Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Office Word.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
237.55 Кб
Скачать

Тема 3. Організаційно-правова документація

3.1. Призначення і склад комплексу організаційно-правової документації

Система організаційно-правових документів має велике значення в

управлінні будь-яким підприємством, установою чи організацією. Однiєю з

основних управлiнських функцiй, що реалiзуються в дiяльностi установ,

пiдприємств, органiзацiй - це функцiя органiзацiї системи i процесiв

управлiння, яка мiстить:

􀂃 створення органiзацiї, включаючи вибiр її органiзацiйно-правової форми;

􀂃 встановлення її структури;

􀂃 визначення штатної чисельностi i складу (номенклатури) посад - керiвникiв,

спецiалiстiв, технiчних виконавцiв та їх тарифiкацiя за Єдиною тарифною

сiткою (ЄТС);

􀂃 регламентацiю дiяльностi структурних пiдроздiлiв i працiвникiв;

􀂃 формування дорадчих органiв управлiння;

􀂃 лiцензування дiяльностi (в необхiдних випадках);

􀂃 встановлення режиму роботи i системи охорони;

􀂃 органiзацiю працi робiтникiв i оцiнка їхньої працi;

􀂃 реорганiзацiю;

􀂃 лiквiдацiю органiзацiї та деякi iншi види робiт.

Органiзацiйна дiяльнiсть установи виражається в розробцi i

затвердженнi комплексу організаційно-правових документів (далі – ОПД), якi

мiстять правила, норми, положення, встановлюють статус органiзацiї, її

компетенцiю, структуру, штатну чисельнiсть i посадовий склад,

функцiональний змiст дiяльностi органiзацiї в цілому, її пiдроздiлiв i

працiвникiв, їх права, обов‘язки, вiдповiдальнiсть та iншi аспекти.

Організаційно-правові документи – група різних за назвою документів,

які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів і посадових

осіб, закріплюють за ними функції, обов′язки та права на тривалий час.

До організаційно-правових документів вiдносяться:

􀂃 статут органiзацiї;

􀂃 положення про органiзацiю;

􀂃 положення про структурнi пiдроздiли, колегiальнi та дорадчi органи

установи;

􀂃 регламенти роботи колегiальних та дорадчих органiв, апарату управлiння

або керiвництва;

􀂃 штатний розклад;

􀂃 iнструкцiї з окремих видiв дiяльностi, якi потребують регламентацiї

(наприклад, iнструкцiя з дiловодства, iнструкцiя по користуванню

обчислювальною технікою);

􀂃 посадовi iнструкцiї працiвникiв;

􀂃 правила, пам‘ятки та iн. (правила внутрішнього трудового розпорядку).

Усі організації і підприємства у своїй діяльності поряд з актами

державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та

інструкціями. Організаційно-правові документи порівняно з розпорядчими та

довідково-інформаційними є більш загальними та ґрунтовними. Ця підсистема

управлінської документації має вищу юридичну силу, оскільки документи

розпорядчої та довідково-інформаційної групи створюються (складаються) на

підставі організаційно-правової документації.

Організаційно-правова __________документація мiстить положення суворо

обов‘язковi для виконання, вони реалiзують норми адмiнiстративного права i

виступають правовою основою дiяльностi пiдприємства. Цi документи в

обов‘язковому порядку проходять процедуру затвердження уповноваженим на

це органом - вищестоящою органiзацiєю, керiвником даної органiзацiї або її

колегiальним органом (наприклад, зборами акцiонерiв або Радою директорiв

тощо), або керiвником структурного пiдроздiлу - в залежностi вiд виду i

рiзновиду організаційно-правового документа. Організаційно-правові

документи можуть затверджуватися безпосередньо актом керiвника з

проставленням грифу затвердження або розпорядчим документом (постановою,

рiшенням, наказом або розпорядженням).

Розробляють організаційно-правові документи для найбiльш

рацiонального розподiлу i кооперацiї працi мiж пiдроздiлами i працiвниками.

3.2. Особливості складання, затвердження, погодження, внесення змін до

організаційно-правових документів

Організаційно-правові документи з огляду на термiн дiї, вiдносяться до

безстрокових i дiють до їх вiдм__________iни або до затвердження нових. У стабiльно

працюючiй установi необхiднiсть перегляду, змiн або доповнень організаційно-

правові документи може виникнути один раз на кiлька рокiв. В залежностi вiд

характеру i глибини змiн в дiяльностi установи організаційно-правові

документи або розробляються по-новому, або до них вносяться необхiднi змiни

i доповнення розпорядчими актами (наказом або розпорядженням керiвника). У

випадку реорганiзацiї дiяльностi установи розробляються новi організаційно-

правові документи i вiдбувається їхнє затвердження.

