Методичні рекомендації щодо підготовки проведення аналізу випадків

Підберіть опис випадку, виходячи із завдань заняття. Детально продумайте логічні запитання, які допоможуть у виробленні рішення.

Спрогнозуйте варіанти виходу з даної ситуації.

З моделюйте можливі висновки, які можна зробити внаслідок аналізу даної ситуації.

Побудуйте конкретну модель, що відтворює дійсний стан справ.

2.5. Ділові ігри

Ділові ігри являють собою модель економічної системи, що включає в себе як керовані об'єкти, так і керуючі суб'єкти, що функціонують по заданому сценарії. Умовою, що забезпечує “ігрову” складову, є наявність різно направлених інтересів ролей. Створюючи за рахунок такої конструкції “обстановку умовної практики”, ділові ігри забезпечують такі результати:

• знайомство учасників з об'єктами управління;

• прийняття управлінських рішень;

• придбання навичок спілкування (у сфері ділових контактів).

Ділові ігри можуть у визначених умовах бути формою активізації навчального процесу, зв'язку теорії і практики, розвитку науки і виробництва. Ділові ігри полягають у побудові і реалізації, «програванні» такої моделі господарської ситуації, елементами якого є люди. У діловій грі поведінка людини - учасника гри, що володіє визначеними знаннями, що керується правилами гри і вибирає доступні альтернативні дії, - основний конструктивний елемент моделі.

Основними ознаками ділових ігор прийнято вважати:

• наявність проблеми керування або моделювання фахової діяльності керівних робітників і спеціалістів;

• наявність загальних цілей ігрових колективів;

• наявність ролей і призначення на них учасників;

• розходження інтересів учасників і урахування умов невизначеності;

• прийняття і реалізація послідовності рішень;

• наявність системи стимулювання;

• об'єктивність оцінки результатів.

У літературі прийнято розрізняти два типи ігор: “жорсткі” і “вільні» [1]. «Жорсткі» ігри характеризуються:

• строго зафіксованою послідовністю і навіть утриманням кожного кроку граючого;

• ухвалення рішення зводиться до вибору з декількох альтернативних варіантів і здійснюється в строго відведений для цього час;

• гра близька до моделювання різноманітних систем за допомогою ЕОМ.

Звичайно такі ігри використовуються для побудови глобальних моделей.

У «вільній» імітаційній грі на базі заздалегідь написаного сценарію, у якому задаються лише основні напрямки розвитку подій, учасникам гри пропонується самим визначити, які кроки й у якій послідовності вони будуть здійснюватися. Керівники гри готують її сценарій, у який входять дані про сторони, що діють у грі, характеристику відношень між ними і ступінь їхньої зацікавленості в рішенні проблеми, основні можливості служб і т.п.

Характерна риса «вільних» ігор - їхня більша відповідність реальності, цілісне відтворення діяльності тих або інших реальних учасників імітуючих процесів. Класичний спрощений варіант «вільної» імітаційної гри складається з етапів підготовки, розробки й аналізу гри.

2.5.1. Етапи розробки ігор

При розробці гри весь процес навчання треба подати як цілісну систему, кінцевою метою якої є вирішення принципових завдань навчання:

• що студент має знати;

• що студент має вміти.

Йдеться про необхідний комплекс особистісних і професійних якостей, заданих метою навчання.

І саме ця мета є головним системостворюючим фактором у виборі тих чи інших ігор.

Будь-які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета ігрового заняття).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Гра (постановка завдань, саме гра).

4. Аналіз результатів, підведення підсумків.

Ділові ігри можна будувати по різному: або кожен гравець перед грою отримує точні інструкції, або лише приблизний перелік того, що йому доведеться зробити. Орієнтовано процедуру розробки гри зображено на рис. 2.[1]

Взагалі необов’язково дотримуватись якоїсь чіткої процедури. Проте до опису навчальної (ділової) гри мають увійти такі обов’язкові елементи:

1. Об’єкт імітації та його перетворення, яке досягається в результаті гри.

2. Мета і завдання гри.

3. Галузь застосування гри, на кого її розраховано.

4. Суть проблемної (конфліктної) ситуації.

5. Комплект ролей та функцій гравців.

6. Правила й умови гри, документальне забезпечення її.

7. Система ігрових оцінок.

У викладача є дві можливості:

• розробити власні ігрові заняття;

• адаптувати вже відомі ігри.

Рис. 2. Етапи розробки ділової гри