Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модуль 3утилизация3.doc
Скачиваний:
61
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
402.43 Кб
Скачать

Модуль 3 Урбосоціосистема

1. Сучасне екологічне становище людини в урбасистемі.

2. Взаємовідносини природи та суспільства: історичний аспект

3. Сучасне екологічне становище системи «людина - економіка – біота - середовище». Екологічний огляд взаємовідносин людини і природи.

4 Соціально-економічні аспекти екологічного розвитку суспільства

5. Соціально-технологічні особливості функціонування сучасних міст.

6. Поведінка людини в природному та техногенному середовищі.

7. Екологічна криза та шляхи виходу із неї. Поняття екологічної небезпеки. Критерії екологічної небезпеки. Екологічний ризик. Оцінка екологічного ризику.

8. Основи екологічної етики.

9. Концепція сталого розвитку.

10. Місто і здоров’я населення. Харчування населення. Добровільний та примусовий ризик.

11. Відеоекологія

12. Здоров’я людей і клімат міста (...)

Лекція 1

1.

Місце людини у НС визначається передусім тим, що саме людина через значне відчуждення від живої природи, а також завдяки великій чисельності та значному надбіологічному споживанню природний ресурсів стала по суті головною причиною порушення рівноваги у природі.

Разом з цим, зберігаючи багаточисельні генетичні зв’язки з природою, людство опинилося в ситуації гострого протиріччя між своїм біологічним походженням, біологічною суттю та антибіологічною поведінкою по відношенню до навколишньої природи, а через неї – і до самої себе.

При розгляді взаємовідносин людини з навколишньою природою не достатньо констатувати лише кількісний розвиток людської цивілізації та масштаби антропогенних впливів.

Необхідно зрозуміти, чому людство опинилося у ситуації протиріччя, до чого вона веде та який може бути вихід з неї.

Людське суспільство – це спільнота людей, пов’язаних між собою матеріальними (зокрема виробничими) і духовними відносинами, обумовленими дією антропогенних та соціокультурних факторів, що прямо чи посередньо впливають на життя і господарську діяльність суспільства.

Суспільство існує в рамках географічного (життєвого) та соціокультурного середовища.

Життєве середовище – це матеріальне довкілля, складене з природних та антропогенних об’єктів, в якому суспільство існує, задовольняє свої потреби та перетворює його.

Соціокультурне середовище – це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з НС.

Загальну структуру середовища людини Н.Ф. Реймерс зображав так:

СЕРЕДОВИЩЕ

ПРИРОДНЕ КВАЗІПРИ- АРТЕПРИ - СОЦІАЛЬНЕ

РОДНЕ РОДНЕ

ПРИРОДНЕ середовище складають елементи природнього та природно-антропогенного походження, що здатні до самопідтримання, які прямо чи посередньо впливають на окрему людину або людські спільноти (теплові, магнітні та гравітаційні поля; хімічний та динамічний характер атмосфери; вологість повітря та земної поверхні; хімічний склад води; фізичний, хімічний та механічний характер поверхні землі; склад рослинності, тваринного світу та мікроорганізмів і т.ін.)

КВАЗІПРИРОДНЕ середовище (середовище “другої природи”) – це усі елементи природного середовища, що перетворені людьми, і на відміну від елементів природного середовища вони не можуть самопідтримувати себе, тобто вони руйнуються без постійного регулюючого впливу людей. Це культурні ландшафти, грунтові дороги, зовнішній простір населених міст(простір між забудовою, зелені насадження, водоймища, парки і т.ін.)

АРТЕПРИРОДНЕ середовище (“третя природа”) – весь створений людиною світ, який не має аналогів в природному середовищі і який без постійного підтримання людьми руйнується. Це простір міст, роботи та відпочинку (мікроклімат, естетика приміщень…), технологічне обладнання, транспортні об’єкти; меблі та інші речі.

Сучасну людину оточує, головним чином, артеприрода.

СОЦІАЛЬНЕ середовище – це суспільство та різні громадські процеси, та передусім, культурно-психологічний клімат, що складається самими людьми у їх взаємовідносинах, а також за допомогою засобів матеріального, енергетичного та інформаційного впливу. Це економічна забезпеченість (житлом, харчами, одягом, іншими товарами); громадські свободи (совісті, місця проживання, переміщення, рівності перед законом); моральні норми спілкування та поведінки; свобода самовиявлення (у тому числі трудової діяльності); можливість користування культурними та матеріальними цінностями (театрами, музеями, бібліотеками…); наявність сфери обслуговування; доступність місць відпочинку.

Кожний з цих компонентів загальнолюдського суредовища тісно взаємопов’язані з іншими і не може бути замінений або безболісно виключений з загальної системи оточуючого людину середовища.

Відповідно структури Л.В. Максимової середовище міста поділяється на такі елементи:

СЕРЕДОВИЩЕ

ПРИРОДНЕ АНТРОПОГЕННЕ ЖИТТЄВЕ

АБІОТИЧНЕ БІОТИЧНЕ СОЦІАЛЬНО- РЕКРЕАЦІЙНЕ

ПОБУТОВЕ

ВИРОБНИЧЕ

ТЕХНОГЕННЕ СОЦІАЛЬНЕ

Вивчення відносин людини з НС обумовило необхідність аналізу властивостей або станів середовища, проводити оцінку якості середовища з точки зору потреб людини. Тому з‘явилися такі поняття, як “комфортність”, тобто відповідність середовища вимогам людей, або “дискомфортність”, тобто невідповідність.

Крайнім виявленням дискомфортності є екстремальність, яка може бути тісно пов’язана із такими властивостями середовища, як патогенність, забрудненість.