Порядок внесення змiн i доповнень до ОПД та їх перегляду залежить вiд

виду органiзацiйно-правових документiв. Наприклад, змiни i доповнення до

статуту органiзацiї вносять вiдповiдно до встановленої законом процедури - за

рiшенням вищого органу управлiння пiдприємством (загальними зборами

акцiонерiв та iн.) з обов‘язковим iнформуванням органу, який здiйснює

державну реєстрацiю підприємств (тобто виконкому). Змiни до штатного

розкладу вносяться при необхiдностi наказами або розпорядженнями керiвника.

Змiни в положення про структурнi пiдроздiли також вносяться розпорядчими

документами керiвництва.

Розробляються організаційно-правові документи керiвництвом

підприємства або пiдроздiлу iз залученням квалiфiкованих спецiалiстiв, добре

знаючих роботу установи як в цiлому, так i за окремими напрямками.

Організаційно-правова документація оформляється на стандартному

аркушi паперу з обов‘язковим нанесенням всiх необхiдних реквiзитiв: назва

установи i (або) пiдроздiлу (якщо документ затверджується керiвником

пiдроздiлу), найменування документа, дата, номер документа, заголовок до

тексту, пiдпис, гриф затвердження, причому датою організаційно-правового

документа є дата його затвердження.

Текст бiльшостi організаційно-правових документів складається iз

роздiлiв, якi мають власнi заголовки i подiлених на пункти, якi нумеруються

арабськими цифрами.

У процесi пiдготовки організаційно-правові документи в обов‘язковому

порядку проходять процедуру погодження (вiзування) з усiма зацiкавленими

пiдроздiлами та особами, юридичною службою (юристом__________), заступниками

керiвника установи або одним з його заступникiв, якi є кураторами

вiдповiдного напрямку дiяльностi установи.

3.3. Установчі документи підприємств. Документування первинної

державної реєстрації суб‘єктів господарської діяльності

Організаційний та правовий статус юридичної особи визначається її

установчими документами. Цей термін застосовується насамперед щодо

юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств).

Стосовно інших організацій для позначення локального нормативного акту, на

підставі якого вони діють, можуть використовуватися також інші терміни –

"статут", "положення".

Законодавство України, зокрема Цивільний кодекс України, Закони "Про

підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства"

та "Про об'єднання громадян" як локальні нормативні документи, на підставі

яких створюються і діють юридичні особи, передбачають:

􀂃 статут (для деяких підприємств, об'єднань громадян);

􀂃 рішення про створення або установчий договір (для господарських

товариств);

􀂃 положення, в тому числі положення про організації даного виду (для

об'єднань громадян).

Статут – це юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють

діяльність організації, установи, товариства громадян, їхні стосунки з іншими

організаціями та громадянами, визначають їхню структуру, функції, правовий

статус та обов′язки у певній сфері державного управління або господарської

діяльності.

Існують два види статутів: типові й індивідуальні. Ці види статутів можна

розглянути у нижче наведеній таблиці:

Група Для кого

розробляється

Приклади організацій Ким затверджується

1 2 3 4

Типові

(загальні)

Для певних груп,

організацій,

підприємств

Акціонерні товариства

(АТ), малі підприємства,

товариства з обмеженою

відповідальністю (ТОВ)

Вищими органами

державної влади та

управління, з′їздами

громадських організацій

тощо

Індивідуальні Для певної

організації шляхом

конкретизації

типового статусу

АТ „МАЛЬВА”

ТОВ „КОЛУМБ”

МП „КУЛІБАБА”

Вищою установою, якій

підпорядковується

підприємство, організація

Законодавство містить вимоги до змісту статуту, зокрема ст.9 Закону

України "Про підприємства в Україні" визначає, що статут повинен містити

дані про власника, найменування підприємства, його місцезнаходження,

предмет та цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування,

компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборних органів,

порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення

діяльності підприємства. У статуті можуть вказуватися й інші норми, пов'язані

з особливостями діяльності підприємства або визначені власником. Відсутність

у статуті підприємства зазначених умов є підставою для відмови в державній

реєстрації підприємства в зв'язку з тим, що установчі документи не

відповідають вимогам закону.

Власник підприємства

Власником є особа, на майні якої засновується підприємство. Поняття

«власник підприємства», вживане законодавцем, з точки зору юридичної

техніки, є некоректним. Оскільки підприємство є суб'єктом права, воно не може

бути об'єктом права власності, а тому не може мати власника. Більш

прийнятним є термін "засновник підприємства". Про фізичних осіб-засновників

в установчих документах зазначається їх прізвище, ім'я, по-батькові,

громадянство, місце проживання, бажано – паспортні дані. Про юридичних осіб

– найменування, місце знаходження, ким і коли зареєстровані, код ЄДРПОУ

(ідентифікаційний код).

