
- •1.(Тут все) 1.Загальна характеристика середньовічної літератури: специфіка розвитку, періодизація, характерні риси, напрями, світоглядні позиції.
- •2.(Тут все)Загальна характеристика архаїчного епосу раннього середньовіччя: специфічні риси, основні мотиви, пам’ятники.
- •3.. Жанрові ознаки архаїчного героїчного епосу в поемі «Беовульф». Особливості сюжету та конфлікту твору
- •4. Структура та композиція поеми «Беовульф», образ головного героя, художні особливості твору.
- •5. Особливості класичного героїчного епосу середньовіччя: виникнення, художні риси, жанрові ознаки, основні пам’ятники.
- •6. Історичні події та їх трансформація в поемі «Пісня про Роланда», ідейний зміст.
- •7. Жанрові закони героїчного епосу в «Пісні про Роланда», основна тематика та проблематика поеми.
- •8. Образна система поеми «Пісня про Роланда»: король, герої, зрадники, вороги, жінки, Франція, роль фантастичних образів. Прояви принципів контрасту, симетрії.
- •9. Історичні та поетичні джерела «Пісні про Нібелунгів». Характерні особливості поеми: переплетіння художніх рис архаїчного й класичного героїчного епосу та феодально-лицарської літератури.
- •10. Основні мотиви та система образів поеми «Пісня про Нібелунгів». Художні прийоми та засоби створення характерів.
- •11 Вопр .Художній світ та поетика «Пісні про Нібелунгів»: фантастика, побут, історичні постаті, художні прийоми, «нібелунгова строфа
- •12 Вопр. Ідейно-художній аналіз поеми «Пісня про мого Сіда»: історична основа, основні теми та проблеми, структура поеми, система образів.
- •13 Вопр
- •15.Мотивно-образна система роману «Трістан та Ізольда», головні теми та особливості конфлікту.
- •16.Художні особливості поезії ф. Війона: основні теми та мотиви, концепція світу та уявлення про людину, художні прийоми.
- •Літературна спадщина Війона
- •Особливості жанру та тематика „Балади прикмет”
- •17.Специфіка міської літератури середньовіччя: виникнення, основні жанри, тематика, художні риси.
- •18.Творчість Данте як перехід від середньовіччя до Відродження. «Божественна комедія»: історія створення, джерела, синтез рис середньовічної літератури та літератури доби Відродження.
- •19. Художні особливості «Божественної комедії» Данте: жанр, композиція, різні плани змісту поеми, сенс назви.
- •20. Образна та символіко-алегорична система «Божественної комедії» Данте.
- •21.Загальна характеристика доби Відродження : передумови виникнення , періодизація , специфік світогляду , характерні риси літ. Цього періоду.
- •23.Новаторство Петрарки в « Книзі пісень ». Художні особливості створення образу жінки та ліричного героя .
- •24. Жанр новели в творчості Боккаччо . « Декамерон » як збірка новел : жанрові джерела , специфіка побудови .
- •25.Тематика та проблематика книги Боккаччо « Декамерон ». Структурні особливості , образи оповідачів .
- •26.Гуманістична спрямованість книги Боккаччо « Декамерон » ( на прикладі відомих новел )
- •27.Роман ф.Рабле « Гаргантюа і Пантагрюель »: джерела , історія створення , структура , основні теми та проблеми .
- •28.Хужожня своєрідність роману ф.Рабле « Гаргантюа і Пантагрюель » : роль сміху , прийоми комічного , засоби створення образів головних героїв .
- •30.Ідейно-художні особливості поеми с.Бранта « Корабель дурнів » : специфіка жанру , проблематика та тематика , сатирична спрямованість , образ корабля-держави.
- •31.Ідейно-художні особливості поеми е.Роттердамського «Похвала Глупоти»: традиції, проблематика, філософський зміст, образ Глупоти.
- •32.«Утопія» т. Мора: специфіка жанру, структура книги, проблем., ідеальний суспільний лад на острові Утопія.
- •33.Загальна характеристика творчості Шекспіра: біографічні данні, «шекспірівське питання», періодизація.
- •34.Гуманіст.Пафос комедії в. Шекспіра «Дванадцята ніч». Особливості сюжету, обр.Головн.Героїв, художні засоби.
- •35.Своєрідність трагедії в. Шекспіра «Король Лір»: джерела, проблематика, система образів, філософський зміст.
- •36.Специфіка конфлікту в трагедії в. Шекспіра «Гамлет». Суть внутрішнього та зовнішнього конфліктів. Смисл фіналу.
- •37.Система образів в трагедії в. Шекспіра «Гамлет». Літературний та філософський смисл образу Гамлета. Криза гуманізму в образі головного героя.
