Питання для самоперевірки:

1. Яке значення має захисна поведінка? У чому вона виявляється та як треба менеджеру реагувати на неї? Доведіть це на конкретних прикладах.

2. Зіставте можливості використання в організації різних підходів до класифікації комбінованих типів особистості (соціонічних та психогеомеричних) з погляду їх доцільності. Аргументуйте вашу думку.

3. Які, на вашу думку, типи маніпулятивної поведінки більш притаманні керівникам та виконавцям?

4. Чим визначається доцільність маніпулятивної поведінки в організації? Розгляньте та проаналізуйте це на прикладах.

Питання для самостійного вивчення

1. Характеристика психогеометричних типів

2. Прояви «я»-стану (за теорією трансактного ана¬лізу Е. Берна)

3. Паралельні трансакції

4. Перехресні трансакції

5. Приховані трансакції

6. Психологічні методи впливу на працівників

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Наведіть приклади соціальних ролей у вашій організації. Проаналізуйте чинники, що впливають на особистісний потенціал працівників в організації.

2. Як менеджер може використовувати знання психогеометричної методики? Зробіть аналіз будь-якої конкретної виробничої ситуації з психогеометричних підходів.

3. Сформулюйте власну концепцію управління поведінкою різних психогеометричних типів людей на прикладі вашої організації.

4. Як впливають позиції працівників (з погляду трансактного аналізу) на їх поведінку в організації? Обґрунтуйте відповідь.

5. Наведіть приклади управління поведінкою індивіда в будь-якій конкретній виробничій ситуації з точки зору можливостей використання різних маніпуляцій як з боку менеджера, так і з боку працівника. Проаналізуйте та зробіть висновки щодо доцільності такої поведінки та її наслідків.

6. Визначте власний тип особистості за допомогою визначника Кірсі та психогеометричного тесту. Проведіть самоаналіз особистості.

7. (Див.: 1) Павлов К. В. Ваш психологический тип. — К.: КофР, 1996. — С.15—25.

8. 2) Алексеев А. А., Громова Л. А. Психометрия для менеджеров. — Л.: Знание, 1991.)

Інформаційні джерела

Основна література:

1. Алексеев А. А., Громова Л. А. Психометрия для менеджеров. — Л.: Знание, 1991. — 164 с.

2. Бандурка А. М., Богачова С. П., Землянская Е. В. Психология управления. — Х.: Фортуна-пресс, 1998. — 461 с.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. — СПб.: Лениздат, 1992. — 400 с.

4. Організаційна поведінка : Навчально-методичний посібник / Л.М. Савчук,Н. Ю. Бутенко,А.М. Власова,Б.А. Жаліло. – К. : КНЕУ, 2001. – 249 с.

Додаткова література:

1. Резник С.Д., Игошина И.А. - Организационное поведение практикум. - Инфра-М, 2010. – 256 с. // http://www.biznesbooks.com/2010-01-07-17-47-28/1171-2011-04-16-20-38-13

2. Рудінська, О. В. Менеджмент. Теорія менеджменту. Організаційна поведінка. Корпоративний менеджмент [Текст] : навч. посіб. / О. В. Рудінська, С. А. Яроміч, І. О. Молоткова. — К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. — 335 с. 

Тема 4. Мотивація та винагорода Методичні рекомендації до самостійного опанування теми

У процесі вивчення особливостей поведінки індивіда в організації важливу роль відіграє мотивація працівників та заохочення до необхідної поведінки. Мотивація визначає, чому в одній організації люди працюють інтенсивніше, ніж в іншій. Мотивація пояснює, чому люди менш здібні та менш талановиті іноді досягають більших результатів. Для того, щоб розуміти та регулювати ці процеси в організації, менеджеру необхідно знати особливості впливу мотивації на поведінку індивідів та методи, за допомогою яких вони можуть підтримувати зразки необхідної поведінки.

При вивченні теми треба звернути увагу на те, що існують різні погляди на мотивацію. Мотивацію визначають як силу, що спонукає до дії. Мотивація — це внутрішня спонука, імпульс або намір, який змушує людину робити що-небудь або діяти в той чи інший спосіб. Різні погляди на мотивацію можна об’єднати таким чином:

• Аналіз мотивації, тобто діагностика мотиваційного клімату, має зосередитись на потребах, мотивах та спонуках. Саме ці чинники зумовлюють дії людини та підсилюють впливовість цих дій.

• Мотивація орієнтується на процес і стосується вибору поведінки, спрямування зусиль, цілей та винагороди, на яку розраховує індивід.

У дослідженнях мотивації є два головні напрями:

1. Теорія задоволення роботою, яка зосереджується на тому, що стимулює людину до дій.

2. Теорія підкріплення або біхевіоризм.

Найпоширенішими в першому напрямі є такі теорії:

• Теорії змісту (зокрема ієрархія потреб А. Маслоу, теорія гігієни Ф. Герцберга та ін.).

• Теорії процесу, які концентрують увагу на виборі поведінки, що має привести до бажаного результату. До них належать такі найвідоміші теорії, як теорія очікувань В. Врума та теорія справедливості Дж. Адамса.

Постійні суперечки між прихильниками теорій задоволення роботою та теорій підкріплення точаться навколо грошей: чи є вони мотиватором?

При вивченні теми слід звернути увагу на проблеми винагороди в організації та визначення розбіжностей між мотивацією, стимулюванням та компенсацією.

Оскільки мотивація серед інструментів впливу на результативність та якість праці стоїть на першому місці, сучасним менеджерам необхідно зосередитися на діагностиці мотиваційного клімату та впровадженні змін з метою підвищення мотивації. Практика менеджменту склалась таким чином, що цій проблемі приділяється дуже мало уваги. Більш популярними інструментами є різноманітні програми стимулювання, які базуються на теорії підкріплення. Неправильне використання цих програм часто призводить до погіршення мотиваційного клімату, а не навпаки.