Найменування підприємства

Підприємство повинно мати власне найменування. Відповідно до ч.2 ст.8

Закону України "Про підприємства в Україні" найменування підприємства

повинно включати в себе його назву (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид

(приватне, колективне, державне тощо). Відповідно до ст.37 Закону України

"Про мови" від 22.10.1989 р. офіційні назви державних, партійних, громадських

органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються

українською мовою. Відповідно до ст.2 Закону України "Про господарські

товариства" найменування товариства повинно містити зазначення виду

товариства, для повних та командитних товариств – прізвища (найменування)

учасників, а також інші необхідні відомості.

Назва організації – це частина найменування, що відрізняє її від інших

організацій даного виду. Товариств з обмеженою відповідальністю багато, а от

товариство "Беркут" – одне. В даному випадку лише слово "Беркут" є назвою

товариства. Повним же його найменуванням буде: Товариство з обмеженою

відповідальністю "Беркут". Найменуванням може бути як власна назва,

наприклад, "Світоч", так і сукупність слів, наприклад, Львівський завод

фрезерних верстатів.

Місцезнаходження

Відповідно до ст.30 Цивільного кодексу України місцем знаходження

юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про підприємництво» місцезнаходженням

суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної

реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із

засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується

договором оренди або іншим відповідним договором.

Предмет та цілі діяльності

Теоретичного обґрунтування відмінності між предметом діяльності і

цілями діяльності в Україні немає. Як наслідок, немає єдиного підходу і в

законодавстві. На нашу думку, мета (цілі) діяльності – це те кінцеве прагнення,

яке визначає зміст усієї діяльності юридичної особи. Мета визначає загальну

орієнтацію юридичної особи, що зумовлює сфери, види, завдання та форми її

діяльності.

За законодавством України прослідковується чітке розмежування

юридичних осіб за їх цілями:

а) підприємства (мета – отримання прибутку),

б) громадські організації (мета – задоволення та захист своїх законних

соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних,

спортивних та інших спільних інтересів),

в) політичні партії (мета – участь у виробленні державної політики,

формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і

представництво в їх складі).

Таким чином, основна мета підприємства – діяльність з метою отримання

прибутку. Предмет діяльності – ті сфери суспільних відносин, в яких буде

досягатися мета (виробництво, торгівля, наука тощо).

Органи управління, порядок їх формування

Установчими документами повинно бути передбачено структуру органів

управління, порядок їх формування, компетенцію, форми роботи. Відповідно до

ст.29 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав і

бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав,

наданих їм за законом або статутом (положенням). Під органом юридичної

особи розуміють повноважну посадову особу або групу таких осіб, які

здійснюють керівництво діяльністю даної організації. Воля юридичної особи

виробляється, формулюється і виражається її керівним органом. Правова

природа органів юридичної особи полягає в тому, що вони є невід'ємною

частиною юридичної особи, чию волю вони виражають. Порядок утворення

органів юридичної особи визначається законом та установчими документами.

Традиційно, органи юридичної особи поділяються на дві групи: вищі та

виконавчі. Деякі фахівці до органів юридичної особи відносять також її

ревізійні ланки – ревізійну комісію, спостережну раду, контрольну комісію

тощо. Критерій, що покладений в основу такої класифікації, може бути

позначений як функціональний, і відображає систему органів будь-яких

юридичних осіб незалежно від виду.

Вищими органами є загальні збори акціонерів, збори учасників, власник

підприємства тощо. Головною характеристикою вищих органів є те, що до їх

складу входять засновники (учасники, члени, акціонери), в широкому розумінні

– усі особи, які мають корпоративні права або є членами юридичної особи.

Вищі органи ніким не обираються, їх склад визначається членством, участю в

юридичній особі або самим фактом її заснування певною особою. Виконавчі

органи формуються (призначаються та відкликаються) вищими органами.

Призначення виконавчого органу полягає у реалізації рішень вищого органу та

керівництві поточною діяльністю. Саме через виконавчі органи юридична

особа набуває права та обов'язки за угодами. Виконавчі органи лише

виконують, виражають волю вищого органу шляхом безпосереднього вчинення

юридичних дій від імені юридичної особи.

Контрольний орган (спостережна рада, рада, ревізійна комісія тощо)

формується вищим органом з числа учасників (членів) юридичної особи. Його

основна функція полягає у здійсненні від імені вищого органу контролю за

діяльністю виконавчого органу, зокрема, за виконанням рішень вищого органу.