- •38.Художні особливості роману м. Де Сервантеса «Дон Кіхот»: жанр, проблематика, пародія, іронія.
- •39.Обр.Сист.Роману м. Де Сервантеса «Дон Кіхот», засоби створення характ. Суперечл.Обр.Д.К. Д.К.Як «вічн.Обр.»
- •40.Комедія л.Де Вега «Собака на сіні»: своєр.Жанру, особл.Конфл., ролі інтриги, гуманіст.Спрямов., типові образи
15.Мотивно-образна система роману «Трістан та Ізольда», головні теми та особливості конфлікту.
В современном понимании слова, это не роман, а скорее цикл рассказов, объединенных образами главных героев и ведущей темой любви сильной, как смерть. Про упомянутую тему заявлено уже в первых строках произведения: ’ Сеньоры, желаете ли вы послушать прекрасную повесть о любви и о смерти ? ’ [1,3] Но это не единственная тема произведения. Так, важной является также тема верности и коварства , верности и предательства, служения государству и феодальных амбиций. Так, Тристан и Горневаль - верные, искренние, верный, а четыре бароны - Андре, Генелон, Гондоїн и Деноален – коварные, хитрые, мстительные, постоянно науськивают короля Марка Тристана и королеву, пугают его возможной усібною войной, своим переходом на службу к другому королю. [19, 34] Рассмотрено, хоть и вскользь, и проблема отношений властителя с народом, справедливости монарха. Так, жители Корнуельса, не определяя справедливости решения короля о публичном сожжении Тристана и Изольды без предварительного суда, ничего не могут поделать против этого несправедливого решения, а молча ждут исполнения приговора, с которым не согласны. Но, конечно, эти темы второстепенные, периферийные, сюжет же двигаю Тристана и Изольды. Сюжетный першопоштовх – возникновение любви героев – обусловлен очаровательными обстоятельствами: мать Изольды, желая своей дочери семейного счастья, приготовила волшебный напиток, который та должна была выпить со своим мужем – королем Марком – одновременно. Напиток имел такую волшебную силу, что пара, которая его выпивала, бурая обречена на пожизненную любовь друг к другу. Изольда же сначала не только не любила будущего мужа, но и ненавидела его, ведь он убил ее дядю, ирландского богатыря Моргольта, поэтому она ненавидела само имя ’ Тристан ’, еще не зная самого Тристана! А они выпили волшебный напиток вместе на корабле совершенно случайно.[ 17, C. 46-47] Не менее сказочным , фантастическим является мотив плавания смертельно раненого Тристана в лодке без весел и парусов : ’ Семь дней и семь ночей оно тихо качало его на своих волнах. Иногда играл Тристан на арфе, чтобы утишити свою муку. Наконец вода принесла его , так что он и не знал, к берегу ’. [ 1, 23] Как в сказке, герой попадает именно к той девушки, дядя которой недавно ранил его отравленным копьем, и - еще 1 сказочный мотив – лишь ей и ее матери известны средства спасения от этого яда: ’ А пристань же и была Вейзефор, где похоронен Моргольта, госпожа же их – Изольда Белокурая. Только она, разбираясь в целебных напитках и зельях, могла вигоїти Тристана; и только она из всех женщин на свете хотела его смерти ’. [1,27]
16.Художні особливості поезії ф. Війона: основні теми та мотиви, концепція світу та уявлення про людину, художні прийоми.
Поезія Франсуа Війона – явище унікальне в літературній спадщині пізнього середньовіччя. Сучасники і найближчі нащадки складали Ф. Війону найвищу оцінку, але пам’ять історії розпорядилась таким чином, що відомості про поета залишились надто стислі. Невідомі точні дати його життєвого шляху, більшість фактів життєпису Ф. Війона носить характер легенди. За Л. Пінським, для сучасників, судячи з легенд, Війон був поетом комічним. Трагічна доля Війона неодноразово слугувала темою новел та повістей про нього, створених письменниками різних епох і країн, наприклад, новела Роберта Стівенсона «Ночівля Війона» або повість «Балада долі» Вардвана Варжапетяна у його книзі «Мандрівник із свічкою». Незабаром після зникнення Війона про нього з’явились різні чутки-легенди, що блукали Францією, адже до початку ХVII ст. розповідали, начебто він перебрався до Англії і став там королівським блазнем, інші казали, що Війон блукає поблизу Пуату і очолює там народні вистави – містерії і фарси. Ці легенди відтворено, зокрема, у четвертій книзі роману Франсуа Рабе «Гаргантюа і Пантагрюель», де Війон взагалі неодноразово згадується.