необхідною умовою життя людини. З ними в організм надходить більшість необхідних для його функціонування компонентів, і відсутність одного з них може погіршити стан здоров’я та привести до значних захворювань. Склад їжі визначається кліматичними умовами проживання, національними традиціями та деякими іншими факторами. Так, на Півночі віддають перевагу м’ясному харчуванню, тоді як у тропічних країнах – рослинним продуктам. Проте у більшості країн сучасне населення споживає змішану дієту, до складу якої входить м’ясо, риба, овочі та фрукти.

З їжею в організм людини надходять не лише поживні речовини, а й більшість (70 – 90% ) забруднень. Використання мінеральних добрив для вирощування сільськогосподарської продукції призводить до накопичення в продуктах харчування нітратів, нітритів та нітрозамінів. Нітрати сприяють розвитку депресії у дітей, спричиняють метгемоглобінемію, зменшують вміст вітамінів у організмі та стійкість його до онкогенних факторів. Надлишкові нітрити в організмі призводять до утворення нітрозамінів з канцерогенними властивостями.

Забруднення продуктів харчування зумовлюють харчові отруєння, які поділяються на бактеріальні, не бактеріальні і мікотоксикози. Бактеріальні отруєння – це токсикоінфекції, тобто отруєння спричинені мікроорганізмами ( через споживання заражених мікробами м’ясних, молочних, рибних, рослинних продуктів, яєць тощо). Численні отруєнні не бактеріальної природи пов’язані з потраплянням у харчові продукти хімічних отруйних речовин та радіонуклідів (через потрапляння пестицидів у с/г продукцію, деякі важкі метали можуть потрапляти через посуд, пакувальні тари, тощо).

Забруднення потрапляють у харчові продукти із навколишнього природного середовища під час вирощування с/г продукції, в результаті використання недосконалої технології виробництва. Продукція птахівництва і тваринництва забруднюється неапробованими кормами та різними кормовими добавками. Надходження полютантів може відбуватися з харчових добавок – консерваторів, ароматизаторів, барвників, антиоксидантів тощо.

Багато шкідливих сполук утворюється під час зберігання сировини та в процесі її технологічної переробки. У процесі виробництва використовують різні барвники, консерванти та смакові добавки, що не завжди корисні для людини. Сполучаючись із забрудненнями харчових продуктів, вони підвищують ризик для здоров’я споживача (нітрити харчових добавок при взаємодії з вторинними амінами утворюють нітрозаміни. Нітрозування може відбуватися під час смаження м’яса, у копчених ковбасах і рибі, сирі, молоці, пиві, грибах тощо. Особливо шкідливі сполуки (переважно канцерогенні) можуть утворюватися внаслідок порушення технології термічної обробки.

З метою запобігання шкідливому впливі полютантів на здоров’я населення встановлюють нормативи їх вмісту у харчових продуктах. Норматив характеризує мінімальну кількість сторонньої речовини (полютанта), яка при проходженні в організм людини впродовж усього життя не підвищує ризик для здоров’я споживача. Він вимірюється в мг на один кілограм тіла. Нормативи встановлюють експериментально в результаті лабораторних досліджень на тваринах. Найвища допустима межа відповідає встановленій законодавством максимальній дозі сторонньої речовини у харчовому продукті, яку не можна перевищувати. Цю величину називають ГДК (гранично допустимою концентрацією) або ДЗК (допустимо залишковою кількістю). Так, продукти переробки риби, м’яса можуть містити до 50 мг/кг нітратів і нітритів. В організмі вони швидко впитуються і майже повністю виводяться з організму. Частина їх перетворюється на нітрити, які вступають у взаємодію з гемоглобіном крові і можуть утворити концерогенні сполуки. Безпечна доза нітратів становить 5 мг на 1 кг тіла на добу.

Забруднені понаднормованими домішками недоброякісні харчові продукти можуть спричинити харчові отруєння мікробного походження, різні інфекційні захворювання та гельмінтози. Хімічні речовини в організмі розносяться кров’ю і розподіляються в органах, тканинах і клітинах. Завдяки опірності організму значна частина хімічних речовин та їх метаболітів виводиться з калом, сечею, повітрям, яке вдихається, а потім через шкіру та зі слиною і грудним молоком. Хімічні речовини (особливо важкі метали, азбест) здатні накопичуватися в організмі і виявляти ефект сумації, коли до негативної дії однієї речовини додається ефект іншої. Хімічні речовини можуть депонуватися в печінці, мозку, надниркових залозах та інших органах. Органічні сполуки цинку, срібла та інших металів, що розчиняються в жирах, можуть уражати центральну нервову систему.