Це проявляється зокрема у тому, що члени ревізійних органів обираються з

числа членів вищого органу, тому в організаціях, де виконавчі органи

складаються з учасників, ревізійні органи не передбачені (повні, командитні

товариства). Отже, є підстави не відносити ревізійні комісії до органів

юридичної особи, оскільки їх діяльність обмежується колом внутрішніх питань.

Але наявність такої служби є елементом організаційно-правових форм багатьох

юридичних осіб.

Компетенція та повноваження трудового колективу

та його виборних органів.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про підприємства в Україні»

трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею

беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту,

угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з

підприємством.

Трудовий колектив підприємства:

- розглядає і затверджує проект колективного договору;

- розглядає і вирішує згідно статуту підприємства питання

самоврядування трудового колективу;

- визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам

підприємства соціальних пільг;

- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної

праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує

клопотання про представлення працівників до державних нагород.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де

використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачається

статутом, загальними зборами (конференцією) та їх виборним органом, члени

якого обираються строком на 2-3 роки таємним голосуванням на зборах

(конференції) трудового колективу не менше, ніж 2/3 голосів. Членів виборного

органу не можна звільнити з роботи або перевести на інші посади з ініціативи

адміністрації підприємства без згоди відповідного виборного органу цього

колективу.

Порядок утворення майна підприємства

Джерелами формування майна підприємства (п.4 ст.10 Закону України

«Про підприємства в Україні») є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів

господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

- придбання майна іншого підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій,

підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

В установчих документах необхідно передбачити розмір та порядок

формування статутного фонду та інших фондів, якщо вони передбачені

законом, наприклад__________, резервного фонду. Порядок формування статутного фонду

повинен передбачати розмір, форму та строк внесення внеску.

Умови припинення діяльності підприємства

Ця частина установчих документів повинна передбачати підстави

припинення діяльності підприємства порядок створення ліквідаційної комісії,

використання майна, що залишилося після ліквідації. Поряд з підставами

припинення діяльності підприємства, передбаченим законом, в установчих

документах можуть передбачатися додаткові: зменшення кількості учасників до

передбаченої межі, збитковість підприємницької діяльності тощо. Відповідно

до п.4.2. Інструкції Міністерства внутрішніх справ України від 1 жовтня 1993 р.

№ 643 (з наступними змінами і доповненнями) "Про порядок видачі дозволів на

оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", печатки з

емблемами з відповідним описом, можуть бути виготовлені тільки в тому

випадку, якщо емблема передбачена у статуті підприємства. Символіка на

емблемах повинна відповідати характеру діяльності підприємств, а також

функціям, що виконують згідно з статутами такі юридичні особи. Тому, якщо

підприємство бажає мати печатку з зображенням емблеми, остання повинна

бути описана безпосередньо в статуті.

Установчі документи складаються у письмовій формі єдиним

документом, підписаним всіма учасниками. Укладати його можуть лише

повністю дієздатні громадяни та організації, що мають статус юридичної особи.

У випадку укладання договору частково дієздатними громадянами, він є

дійсним лише щодо повністю, дієздатних осіб і є заперечним щодо частково

дієздатних. Якщо одним з засновників є юридична особа, то договір від його

імені підписує керівник або інша особа, уповноважена відповідною

довіреністю.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про підприємництво", установчими

документами суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи є рішення

власника майна про створення підприємства (якщо власників двоє або більше –

таким рішенням є установчий договір) та статут, якщо це необхідно для

створюваної організаційної форми. Для цього виду юридичних осіб

передбачено наявність двох установчих документів: рішення власника майна,

яке в деяких випадках може набувати форми установчого договору та статуту

(в деяких випадках може не бути).

Відмінність установчих документів від інших документів, необхідних для

створення та легалізації юридичної особи, полягає в тому, що установчі

документи визначають правовий статус організації та за своїм характером є

локальними нормативними актами. Норми установчих документів, якщо вони

не суперечать закону, обов'язкові не лише для учасників, але й для усіх інших

осіб. Установчі документи – це своєрідна конституція для конкретної

юридичної особи.

Установчі документи – поняття комплексне, воно об'єднує два види

документів:

рішення про створення юридичної особи (установчий договір) і статут.

Для деяких організаційно-правових форм юридичних осіб необхідними є як

установчий договір, так і статут. Зокрема на підставі договору і статуту діють

акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з

додатковою відповідальністю. Правова природа установчого договору і статуту

різна, хоча між ними є тісний взаємозв'язок.

