Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВВШ_Заочний / Методичні рекомендації / Активн_ методи навчання.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
516.61 Кб
Скачать

2.5.2. Систематизація ділових ігор

Проблема систематизації ділових ігор є надзвичайно складною і ще не розв’язаною. За критерієм змісту і умов діяльності учасників у дидактиці європейських країн виділяють ігри симуляційні , управлінські, психологічні, спортивні та ін. [4].

Симуляційна гра

Симуляція – це представлення вибраного фрагмента конкретної ситуації у спрощеному вигляді та розігрування студентами в ролях функцій (посадових обов’язків) її учасників. Сутність симуляційних ігор полягає у відтворенні студентами складних ситуацій, які “колись, для когось були проблемою, причому хід рішень, вироблених студентами, порівнюється з фактичними рішеннями”. Симуляція представляє модель реальності, де учасники виконують різні ролі, намагаючись досягти певних цілей. Гра кожного актора регламентується системою правил. Симуляційні ігри дають змогу тренувати навички, які практично неможливо тренувати в реальному житті без отримання негативних наслідків.

Симуляційна гра характеризується тим, що:

  1. Базується на конкретній ситуації;

  2. Містить спробу аналізу цієї ситуації на основі її моделювання (наприклад, історичних фактів чи виробничих умов) шляхом розігрування ролей;

  3. Змушує до розгляду у моделі симуляції зв’язків, ходу, умов подій, що в ній містяться, відірвано від соціально-економічного контексту;

  4. Рішення і висновки, зроблені у грі колективно, є гіпотетичними, умовними, вони не змінюють стан ситуації, не впливають на модель системи;

  5. Відсутнє прийняття рішень в умовах конфлікту як компроміс між різними рольовими цілями, яких прагнуть досягти різні команди гравців.

Існує величезна кількість симуляційних ігор, спрощена структура реалізації яких може бути представлена таким чином:

Вступ:

  • представлення загального плану дій або програми для тренінгу;

  • визначення завдань або уточнення програми (вступний тренінг);

  • окреслення умов гри.

Крок 1:

  • симуляція (представлення моделі ситуації);

  • ігрова діяльність. Аналіз зв’язків і підпорядкованість між елементами моделі.

Крок 2:

  • порівняння умов ходу симуляції з фактичними розв’язками на основі висновків, зроблених учнями самостійно;

  • оцінка умов симуляції.

В розвинених країнах поширена практика обміну групами студентів між представництвами фірми, коли вони мають можливість протягом кількох місяців працювати в умовах, наближених до реальної ситуації їх діяльності. Така симуляція посадових функцій змушує їх практично діяти, що у професійній освіті є найефективнішими способом формування вмінь.

Управлінські ігри (організаційно-діяльнісні)

Управлінські ігри розроблено з метою розвитку умінь керівників приймати оптимальні рішення. Раніше цей метод застосовувався для підвищення кваліфікації працівників, а нині він адаптований до процесу навчання у різних закладах.

Особливістю методу управлінських ігор є те, що вони використовуються для формування або вдосконалення умінь прийняття рішень за відносно короткий час і в умовах конкуренції між командами гравців, які мають різні рольові цілі. Командам пропонуються для вирішення ситуації, які потребують складних управлінських рішень відносно їх підприємства, що стосується всіх сфер його життєдіяльності – маркетингу, фінансів, виробництва, персоналу.

Від учасників гри цей метод вимагає: визначення цілей заняття, передбачення розвитку ситуації, вибору стратегії дій, прийняття кількох оперативних рішень.

В управлінських іграх ситуація, що розглядається, відбувається не в одному відрізку часу, а в її передбачуваному розвитку.

Сутність управлінських ігор полягає у виконанні учасниками ролей (наприклад, директора підприємства, головного бухгалтера тощо), що базується не на “зазубреному” тексті, а на презентації думки, власних суджень, виходячи з умов, що виникають відповідно до ситуації. Характеристика (особливості) цих умов залежать від базових знань учасників гри, їхніх інтелектуальних можливостей та професійної рефлексії. У підсумку гри потрібно прийняти рішення щодо подальшої стратегії діяльності, а також кілька операційних рішень.

Проведення занять методом управлінських ігор включає такі кроки:

Вступ:

  • формування проблеми викладачем;

  • опрацювання викладачем умов ситуації;

  • розподіл ролей для учасників та визначення умов ситуації.

Крок 1:

  • ознайомлення з умовами гри відповідно до умов ситуації;

  • обговорення учасників, опрацювання аргументів, презентація ідей вирішення проблеми відповідно до компетенції ситуаційних ролей.

Крок 2:

  • прийняття рішення відповідно до подальшої стратегії діяльності;

  • прийняття кількох оперативних рішень щодо реалізації стратегії.

Крок 3:

  • оцінка викладачем умов, дій і прийнятих рішень під час гри.