Токсичність хімічних речовин характеризують її абсолютно смертельною дозою – мінімальною дозою, за якої досліджувані тварини гинуть, а також середньою смертельною дозою, за якої гине 50% їх.

Хімічні речовини, що потрапляють з їжею можуть спричиняти ракові захворювання шлунка і кишок. Концерогенними є мінеральні масла і ароматичні аміни, епоксидні смоли, лактони, пероксидні та деякі аліфатичні органічні сполуки. Вони спричиняють захворювання на рак шкіри, сечового міхура та інших органів. Найбільш часто вживані токсиканти – нітродозиметиламін та інші нітрозаміни.

Раціональне харчування

Харчування – одна з головних функцій організму, що забезпечують процес життєдіяльності. Повноцінне харчування разом з іншими оптимальними умовами природного середовища сприяє нормальному розвитку організму людини. Недостатнє і нераціональне харчування знижує опорність організму до шкідливих впливів, порушує обмін речовин і приводить до захворювання крові, печінки, підшлункової та щитоподібної залоз та інших органів та передчасного старіння.

Сучасна концепція раціонального харчування визнана ВООЗ і науковими установами світу. Згідно з цією концепцією, здорове харчування забезпечується при виконанні таких умов:

• достатня енергетична цінність добового раціону;

• якісна повноцінність харчових продуктів, що визначається необхідною кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин;

• раціональний режим харчування, що визначається кількістю прийомів їжі та правильним їх розподілом;

• забезпечення максимального використання поживних речовин за допомогою раціональної кулінарної обробки;

• дотримання санітарних правил під час виготовлення, транспортування, зберігання та споживання продуктів харчування.

Енерговитрати організму залежать від маси тіла. Вчені вважають, що добова енергетична цінність раціона для чоловіка масою 65 кг має становити 13955 кДж (3000 ккал), а для жінки – 2930 кДж (700 ккал).Середня достатня добова енергетична цінність раціона становить 8374 кДж (2000 ккал).

Енергетична цінність продуктів харчування залежать від вмісту в них білків, жирів і вуглеводнів. Середнєя енергетична цінність 1 г білків становить 17 кДж (4 ккал), вуглеводів – 16 кДж (3,85 ккал), жирів 38 (9 ккал). Крім того, організм повинен бути збалансований ще і амінокислотним складом. Існує 20 амінокислот, що входять до складу білків, з яких 12 синтезує організм людини, а 8 – незамінні – надходять в організм тільки з продуктами харчування (табл.)

Табл. - Потреба організму у незамінних амінокислотах (несинтезуються) та їх вміст у деяких продуктах

Продукт	Вміст незамінних амінокислот, г/100 г
	Треонін	Валін	Лейцин	Ізолейцин	Лізин	Метіонін-цистин	Фенілаланін-тирозин	Триптофан
Яловичина Яйце куряче Риба (м’ясо) Молоко Пшеничне борошно Картопля Морква Соєве борошно	0,8 0,6 0,9 0,16 0,4 0,08 0,04 1,8	1 0,9 1,1 0,24 0,6 0,1 0,06 2,4	1,4 1 1,5 0,3 0,9 0,1 0,07 3,6	0,9 0,8 1,2 0,2 0,6 0,09 0,04 2,7	1,6 0,8 1,7 0,27 0,4 0,1 0,05 3	0,6 0,7 0,6 0,12 0,5 0,05 0,04 1,4	0,7 0,7 0,8 0,17 0,7 0,09 0,04 2,4	0,2 0,2 0,3 0,05 0,3 0,02 0,01 0,6
Добова потреба людини, г Мінімальна Максимальна	1 2,9	1,6 4,1	2,2 4,7	1,4 2,9	1,6 5,9	2,2 3,8	6,1 2,2	0,5 1,8

Обмеження у потрібних межах у харчовому раціоні білків, амінокисорт триптофану, жирів та збільшення вмісту аліметних антиоксидантів – токоферолів, каротину, аскорбінової кислоти, кверцетину сприяють нормальному функціонуванню організму та подовження тривалості життя людини.

