8. 1)Елементи екологічної етики

Етика-це філософська та наукова дисципліна, яка вивчає явища моралі як сукупності норм(заборон,вимог,ідеалів), що прийняті в данному суспільстві і закріплені в його культурі.

Екологічна етика- це наука(і складова частина загальної етики), предметом якої є моральні норми поведінки в області відносин людина-суспільство-природа,якя формує екологічний стиль мислення.

В.І.Вернадський вважав , що середусієї сукупності екологічних знань і поведінки:” Самыми главными являются вопросы этические, вопросы о том ,как следует вести себя при тех или иных условиях жизни”.

Екологічну етику можна розглядати як засіб соціальної регуляції поведінки людей щодо природи,тобто едність об’єктивного і суб’єктивного;свідомості і поведінки;спонукань, мотивів і дій людини.

Етичні норми , що регулюють поведінку людей у сфері взаємодії з природою, виникають вже на початкових стадіях розвитку суспільства, контактів з природою у вигляді звичаїв і традицій.

Норми екологічної етики виділилися зі звичаїв і зараз вони являють собою способ вираження незадоволеності , критичного ставлення людини до соціальної дійсності.

Оскільки етика є продуктом історичного розвитку,то зі зміною суспільного ладу також змінюються екологічні норми поведінки.

У нормах екологічної етики синтезуються біологічні норми ,які вироблялися в процесі еволюції , та соціальні етичні норми , які розвинулися в соц. середовищі(зокрема ті що регулюють ставлення людей до природи,їх поведінку у природному середовищі).

Залежно від способу виробництва , рівня культури в певний історичний період панували певні етичні норми або “ екологічний інтервал “.

Відповідно до сучасного “екологічний імператив” сформувалися такі першочергові вимоги:

1.Заборона війн, тобто війна аморально, антиекологічна, і не тільки ядерна, але і будь-яка.

2.Встановлення меж допустимої активності людини, яке повинно реалізуватися у зменшенні масштабів і темпів забруднення НС.

Деякі вчені висловлюють таку думку, що з прогресом технології падає мораль.

Дійсно, з нагромадженням знань, зокрема екологічних, послабилось етичне почуття природи, тобто послабився безпосередній контакт більшості людей з природою, а отже, сприйняття і розуміння її процесів і явищ.

З цих вимог виходить висновок: те, що є антиекологічним, повинно бути визнане аморальним.

Принципи поведінки людини щодо людини регламентуються правовими нормами, а моральні полягають у схваленні дозволеного (в межах закону).

Отже, екологічні етичні норми до деякої міри прімітивні, порівняно, наприклад, з еколого-правовими нормами.

Водночас екологічно-моральні норми дають змогу орієнтуватись у складних ситуаціях вибору лінії поведінки, тобто компенсують у деяких випадках юридичні норми.

Еколого-правові норми діють більш ефективно, якщо вони грунтуються н6а нормах моралі і належать до системи внутрішніх регуляторів поведінки.

На сьогодняшньому етапі екологічно-етичні норми є лише норми-принципи, які формують відповідний “екологічний імператив”:

1. – “Зовнішня межа”;

2. – “Внутрішня межа”;

3. – Культурна спадщина

4. – Світова співдружність

5. – НС

6. – Виробнича система.

Таке виділення норм-принципів нерозривно зв’язано з основними цілями людства і здійснено з метою стимулювати більш відповідальну поведінку людини в повсякденному житті, в політичних справах, у науково-дослідних пошуках та ін.

1)В рамках програми ООН з охорони НС намічені заходи по координації діяльності людей на планеті у визначених (орієнтованих) максимальних зовнішніх межах.

2)Внутрішні межі зумовлені фізичними та психологічними можливостями людини (задовольняючи свої потреби людина створила безліч пристосувань і механізмів, що в певній мірі вже призвели до зниження біологічної активності людини, до її послаблення, тобто послаблення біофізичної та психологічної властивості адаптації)

3)Захист і збереження культурної світової спадщини потребує великих матеріальних і грошових затрат, що не може взяти на себе повністю будь-яка організація (навіть ЮНЕСКО)

4)Не усі країни мають вигоду із міжнародного рерулювання соціально-політичних відносин, а також від вирішення питань раціонального використання природних ресурсів, тому необхідно створити спеціалізовану систему, яка б забезпечувала виживання людства, прогресивний розвиток як малих, так і великих держав і охорону НС.

5)Для аналізу та систематизації проблем людини, пов’язаних з НС радою ЮНЕСКО ще у 1974 році було розроблено проект “Глобальні екологічні рівноваги”, тобто поділ доступних територій планети так, що 80% загальної поверхні припадало б на долю природи в різних формах її існування (від диких масивів до заповідників); 10% - с/г угіддя; 10% - для пром.забудов і урбанізованих територій.

6)Розміщення і використання пром.систем повинно бути розроблене в глобальних масштабах і координуватися з одного центру, що зможе забезпечити високу ефективність і раціональне економічне управління усіх сфер виробництва.