Установчий договір – це договір, за яким сторони (засновники)

зобов'язуються створити юридичну особу, визначають порядок спільної

діяльності із створення юридичної особи, умови передачі їй свого майна та

участі в її діяльності. В договорі визначаються умови та порядок розподілу між

засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи,

виходу із складу засновників.

На відміну від установчого договору, статут є локальним нормативним

актом, призначення якого полягає у визначенні статусу та обсягу

правоздатності юридичної особи, структури управління, визначення умов

припинення діяльності юридичної особи. Саме статут визначає правове

положення юридичної особи в цивільному обороті.

Установчий договір є рішенням про створення товариства, а статут-

локальним нормативним актом, що приймається у відповідності з таким

рішенням. Принципові моменти, що визначають основи правосуб'єктності

товариства та містяться в договорі, повинні бути відтворенні і в статуті

товариства.

Установчі документи поняття комплексне. Вимоги, що ставляться до

змісту установчих документів треба розуміти як вимоги до комплексу

документів – установчого договору та статуту, а не кожного з них зокрема.

Документування первинної державної реєстрації підприємств

Перелік документів, що подаються для первинної державної реєстрації,

встановлений законом. Відповідно до ст.8 Закону України «Про

підприємництво» та п.2 Положення про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності-юридичної особи реєстраційному органу

подаються такі документи:

1. Рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними)

органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо

власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є

установчий договір, у деяких випадках протокол установчих зборів

(конференції).

Рішення про створення підприємства повинно прийматися власником або

уповноваженим ним органом – органом державної влади та управління, до

компетенції якого відноситься прийняття рішень про створення підприємств

(органи, уповноважені управляти державним майном), особи, повноваження

яких ґрунтуються на дорученні.

При створенні приватних підприємств рішення власника не вимагається,

оскільки сам факт затвердження статуту та нотаріальне засвідчення підпису

засновника свідчить про засновницьке волевиявлення.

Установчий договір подається при створенні господарських товариств

усіх видів. При створенні колективного підприємства, кооперативів, споживчих

товариств, колективних сільськогосподарських підприємств подається

протокол установчих зборів трудового колективу або членів організації.

Установчий договір при цьому не складається. Рішення власника майна або

уповноваженого ним органу оформляється наказом (розпорядженням) або

іншим письмовим документом розпорядчого характеру, в якому повинно бути

зазначено про створення підприємства, про затвердження його статуту, і, як

правило, про призначення керівних органів.

2. Статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми

підприємництва.

Подається два оригінали і одна завірена належним чином копія. Законом

не передбачається статут для створення повного та командитного товариства

(договірні товариства). Не визначено чіткого переліку установчих документів

для створення об'єднань підприємств. Відповідно до ст.3 Закону України «Про

підприємства в Україні» об'єднання діють на основі договору або статуту, який

затверджується їх засновниками чи власниками. У зв'язку з цим, об'єднання

підприємств конкретного виду не може мати одночасно два установчих

документи: статут і договір.

3. Реєстраційна картка встановленого зразка, котра є водночас заявою про

державну реєстрацію.

Реєстраційна картка заповнюється заявником особисто(працівники

реєстраційного органу зобов'язані безкоштовно надавати допомогу в її

заповненні). Реєстраційна картка містить основну інформацію, що характеризує

суб'єкт підприємницької діяльності: найменування, місцезнаходження,

інформацію про засновників, розмір статутного фонду, предмет діяльності,

відомості про керівника, наявність відокремлених підрозділів (філій,

представництв). Картка заповняється в одному примірнику.

Працівники реєстраційного органу перевіряють правильність заповнення

реєстраційної картки. В зв'язку з цим, на місцях вимагають у заявника надати

довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів засновникам підприємства.

Таку практику слід визнати обґрунтованою, оскільки заявник несе

відповідальність лише за відповідність вимогам законодавства установчих

документів. Реєстраційна картка таким документом не є.

4. Документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до

статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі,

передбаченому законом.

Традиційно, документом, що засвідчує сплату внеску (його частини) є

довідка з банківської установи.

5. Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію

Документи подаються органу реєстрації за місцем знаходження суб'єкта

підприємницької діяльності. Відповідно до п.4 Положення, якщо

місцезнаходження суб'єкта на дату реєстрації є місцезнаходження (місце

проживання) одного із співзасновників, то підтверджувати місцезнаходження

не потрібно. Якщо підприємство реєструється не за місцезнаходженням

засновника, то воно підтверджується відповідним договором. Договір від імені

майбутньої юридичної особи укладає один із співзасновників або укладається

угода під умовою згідно з ст.61 Цивільного кодексу України.

