38. Бюджет товарно-матеріальних запасів

Бюджет придбання виробничих запасів для забезпечення виробництва, виконання робіт та надання послуг – плановий документ; що містить розрахунок кількості виробничих запасів, які необхідно придбати в бюджетному періоді.

Бюджет придбання складають у натуральному і вартісному вираженні. Його ціль - визначення кількості матеріалів, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції, який необхідно закупити протягом бюджетного періоду.

Бюджет виробництва тісно зв'язаний з бюджетом виробничих запасів (планом закупівель матеріальних ресурсів). Тому їх рекомендують складати паралельно. Це дуже важливий момент, тому що від планованого рівня запасів буде залежати й обсяг їхнього фінансування. На відміну від бюджету виробництва, який розробляють у фізичному вимірнику, бюджет запасів формують у вартісному вираженні. При підготовці даного бюджету доцільно приділити велику увагу обсягу запасів сировини і матеріалів на кінець планованого періоду. За планування запасів на підприємстві відповідають відділи постачання, фінансовий, бухгалтерія й ін. На основі виробничої програми, нормативів витрат на матеріали й інформації про їхні залишки на складі складають бюджет потреби в них і закупівель матеріальних ресурсів.

Для розрахунку потреби в тов. –мат. запасах використовується формула:де Бп - бюджет придбання матеріалів; Вп - виробнича потреба матеріалів; Мз - необхідний запас; Пз - початковий запас.

Здебільшого витрати на матеріали є змінними, а тому потребу у матеріалах у натуральному вираженні можна розрахувати за такою формулою:В - витрати матеріалів; М - норма витрат на одиницю продукції (гектар, голову тварин тощо); Ов - обсяг виробництва; Зм - запас матеріалів на кінець бюджетного періоду.

Обсяг закупівель виробничих запасів дорівнює різниці між потребою в матеріалах і запасом, що є на підприємстві до початку планового періоду.

39. Бюджет фонду оплату праці та нарахувань на неї

       Поряд з бюджетом на матеріали цей бюджет є найважливішим для підприємства, тому що витрати на оплату праці займають значну питому вагу у витратах виробництва, а їхнє планування дозволяє управляти персоналом. Важливим є поділ фонду оплати праці виробничого персоналу на умовно змінні й умовно постійні витрати. Змінна складова фонду оплати праці безпосередньо залежить від обсягу виробництва. Постійна частина являє собою гарантований мінімум оплати праці, яку працівник одержує незалежно від того, чи виконує він свої чи обов'язки ні (наприклад, через простої устаткування). Величина змінної частини витрат на оплату праці залежить від обсягу випуску продукції конкретним робітником. Варто мати на увазі, що прямі витрати на оплату праці – це витрати на заробітну плату основного виробничого персоналу. Бюджет прямих витрат на оплату праці розробляють виходячи з бюджету виробництва, даних про продуктивність праці і ставок оплати праці основного виробничого персоналу.

У бюджеті оплати праці основного виробничого персоналу доцільно виділити два складових елементи:

• постійну частину оплати праці;

• відрядну частину оплати праці.

       Якщо до моменту розробки бюджету утворилася значна кредиторська заборгованість з оплати праці, то доцільно передбачити графік її погашення. Графік погашення заборгованості з оплати праці складають за тим же принципом, що і графік погашення заборгованості на матеріали. Слід зазначити, що до складу витрат на оплату праці включені відрахування в соціальні фонди. На основі всіх наявних даних економічна служба підприємства розробляє бюджет витрат на оплату праці. На кожному підприємстві зароблену плату виплачують у поточному звітному періоді за минулий місяць. Тому необхідно витрати на оплату праці включати в бюджет цих витрат за поточний місяць, щоб вони відносились саме до даного періоду, у якому були зроблені.