Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1.doc Тополь.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
1 Mб
Скачать

2.1.2 Сучасні походження

Сучасна література по теорії економічної бази в нашій країні, на відміну від західних держав, досить обмежена.

У світі прийнято вважати, що головні концепції теорії економічної бази в сучасному вигляді сформулював у першій чверті цього сторіччя німецький економічний географ Вернер Сомбат.

2.2 Структура макроекономічних моделей

Для зручності на початку проведемо огляд базисних елементів побудови моделі. Ми можемо починати з найпростішої з усіх макроекономічних моделей — Кейнсіанської моделі закритої економіки. Ця модель, що представлена алгебраїчно в Ілюстрації 2.1. Вона наведена за стандартним форматом, що будемо використовувати у всіх наших моделях: виділяємо визначення, поведінкові чи технічні припущення, умови рівноваги і, нарешті, рішення. Тому що це — процес, за яким ми будемо працювати з кожною новою моделлю. Розглянемо природу цих зразкових елементів.

Ілюстрація 2.1. Проста Кейнсіанська модель

Визначення тотожності:

Заплановані Витрати = Споживання + Інвестиція (Заплановані джерела доходу)

(1) E = C + I

Фактичний доход (загальний випуск) = Споживання + Заощадження (Фактично залишок доходу)

(2) Y = C + S

Поведінкові чи технічні припущення:

Споживання = лінійна функція доходу (і запланована й фактична)

(3) C = a + cY (c < 1— гранична схильність до споживання)

Інвестиція = Запланована інвестиція (поза системно визначене значення)

(4) I = I '

Умови рівноваги:

Доход = Витраті, чи фактичний доход — дорівнює запланованим витратам

(5) Y = E

або C + I = C + S. Можемо відніматиCвід обох сторін, щоб формувати еквівалентну умову рівноваги:

Витрати = Приріст основного капіталу

(6) I = S

Рішення заміною:

Y = C + I Замінити (1) у (5)

Y = а + cY + I' Замінити (3) і (4)

Y — cY = a + I' ВинестиY

(1 — c) Y = a + I' ВинестиY, як загальний множник, за дужки

Y = {1 / [1 — c]} * (a + I')

Простий Кейнсіанський інвестиційний мультиплікатор (множник):

dY/dI = 1/(1-c)

Визначення — твердження факту. По визначенню, це завжди істинно. У математиці належний термін — аксіома. Одне з найбільш важливих тотожностей у макроекономіці — визначення національного доходу: реалізований національний доход (фактичні витрати) — сума реалізованого споживання і реалізованих інвестицій. У простій національній моделі, це повинно бути істинне твердження.

Інше важливе визначення в простій моделі — доход (який є іншим терміном для “випуску”) дорівнює сумі споживання й заощаджень. Ми, як споживачі доходів, або витрачаємо наші доходи, або заощаджуємо (не витрачаємо). Це визначення може також бути прийняте як визначення заощадження, що відображає розходження між доходом і споживанням.

Поведінкові припущення — рівняння, що описують поводження деяких груп, чи суб`єктів, в економіці. У цьому випадку, ключові поведінкові відносини — функція споживання, що визначає споживання як залежне від доходу чи викликане доходом:

C = f (Y).

У лінійній формі може бути виражений як:

C = a +cY,

де aпредставляє автономне споживання іc — гранична схильність до споживання (dС/dY). Параметри рівняння —aіc. Зверніть увагу, що якщо a> 0, dC/dY < C/Y. Непередбачений, але важливий результат цього припущення — заощадження є також функцією доходу:

S = Y — C = — a + (1 — c) Y.

Інше важливе поведінкове припущення цієї простої моделі — інвестиція I, визначена поза системою. Це заплановано. У термінах, що прийняті при побудові моделі, це — позасистемна перемінна на відміну від споживання, що визначено як ендогенна (тобто “у межах системи”) перемінна.

Приклад технічного припущення — виробнича функція. Виробнича функція описує відносини між витратами й випусками. Наприклад, Q=F (K, L)описує як капітал і робоча сила об'єднані, щоб зробити випуск.

Рівновага — умова, при якому чекання (плани) людей, що приймають рішення у системі виконані. У цієї простої моделі, умова рівноваги — доход дорівнює запланованим витратам, чи, що є тією же самою річчю, заощадження (які врегульовують межі на фактичній інвестиції) дорівнюють запланованим інвестиціям.

Справа в тім, що запланована інвестиція й заощадження не повинні бути рівні (навіть при тім, що наприкінці фактичні заощадження повинні дорівнювати фактичним інвестиціям — це є фундаментальний принцип обліку). Коли вони рівні, тоді всі сторони задоволені. Коли вони — не рівні, починають діяти сили, що будуть брати доход із більшим чи нижчим процентом, що приведе заощадження в рівність із запланованою інвестицією.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]