Отже:

• харчовий раціон має містити нормовану кількість жирів (25 – 305 енергетичної цінності раціону, не більше 10% із них тваринного походження)

• харчовий раціон має бути різноманітним і містити не менше 300 ккал овочів і фруктів щодоби;

• має включати помірну кількість солі (до 5 г на добу) і цукору (до 8 – 10% енергетичного раціону);

• енергетичні втрати слід поповнювати переважно за рахунок рослинних продуктів (не менше 80%), зокрема зернових – борошно крупного помелу, круп, а також коренеплодів;

• вживання продуктів тваринного походження слід обмежувати.

Основним постачальником енергії є вуглеводи. Вони повинні забезпечувати добову потребу в енергії на 55 – 75%., вони сприяють швидшому видаленню шкідливих речовин з організму.

Бобові (особливо квасоля) крім білка багата на кальцій, а також вітаміни В,А, каротин тощо. Останні взаємодіють із токсичними і радіаційними речовинами та сприяють їх виведенню з організму. Квасоля має всі необхідні амінокислоти, каротин, і вітаміни С,В1,В2,В6,РР, і Е. Вітамін є регулює обмін жирів, білків, нуклеїнових кислот і мінеральних солей.

Продукти, що містять багато рослинних харчових волокон, характеризуються низькою енергетичною цінністю і можуть слугувати для контролю за масою тіла. Харчові волокна та пектинові речовини необхідні для забезпечення функції кишок та обміну речовин, (запобігають запорам).

При цьому слід обмежувати споживання чистих вуглеводнів – цукру і кондитерських виробів. Споживання цукру в надмірних кількостях (понад 25 – 30 г на добу) сприяє утворенню надлишкової маси тіла, ожиріння та гіпертонії.

М’ясо практично не містить вуглеводнів і є джерелом насичених жирних кислот та холестерину, надлишок яких у крові зумовлює розвиток серцево – судинних захворювань і раку. Тому м’ясо слід вживати в обмеженій кількості і 1 раз на добу.

Слід обмежити вживання їжі з кухонною сіллю. Надлишок її в крові приводить до збільшення в крові холестерину та ліпоїдів. Обмежена її кількість сприяє профілактиці гіпертонічної хвороби та інфаркту міокарда. В організмі слід підтримувати співвідношення солей калію і натрію як 2 до 1, тобто слід вживати вдвічі більше вживати калію (міститься у картоплі, хлібі, бобових, крупи, капуста, морква, столові буряки, кавуни та дині) ніж натрію. Запаси солі в організмі слід поповнювати за рахунок овочів і фруктів.

Отже, в харчовому раціоні перевагу слід надавати зерновим, овочам, фруктам та жирам рослинного походження (маслинова, кукурудзяна, соняшкова олія).

Методи виведення шкідливих речовин з організму людини

З метою виведення шкідливих речовин з організму людини продукти харчування повинні містити достатню кількість клітковини, амінокислот, пектину, альдегіду натрію. Всі вони належать до харчових волокон і містяться в значних кількостях у висівках насіння, шкірках овочів і фруктів. Харчові волокна сприяють засвоєнню організмом людини поживних речовин та дезинтоксикації. Вони також сприяють до розвитку в кишках бактерій, які синтезують вітаміни групи В, виробляють ферменти, необхідні для травлення та виведення токсикантів та радіонуклідів, запобігають розмноженню патогенних мікроорганізмів,. Добове споживання синтетичних волокон не менше ніж 10 г.

Головним постачальником волокон є вівсяна, рисова та ячмінна крупи, кукурудза, яблука, капуста, гарбузи, а також зернові, бобові, гречка, овочі фрукти та горіхи, які захищають організм від шкідливої дії радіонуклідів.

Свіжі овочі та фрукти є постачальниками в організм людини харчових волокон, білків, амінокислот, пектину, вітамінів А, С, Е, групи В, каротину, мінеральні речовини, К, Мg, заліза. В морській капусті, морських водорослях міститься йоду, альгінату натрію (який взаємодіє з токсичними речовинами і радіонуклідами, перетворює їх у солі і виводить з організму), мінеральних солей (солей кальцію у водоростях). Йод необхідний для функціонування щитовидної залози, протидіє інфекціям і сприяє обміну речовин.