Установчі документи подаються у трьох примірниках, з яких два –

оригінали, а один – нотаріально завірена копія. Оригінали замість копій

подаватися не можуть, оскільки в такому випадку реєстраційний орган

змушений був би видавати два примірники оригіналу. Саме на оригіналі в

подальшому ставляться відмітки про зміни та доповнення. органу.

Реєстраційний орган видає заявнику свідоцтво про державну

реєстрацію – єдиний документ, що засвідчує факт створення підприємства і є

підставою для виготовлення печаток та штампів, відкриття рахунків у

банківській установі.

Те, що в результаті первинної реєстрації заявнику видається зазначене

вище свідоцтво є її відмінною рисою. При здійсненні інших реєстраційних

процедур свідоцтво про державну реєстрацію не видається. Може видаватися

його дублікат.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів

підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені законом.

Після проведення державної реєстрації заявнику видаються під розписку

наступні документи:

1) оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

2) три копії свідоцтва про державну реєстрацію, завірених реєстраційним

органом (подальшого нотаріального засвідчення такі копії не потребують);

3) оригінал та копію статуту з відміткою про реєстрацію;

4) оригінал та копію установчого договору з відміткою про реєстрацію.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації

надсилають примірник реєстраційної картки з відміткою про державну

реєстрацію відповідному державному податковому органу (за місцем

знаходження суб'єкта підприємницької діяльності) і органу державної

статистики (обласне управління статистики) та подають відомості про

державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду

соціального страхування і Пенсійного фонду України.

3.4. Характеристика основних видів організаційно-правової документації

3.4.1. Структура і штатна чисельність

Відповідно до статуту підприємства розробляється його структура і

визначається його штатна чисельність, які закріпляються в документі

"Структура і штатна чисельність". У цьому документі зафіксовані всі

структурні підрозділи підприємства, посади, що вводяться на підприємстві, і

кількість штатних одиниць по кожній з посад. Цей документ складається, на

бланку підприємства, підписується заступником керівника підприємства,

узгоджується з головним бухгалтером і затверджується директором. Посадовий

і чисельний склад підприємства із зазначенням фонду заробітної плати

закріпляється у штатному розкладі, який складається на підставі документа

"Структура і штатна чисельність".

ЗАТВЕРДЖУЮ або ЗАТВЕРДЖЕНО

Директор зборами учасників

__________________ ТОВ__________________

__________________ Від_______ протокол №__

(підпис) (П.І.Б.) Голова зборів

учасників______________

(П.І.Б.)

М.П. _______________________

(підпис)

М.П.

СТРУКТУРА І ШТАТНА ЧИСЕЛЬНІСТЬ

______________________________________

(найменування підприємства)

№ з/п Найменування структурних

підрозділів

Найменування посад Штатна чисельність

1 2 3 4

3.4.2. Штатний розклад

Штатний розклад готується відповідно до уніфікованої форми Т-2 і

містить перелік структурних підрозділів, посад, зведення про кількість штатних

одиниць, посадові оклади, надбавки і місячний фонд заробітної плати.

Штатний розклад - документ, що встановлює структуру, штатний склад і

штатну чисельність організації відповідно до її Статуту (Положення)

Підписує штатний розклад заступник керівника підприємства, візує

головний бухгалтер, затверджується наказом (розпорядженням) керівника

організації або уповноваженою їм особою.

Штатний розклад також складається на бланку підприємства.

У грифі затвердження вказується загальна штатна чисельність

підприємства і місячний фонд заробітної плати. Гриф затвердження

засвідчується печаткою.

Зміни в штатний розклад вносяться відповідно до наказу (розпорядження)

керівника організації або уповноваженої на те особи, наприклад:

ЗАТВЕРДЖУЮ

штат у кількості_____________

одиниць з місячним

фондом заробітної

плати_______грн.

Директор

__________________________

__________________________

(підпис) (П.І.Б.)

М. П.

ШТАТНИЙ РОЗКЛАД

________________________________________________________

(найменування підприємства)

на _______ рік

з/п

Найменування

структурного

підрозділу

Найменування

посади

Код

професій

Кількість

штатних

одиниць

Місячний оклад

або тарифна

ставка (діапазон)

1 2 3 4 5 6

3.4.3. Правила внутрішнього трудового розпорядку

Трудовий розпорядок організації визначається локальним нормативним

актом організації - правилами внутрішнього розпорядку. Правила відповідно до

Кодексу Законів про працю України і інших законодавчо-нормативних актів

регламентують порядок прийому і звільнення працівників, основні права,

обов'язки і відповідальність сторін трудового договору, режим роботи, час

відпочинок, вживані до працівників міри заохочення і стягнення, а також інші

питання трудових відносин в організації.

