3.3. Наголос, його функції. Інтонаційна виразність

Наголос – виділення складу за допомогою:

- сили звуку;

- висоти звуку;

- тривалості звуку.

Залежно від того, який акустичний параметр визначає наголос, відповідно виділяють:

- силовий (динамічний, експіраторний) наголос;

- музичний (тоновий, мелодичний) наголос;

- кількісний (квантитативний) наголос.

Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх слов'янських і більшості індоєвропейських мов, є силовий, заснований на силі видиху, м'язової напруги. Про це говорить і М.Наконечний у «Курсі СУЛМ. Фонетика» за ред. Білодіда (1969). При цьому зазначаючи, що український наголос, бувши в своїй основі силовим, має ознаки часокількісного і тонічного.

Однак Н.Тоцька, характеризуючи склад, говорить, що він найбільше визначається тривалістю, проте значною мірою і силою, і мелодикою.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

• словесний (тактовий) наголос;

• вільний (нефіксований) наголос (на будь-якому складі в межах слова);

• рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова);

• нерухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова);

• постійний (фіксований) наголос (на певному складі в межах слова);

• синтагматичний наголос;

• фразовий наголос.

В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є і побічний наголос в багатоскладових словах. За словами М. Наконечного, це пов'язано з відносною слабкістю основного наголосу.

Залежно від семантики розрізняють:

• логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.

• емфатичний наголос — емоційне виділення сегменту мовлення.

Наголос виконує такі функції:

• видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази.

• конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова.

• смисло- і форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові і полягає в розрізненні значення слова: запал-запал, шабаш-шабаш.

Дотримання норм літературної вимови має велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури особи, дає змогу ефективно користуватися літературним мовленням у різних сферах суспільної практики: побут, заклади освіти, культури, науки, державного управління.

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте вислов Б.Шоу «Є 50 способів сказати "Так" і 500 способів сказати «Ні»?

2. Назвіть елементи техніки мовлення та дайте їм характеристику.

3. Які відомі Вам класифікації наголосу? Назвіть їх.

4. Яка різниця між дикцією і орфоепією?

5. Чи може особа з гарною дикцією, не володіти орфоепічними корнями, бути хорошим оратором?

6. Назвіть синоніми до слова «говорити».

7. Дайте характеристику голосу як ознаці живого мовлення.

8. Які функції виконує наголос?

Тема 4: Культура ділового мовлення План

4.1. Особливості писемного ділового мовлення.

4.2. Особливості усного ділового мовлення.

4.3. Використання морфологічних засобів у мовленні (використання іменників, займенників, прийменників, числової інформації, дієслівних форм).