Вітамін С, на який багаті зелені овочі, сприяє кровотворенню, підтримує імунну систему, протидіє впливу токсичних і радіаційних речовин, сприяє детоксикації організму.

Багато каротину є у моркві, капусті, пастернаку, шпинаті, капусті та гарбузі – ефективних антиоксидантах, запобігають накопиченню жирів і руйнування мембран клітин. Каротин в організмі людини трансформується у вітамін А, який необхідний для нормального функціонування шкіри, слизових оболонок, органів зору, посилює імунітет та є ефективним антиоксидантом.

Високу протирадіаційну дію має петрушка, капуста, цибуля, в яких є сірковмісні сполуки (цистеїн, метіонін), нормалізують діяльність печінки і мають протиракову дію.

Горіхи і насіння (гарбузове, соняшникове) багаті на незамінні жирні кислоти, вітаміни В, Е (антиоксидант), мінеральні речовини – К, Мg, Na, Fе, Zn (Zn сприяє виведенню свинцю і кадмію), мають радіозахисні властивості. Жирні кислоти беруть участь у перенесенні кисню і побудови нових клітин, перетворюють в організмі каротин на вітамін А , який взаємодіючи із вітаміном D і кальцієм покращує роботу залоз. Вітамін В₆, що тут міститься, сприяє виведенню каменів із нирок, зміцнює нервову систему (міститься також у овочах і цільних зернах).

Паління, алкоголь та наркотики – добровільний ризик.

Хворобливу пристрасть до паління тютюну спричиняє алкалоїд нікотин, вміст якого в листі тютюну становить 1 – 5% у перерахунку на суху масу, який збуджує нервову систему. За даними ВООЗ у світі курить 60% чоловіків та 30% жінок, в країнах СНД 51 і 49 відповідно. Щорічно людство витрачає 100 млрд доларів на куріння.

Паління не є фізіологічною потребою організму. Легені, які споживають атмосферний кисень, за своєю природою призначені виділяти вуглекислий газ. Однак під час паління вони змушені поглинати його разом з іншими шкідливими речовинами (встановлено, що в тютюновому димі міститься понад 200 шкідливих речовин, таких як нікотин, оксид карбону (СО), аміак, сполуки арсену, оксиди нітрогену, альдегіди і феноли, акролеїн, ацетатна, мурашина та ціанідна кислоти, радіоактивні ізотопи тощо), багато з яких є надзвичайно токсичними і мають канцерогенні властивості. У результаті спалювання 1 кг тютюну утворюється в середньому 50 г тютюнового дьогтю, в якому містяться всі перечислені речовини. Легені курця тільки впродовж 1 року фільтрують близько 250 г дьогтю.

Вуглекислий гпаз потрапляючи до організму сполучається з гемоглобіном замість кисню (до 40%) і утворює кисневу недостачу.

Враховуючи значну кількість курців на землі, паління значно забруднює атмосферне повітря та несе шкоду для здоров’я. Людина, що палить цигарки, вдихає повітря, в якому вміст забруднень у 384 тис. разів перевищує ГДК.Але ще більша шкода, тим хто вдихає поряд, адже у них не адаптувався організм (спричиня головні болі).

Нікотин – одна з найнебезпечніших рослинних отрут. Його кількість, що вилучається при випалюванні 5 цигарок вбиває кроля, 100 – коня (гинуть у кімнатах птахи, риби). Для людини смертельна доза нікотину становить 80 – 120 мг. В 1 пачці (20 шт) міститься 100 мг нікотину, 1,8 мг ціанідної кислоти, 0,4 мг СО, 32 мг аміаку тощо. Курець випалює протягом року 5 кг тютюну (30 г нікотину). Чого не помирає – бо поступає поступово і частково знешкоджується до межі.

Отрути, що поступають у кров розносяться по всьому організму, зумовлюючи небажані негативні зміни у нервовій і серцево - судинній системах, легенях, печінці, органах травлення, ендокринних залозах тощо. Особливо вражають серцево – судинну систему (атеросклероз, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, серце передчасно старіє, спричиняється звуження кровоносних судин в наслідок чого підвищується артеріальний тиск – гіпертонія, інсульт). Паління – причина безпліддя (у 9 разів більша небезпека), спочатку зниження апетиту, далі – біль у шлункі, кишечнику, виразкова хвороба шлунка, ушкоджуються голосові зв’язки, туберкульоз легені, змертвіння ніг (гангрена), тощо. Внаслідок паління батьків гине кожна 5 дитина, каліцтво, ураження нервової системи т.д. Куріння – це самогубство сповільненої дії.