Правила – це службові документи організаційного характеру, в яких

викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний порядок будь-

який __________дій чи поведінки.

Правила внутрішнього трудового розпорядку організації затверджуються

роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників

організації.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку викладаються питання

організації роботи підприємства, внутрішньо-об'єктний режим, взаємні

обов'язки працівників і адміністрації, надання відпусток, відрядження

співробітників та інші питання. Після узгодження правил внутрішнього

трудового розпорядку з радою трудового колективу цей документ візує юрист і

затверджує директор підприємства. Нарівні з правилами внутрішнього

трудового розпорядку може бути розроблено і положення про персонал. У

цьому документі відображаються питання професійного і соціального розвитку

трудового колективу, його взаємовідносин з адміністрацією, гарантованості

зайнятості персоналу та ін.

Правила внутрішнього розпорядку, як і статут організації, оформляються

на загальному бланку організації і часто є додатком до колективного договору.

Наприклад:

ЗАТВЕРДЖУЮ

______________________

______________________

(підпис) (П.І.Б.)

М. П.

ПРАВИЛА

внутрішнього трудового розпорядку

________________________________________________________________

(найменування підприємства)

1. Загальні положення.

2. Порядок приймання, переведення і звільнення працівників.

3. Основні обов’язки працівників.

4. Основні права працівників.

5. Основні обов’язки адміністрації.

6. Робочий час і його використання.

7. Заохочення за успіхи в роботі.

8. Стягнення за порушення трудової дисципліни.

9. Внутрішньо об’єктний режим.

10. Організація роботи.

Керівник кадрової служби (підпис) (П.І.Б.)

Візи

Узгоджено

Протокол №__________________

Загальних зборів трудового колективу

Від “___”__________200_р.

3.4.4. Положення

В залежності від специфіки підприємства воно може діяти як на підставі

статуту, так і на підставі положення.

Положення – це правовий акт, що встановлює основні правила організації

та діяльності державних органів, структурних підрозділів, а також установ,

організацій, підприємств (філій), що їм підпорядковані.

Положення бувають типовими та індивідуальними. Типові положення

розробляються вищим органом управління для системи установ і підприємств.

Індивідуальні – керівником підприємства, організації на основі типового

положення:

Група Для кого

розробляється

Приклади організацій Ким затверджується

1 2 3 4

Типові

(загальні)

Для систем установ

та підприємств

Міністерства, відомства,

наукові заклади, фонди

тощо

Вищими органами

державної влади та

управління

Індивідуальні Для певної

організації,

структурного

підрозділу шляхом

конкретизації

типового положення

Положення про

управління комунальною

власністю, положення про

управління справами,

положення про відділ

організаційної роботи

Вищою установою,

якій підпорядковано

підприємство,

організація,

керівником

підприємства

У першому розділі положення визначається мета створення

підприємства, установи, організації, структурного підрозділу тощо. У другому

– наводяться дані про основні та обігові кошти, порядок придбання власності,

прибуток, відрахування на преміювання робітників і службовців, житловий

фонд. В останніх розділах регламентується виробничо-господарська діяльність

підприємства, визначаються завдання щодо якості виробленої продукції.

Залежно від специфіки діяльності органів у положенні можуть

відображатися: хід капітального будівництва, стан матеріально-технічного

забезпечення, трудовий режим, оплата кредитів тощо. Може також визначатися

правовий статус тимчасово утворюваних комісій, груп, бюро, структурних

підрозділів, рад, колегій. Наприклад, положення про систему преміювання,

положення про діяльність колегії при начальнику головного управління тощо.

На підприємствах, в установах і організаціях, до структури яких входять

декілька підрозділів, розробляються положення про структурний підрозділ для

кожного з них. Положення про структурний підрозділ розробляється на підставі

наказу директора підприємства керівником підрозділу, ним же підписується,

узгоджується з юридичним відділом і затверджується директором, У положенні

визначається правовий статус, завдання, функції, права та обов'язки підрозділу.

Положення про підприємство, установу, організацію затверджується

розпорядчим документом вищого органу управління. Положення набуває

чинності з дня його затвердження (або дати, яка зазначена у розпорядчому

документі, яким затверджено положення).

Зразок

Найменування підприємства

ЗАТВЕРДЖУЮ

Керівник підприємства

___________________

(підпис) (П.І.Б.)

“____”__________200_ р.

ПОЛОЖЕННЯ

про____________________________________________

(найменування структурного підрозділу)

1. Загальні положення.

2. Основні завдання.

3. Функції.

4. Права й обов’язки.

5. Відповідальність______.

6. Взаємовідносини. Зв’язки.

7. Організація роботи.

