- •Міністерство фінансів України
- •Тема 1: Поняття культури мови План
- •1.1. Культура мови і час
- •1.2. Функції мови. Основні ознаки культури мови і мовлення
- •Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба рипіла все: “Засни, засни…”
- •1.3. Дотримання норм літературної мови (лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних) – основа культури мови
- •1.4. Складні випадки використання норм української мови
- •1.4.1. Правопис прізвищ
- •1.4.2. Правопис імен по батькові
- •1.4.3. Складні випадки відмінювання прізвищ
- •1.4.4. Правопис слів іншомовного походження
- •1.4.5. Складні випадки вживання великої літери
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2: Основні комунікативні ознаки культури мови План
- •2.1. Лексичне багатство мови. Чистота мовлення
- •2.2. Просторічні слова. Жаргонізми. Професіоналізми
- •2.3. Діалектна лексика. Види діалектів
- •2.4. Лайливі і вульгарні слова
- •2.5. Суржик
- •Використання суржику у художній мові
- •2.6. Іншомовні слова
- •Питання до самоконтролю
- •Тема 3: Виразність як ознака культури мови План
- •3.1. Усне мовлення – найважливіша форма існування мови як засобу комунікації
- •3.2. Техніка виразного читання і мовлення. Технічні показники виразного мовлення і виразного читання: дихання, голос, дикція (вимова), інтонація
- •1. Вдихати глибоко носом і ротом.
- •3.3. Наголос, його функції. Інтонаційна виразність
- •Наголос виконує такі функції:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4: Культура ділового мовлення План
- •4.1. Особливості писемного ділового спілкування
- •4.2. Особливості усного ділового мовлення та спілкуваня
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Культура побутового мовлення План
- •Культура мови та мовлення у життєвих сферах
- •5.2. Культура мови реклами
- •5.3. Культура телефонних розмов
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури:
- •Культура мови
1.4. Складні випадки використання норм української мови
1.4.1. Правопис прізвищ
Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко, Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.
Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:
у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;
під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячев, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою є. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;
російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.
Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шишарова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар’їн, Захар’їнов, Ільїн, Переїденко;
російський звук ы завжди передається літерою и. Наприклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;
літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур;
російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Наприклад: Матвєєв, Андреєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Медведєв, Пахарев, Каменєв, Гундарев, Жухарев, Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;
у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;
слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький, Коряцький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Петровський, Тройський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.