При одноразовому вживанні значних доз алкоголю може розвинутися значно алкогольна інтоксикація, що нерідко закінчується смертю.

Етиловий спирт є природнім продуктом обміну речовин. У крові тверезої людини міститься 30 – 60 мг на 1 л. Максимальний вміст через гнодину після вживання. При вмісті 1 г/л в крові – людина погано керує м’язами, 2 – нестримно хоче спати, 5 – паралізується дихання і настає смерть.

Токсичні для людини понад 100 мл етилового спорту для людини за один прийом (норма 1666/кількість обертів, повторити через 40 хв щоб хватило кисню на спалювання, якщо ні – по організму ).Зловживання негативно впливає на залози внутрішньої секреції, зокрема статеві ( у 35% зниження статевої функції), зменшується здатність до дітонародження, також є причиною цирозу печінки, цукрового діабету, серцево 0 судинних хвороб тощо

Наркоманія, СНІД – срб За польський стр 278..

(буде в Екол. людини) Для кількісного визначення впливу окремих факторів ризику на здоров’я людей застосовують математично-статистичний метод, тобто визначення показників та індексів здоров’я, зокрема: узагальненого та інтегрального індексів.

Узагальнений індекс здоров’я визначається як

К_УЗ = ( 1 -  В_i / n ) · 100

Де В_i - оціночний критерій окремого показника здоров’я (показник стану системи дихання, крові, ЦНС, ендокринної, …)

Узагальнений індекс забруднення НС також можна оцінити за:

К_УЗ = ( 1 -  В_i / n ) · 100 ,

причому окрема складова криторію В_i може оцінювати, наприклад, ступінь аерогенного навантаження атмосферних забруднень і визначатись за формулою

В_i¹ =  К_i · К_кд , де К_i = С_i / ГДК_i

К_i - показник забруднення атмосфери окремим забруднювачем, С_i – фактична концентрація забруднювача, мл/м³, ГДК_i – його гранично допустима концентрація;

К_кд – коефіцієнт комплексної дії забруднювачів.

Найбільш об’єктивним є інтегральний індекс, що визначає динамічну рівновагу населення з навколишнім середовищем у конкретних соціально-економічних умовах.

Для визначення інтегрального індексу необхідно враховувати комплекс показників, які всебічно і безпосередньо характеризують стан здоров’я людей:

• Загальномедичні показники – захворюваність, поширеність певних хвороб, смертність, інвалідність;

• Психічні – поширеність психічних розладів і захворювань нервової системи;

• Спадкові - вроджені анамалії, очікувана тривалість життя;

• Соціальні – демографічне положення, природних рух населення, рівень соціальної навантаженості, рівень медичного обслуговування, джерела існування;

• Екологічні – кількісні показники екологічної ситуації.

Інтегральні показники розраховуються як відносно всього населення певної території, так і окремо для різних вікових груп, при цьому екологічна залежність здоров’я цих груп визначається за питомою вагою відповідних показників в загальному індексі здоров’я.

Тому стан здоров’я населення, оцінений за загальним інтегральним індексом стає показником якості НС, тобто показником впливу природного та техногенних факторів на людей, а сам стан здоров’я населення все частіше признається показником кінцевого екологічного ефекту (причому беруться до уваги як негативні, так і позитивні та захисні взаємодії людей і НС).

Відносний показник здоров’явизначається числом осіб, які не хворіли протягом певного часу, віднесених до загальної кількості населення, що проживає на досліджуваній території.

11.

Дослідження свідчать, що постійне візуальне середовище, його насиченість зоровими елементами здійснюють значний вплив на стан людини, особливо на її органи зору, тобто діють як будь – який інший екологічний фактор, що складає середовище його існування. Новий науковий напрямок, що вивчає аспекти візуального сприйняття навколишнього середовища наз відеоекологією.

