2.5.5 Мінімальні потреби

У 1960-их роках, коли доступна обчислювальна технологія дозволила часте використання моделей економічної бази, одна з альтернатив до використання коефіцієнтів місцевості була підходом мінімальної потреби. Ця зміна привела до невеликого перегляду коефіцієнта місцевості:

EX_i = e_i — (E_i/E) ^мін. *e,

де (E_i/E) ^мін.— мінімальне співвідношення зайнятості для промисловостіiу містах із розмірами, подібними до розглянутого міста. Ми замінили співвідношенням зайнятості, що змінюється, еталонним тестом:

LQ_i = (e_i/e) / (E_i/E) ^мін.

При тім, що метод ще з'являється в різних формах у літературі, він страждає від двох головних недоліків. Перший — це, якщо багато міст включені у набір, усі міста будуть експортувати, і жодне не може імпортувати. Другий, подібний цьому, якщо ми використовуємо дані, визначені в деталізованій нормі (які здаються уточненням, і були однакові в оцінках коефіцієнта місцевостей), ми можемо зменшувати місцеві потреби до нуля і робити майже все виробництво на експорт.

У всякому разі, метод, звичайно, тепер не використовується. Підсумковий залишок методу коефіцієнта місцевостей фактично єдиний, що залишився як простий засіб виділення експортних галузей промисловості.

2.5.6 “Диференціальні” множники: багаторазовий аналіз регресу

Інший підхід, що використовувався в оцінці множників економічних баз, полягає в тому, щоб пристосувати багаторазове рівняння регресу до регіональних даних. Перший з цих вивчень виник при дослідженні впливу військових баз у Портсмуті, Новий Гемпшир у 1968 році.

Прості моделі економічної бази ігнорують можливість, що різні галузі промисловості можуть мати різні впливи на їхнє об'єднання. Техніка регресу усуває це спрощення. Було запропоновано рівняння:

S = Q + b₁ X₁ + b₂ X₂ + b₃ X₃,

де Sпредставляє зайнятість в секторах обслуговування,Qпостійна величина, а термXє приватна експортна зайнятість, цивільна зайнятість у Військово-морській верфі Портсмута й зайнятість на базі повітряних сил.

1 + b_i — множники для кожного сектора.

Тут було використано суміш припущень й методів коефіцієнта місцевостей у розподілі експортної зайнятості. Припускали, що експортні сектори були незалежні, що робітники в експортних секторах вимагали такі ж послуги як і все населення.

Цей різновид моделювання економічної бази не використовували широко з кількох причин: її гнучкість (у числі позасистемних секторів) обмежена числом доступних спостережень, інакше коефіцієнти не можуть бути полічені; визначення експортного змісту базового підсумку зайнятості вимагала додаткового дослідження; і з підвищенням обчислень, моделі “витрати-випуск” — кращі джерела визначення множників і подібні у вартості.

2.6. Модель зрушень і часток

Модель зрушень і часток призначена для прогнозування рівнів економічної діяльності в місті й регіоні, використовуючи прогнози змін в економічній діяльності по галузях на регіональному і, відповідно, на загальнонаціональному рівні. При спрощеному підході передбачається, що зміни в міській економіці є функцією від складу галузей загальнонаціональної економіки, і що кожна галузь у міський (регіональній) економіці буде підтримувати постійну частку будь-якої зміни в цій галузі в масштабах усієї країни. Відповідно до іншого підходу зміни по галузях у міський (регіональній) економіці можна зіставити зі змінами в економіці країни і визначити зрушення в місто (регіон) і з міста (регіону), у результаті яких галузі ростуть із швидкостями, відмінними від загальнодержавних. Припустивши, що ці зрушення є постійними, їх можна враховувати при прогнозуванні майбутніх рівнів міської (регіональної) економічної діяльності. На додаток до їхнього використання для виробництва прогнозів моделі зрушень і часток корисні для аналізу сильних і слабких сторін міської (регіональної) економіки, представляючи собою аналітичну основу для зіставлення економічних змін у масштабах міста, регіону й країни.

При прогнозуванні на основі моделі постійної частки передбачається, що кожна галузь економіки в місті (регіоні) буде зміняться з такою самою швидкістю, як ця галузь буде зміняться в масштабах усієї країни. У результаті в місті (регіоні) відбудеться така зміна, при котрому кожна галузь буде зберігати постійну частку від економічної діяльності в ній по країні в цілому. якщо R_{i, t}— економічна діяльність у місті (регіоні) в галузіiпід часtіQ_i— прогнозований коефіцієнт росту економічної діяльності в галузіictпоt+1 по країні в цілому, те зміни економічної діяльності в місті (регіоні) у галузіictпоt+1,R_{i, t, t+1} обчислюється в такий спосіб:

R_{i, t, t+1} = Q_i * R_{i, t}.