Проблема відеоекології стала особливо актуальна останні 50 років у зв’язку із загальною урбанізацією, що відділила людину від природнього візуального середовища. Такому відчуженню в значній мірі сприяло використання нових матеріалів у містобудівництві. В результаті у багатьох містах різко змінене середовище6 переважає темно – сірий колір, прямі кути і лінії, міські будівлі в основному статичні і мають велику кількість великих плоскостей. Особливу неприємність людині доставляють гомогенні і агресивні поля. У першому випадку – це голі стіни із бетону і скла, у 2 – переважання однакових елементів, наприклад ряд однакових вікон.

Візуальне середовище для міських жителів стало іншим і через характер їх праці. Люди працюють у приміщенні, тобто в замкнутому просторі у штучному середовищі. Поява телевізора ще більше загострила проблему відеоекології: його наз „Зоровою жуйкою”. Зоровий ряд телевізійних передач не завжди відповідає нормам зору. Крім частоти кадрів, частоти строк, іншої ніж в природі кольорової гами, на людину впливають з екрану ті ж самі прямі кути, прямі лінії тд. Неблагоприємне і впровадження комп’ютерів.

До числа факторів, які постійно міняють візуальне середовище людину, слід віднести і роботу нової освітлювальної техніки: лампи денного світла, імпульсиивні лампи, лазерні джерела. Додаткове навантаження – в транспорті, віодій бачить швидко змінюючі об’єкти, дерева мелькають, сигнальні вогники тощо. Те ж і пасажир. З іншої сторони людина має роботу з постійно однаковими об’єктами, за робочим місцем. Немає нормативних документів по формаванню допустимого середовища.

Під видимим середовищем потрібно розуміти навколишнє середовище, яке людина сприймає через орган зору у всьому його різноманітті. Все видиме середоще можна поділити на природнє і штучне.

90% своєї історії людина провила в гармонії в природі.Колосальні зміни за останні 50р. Зростаюче навантаження на зір вступає у протидію із фізіологічними можливостями руху очей, зокрема з явищем автоматизації саккад (рух ока, в середньому в людини 1 саккада в сек).

Підвищення яркості приводить до різкого зменшення числа саккад. Якщо людина розглядає лице, то основний погляд падає на очі і губи, бо ярко виражені. Око „зацеплюється” за них, що досить нормально для правильного функціонування. Тому, якщо бачимо об’єкт без того, щоб за щось зачипитися (будівля з однаковими вікнами), це схоже на сприйняття довкілля людиною з поганим зором. Наслідок – дискомфорт, стрес, що може перерости при тривалому впливі у хвороби.

Гомогенне видиме середовище – це таке середовище, в якому або взагалі відсутні видимі елементи, або їх кількість різко обмежена. Наприклад, торци (бока) будівель, при погляді оку ні за що зацепитися, погляд ролвалюється в бпростір, це як ступаєш, а під ногами не відчуваєш землі. Розповсюджена „стекломанія”. Все сучасне будівництво – негативне. Архітектура минулого – позитивно, велике різноманіття, арки тощо, все це необхідно для нормального самовідчуття. Небезпечно – побут, робота в гомогенному середовищі (гола стіна ), негативно для дітей, розвитку їх уяви, мислення. Під час руху саккад не отримується інформації, проходе „заблуждение мозга”, і клітини мозку не спрацьовують відповідним чином.

Агресивне видиме середовище – в якому людина бачить одночасно велику кількість однакових елементів. 500 однакових вікон. Характерна черта сучасних міст. Небезпечно – клетка, сіро – біле ряботинка( рябить в очах).

Наслідки: дискомфорт зорового сприйняття (не працюють повноцінно органи зору, веде до неповноцінності роботи мозку), близорукість (в 1,5 - 2 рази частіше ніх в сільській місцевості), не природні, однотонні кольори в місті, видуть до того, що людині хочеться виїхати, вийти тд, міський стрес, „синдром великого міста” – люди в подавленому стані, веде до близорукості, агресивність людства (через сигнали що поступають через слух – музика, очі – агресивністе середовище. Діти в нових районах в середньому менш розвинутіші ніж їх однолітки в сільській місцевості).

Комфортне візуальне середовище – природне. Людське око створено під природу.

12

Коомфортний клімат – коли складуються умови при яких терморегуляція система організму відчуває найменші напруження, тобто має місце фізіологічний покій.