При використанні моделі постійної частки загальна економічна зміна в місті (регіоні) буде відрізнятися від економічної зміни по країні в залежності від галузевої структури економіки міста (регіону). якщо частка економічної діяльності в найбільше галузях, що швидко ростуть, міста (регіону) вище чим по країні, то загальна економічна діяльність міста (регіону) буде рости більш високими темпами, чим по країні і навпаки.

Повна модель зрушень і часток, що представляє основу для прогнозування методом постійного (по розміру) зрушення, починається з аналізу зрушень, що відбувалися в економіці міста (регіону) протягом останнього періоду щодо економіки країни. Загальне зрушення в економічній діяльності в кожній галузі визначаються як різниця між зміною в цій галузі і тій зміні, яке відбулося б, коли б ця галузь змінювалася з тієї ж швидкістю, що й економіка країни в цілому. Загальне зрушення в місті (регіоні) у галузі iдорівнює:

S_i =  R_{i, t-1, t —} ( S_{t-1, t} / S_t-1) * R_{i, t-1},

де R_{i, t-1, t}— зміна в економічній діяльності в місті (регіоні) у галузіi за період ct-1 поt;

S_{t-1, t —} зміна в загальної по країні економічної діяльності за цей період;

S_t-1— загальна по країні економічна діяльність на початку періоду, у моментt-1;

R_{i, t-1}— економічна діяльність у місті (регіоні) у галузі i на початку періоду.

Відношення є швидкістю росту економіки країни, що, помножене на економічну діяльність у місті (регіоні) у галузі i, дає ту зміну, що очікувалося б, якби ця галузь у місті росла з тією ж швидкістю, що й економіка країни в цілому.

Це сумарне зрушення або різниця між регіональним розвитком у галузі iі економікою країни можуть бути розбиті на дві складові. Якщо економічна діяльність у регіоні в галузіiзмінюється з такою самою швидкістю, як цей сектор по країні в цілому, то виникає пропорційне зрушення, що відбиває різницю між загальною зміною економіки країни й зміною економіки країни в галузіi. Це пропорційне зрушення визначається знаходженням різниці між загальними по країні швидкостями зміни в галузіiі в національній економіці в цілому і їхньому множенні на регіональну діяльність у галузіiна початку періоду.

Пропорційне зрушення дорівнює:

Р_i = [(S_{i, t-1, t} / S_{i, t-1}) — (S_{t-1, t} / S_t-1)] * R_{i, t-1},

де S_{i, t-1, t} — зміна в економічній діяльності по країні в галузіiза період ізt-1 поtіS_{i, t-1}— рівень економічної діяльності по країні в галузіiу моментt-1.

Пропорційне зрушення є зміною в економічній діяльності в галузі i, що пов’язане з тим, що ця галузь на рівні країни розвиваються відмінно від загальнонаціональної економіки. Сума пропорційних зрушень у місті (регіоні) по всім галузях являє собою міру тієї частки зміни в місті, що відносять за рахунок економічного складу (соціальної структури населення міста).

Інша складового загального зрушення є мірою розвитку міської (регіональної) економіки в галузі iстосовно цього ж галузі в масштабах країни. Вона називається диференціальним зрушенням. Різниця між швидкостями росту в місті (регіоні) в галузіiі в країні в галузіi, помножена на вихідну діяльність у регіоні дає диференціальне зрушення:

D_i = [(R_{i, t-1, t} / R_{i, t-1}) — (S_{i, t-1, t} / S_{i, t-1})] * R_{i, t-1}

Диференціальне зрушення є мірою росту або втрати економічної діяльності в галузі iу місті (регіоні) порівняно з цією галуззю по країні в цілому. Таким чином, диференціальне зрушення є індикатором того, як місто (регіон) розвивається в порівнянні з іншими містами (регіонами). Можна легко показати, що загальне зрушення дорівнює сумі пропорційного й диференціального зрушень:

S_i = Р_i + D_i.

Вивчення пропорційних і диференціальних зрушень по всіх містах (регіонам) дає вказівку на те, яким способом міський економічний розвиток залежить від індустріального складу (соціальної структури зайнятості).

При прогнозуванні методом постійного зрушення передбачається, що співвідношення диференціального зрушення, що спостерігається в минулому, залишиться постійним і в майбутньому. Прогнозовані коефіцієнти загальнонаціонального росту по галузях Q_iмістять у собі прогнозований ріст економіки країни й ефекти пропорційності — різниці між загальним ростом у країні й ростом галузей. На додаток у моделі постійного зрушення використовується галузевий коефіцієнт диференціального зрушення:

F_i = [( R_{i, t-1, t} / R_{i, t-1}) — ( S_{i, t-1, t} / S_{i, t-1})].

Він являє собою різницю між регіональним і загальнонаціональним коефіцієнтами зміни в галузі iпротягом періоду відt-1 доtі означає зрушення в напрямку в або з міста (регіону) у галузіi.

Прогноз методом постійного зрушення виражається:

R_{i, t, t+1} = (F_i + Q_i) * R_{i, t}.