Керівник структурного підрозділу (підпис) (П.І.Б.)

Візи узгодження

З положенням ознайомлені

______________________________________

3.4.5. Інструкція

Інструкція – нормативний документ, що регламентує різні питання. Вона

належить до категорії організаційних документів, які видаються

міністерствами, установами.

Інструкція – це правовий документ, який створюють органи управління

для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні,

технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності установ,

підприємств, окремих їх підрозділів і служб, а також посадових осіб або

громадян.

Відрізняють інструкції за наступними напрямами:

- посадові;

- з регулювання якогось виду діяльності (з діловодства, з порядку

оформлення документів щодо пенсійного забезпечення, з порядку

заповнення та оформлення трудових книжок, з порядку ведення

касових операцій тощо), тобто роз′яснення порядку застосування

законодавчих актів, державних стандартів, наказів;

- з техніки безпеки;

- експлуатації різного устаткування та ін.

Інструкція затверджується вищими органами або керівником

організацій. Інструкції є організаційно-правовими документами тривалої дії,

які визначають науково-технічні, фінансові і інші сторони діяльності

організації, служб і підрозділів.

Посадова інструкція - локальний організаційно-правовий документ, що

встановлює для працівника організації (підрозділів) конкретні трудові

(посадові) обов'язки відповідно до посади. Правове положення працівників

підприємства регламентується посадовою інструкцією, яка встановлює функції,

права, обов'язки і відповідальність осіб.

Посадова інструкція є ефективним засобом управління персоналом. Вона

виконує організаційну, регламентуючу і регулюючу роль. Посадова інструкція

дозволяє об'єктивно оцінювати роботу кожного співробітника служби.

На підставі посадової інструкції укладається трудовий договір з

працівником. Трудовий договір і посадова інструкція використовуються при

вирішенні конфліктних ситуацій (спорів) між керівництвом організації і

працівником.

Розробка посадової інструкції як правило, покладається на керівника

відповідного підрозділу, узгоджується з відділом управління персоналом

(кадровою службою), з юрисконсультом, обов‘язково затверджується

керівником організації. Всі найбільш суттєві зміни вносяться в посадову

інструкцію наказом керівника організації.

Посадова інструкція розробляється відділом кадрів або керівниками

структурних підрозділів на. підставі наказу керівника підприємства; а за

відсутності структурних підрозділів - спеціалістом, який займає дану посаду,

підписується керівником структурного підрозділу або спеціалістом-

розробником, затверджується директором підприємства, узгоджується з

юристом і доводиться до відома працівника під розписку.

При реорганізації, скороченні штатів і тощо, коли виникає необхідність

перерозподілу функцій і посадових обов'язків, до посадової інструкції

вносяться зміни на підставі наказу директора підприємства.

Крім того, посадові інструкції повинні бути замінені і знову затверджені при:

1) зміні назви підприємства або структурного підрозділу;

2) зміні назви посади.

Посадова інструкція містить наступні розділи:

1. Загальні положення.

2. Функції.

3. Посадові обов'язки.

4. Права.

5. Відповідальність.

6. Взаємовідносини.

В розділі 1 (Загальні положення) встановлюється: сфера діяльності

фахівця; порядок його призначення і звільнення з посади, заміщення під час

його відсутності; кваліфікаційні вимоги; підлеглість фахівця; посадовці, якими

він керує. В даному розділі перераховуються нормативні документи, якими

повинен керуватися фахівець в процесі здійснення своєї діяльності.

В розділі 2 (Функції) перераховуються основні напрямки діяльності

фахівця.

В розділі 3 (Посадові обов'язки) визначені конкретні види робіт,

виконуваних фахівцем.

В розділі 4 (Має право) встановлюються права, необхідні фахівцю для

виконання покладених на нього обов'язків.

В розділі 5 (Відповідальність) зазначається, за що конкретно несе

відповідальність даний фахівець.

У якості додаткового до основних розділів посадової інструкції може

бути введений розділ 6, регулюючий трудові взаємини між службовцями. Цей

розділ може встановлювати коло службових зв'язків, порядок надання звітів,

планів і інших документів, періодичність надання звітної інформації та ін.

Приклад структури посадової інструкції подано нижче:

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор

_____________________

(підпис) (П.І.Б.)

„____”_________________

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

___________________________________

(НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАДИ)

1. Загальні положення

1.1. Найменування посади, відділ/підрозділ

1.2. Ким призначається, переміщається і зміщається посадова особа, безпосередній керівник,

безпосередні підлеглі

1.3. У своїй роботі посадова особа керується контрактом, цією посадовою інструкцією, положенням

про роботу відділу, а також наказами і розпорядженнями вищестоящого керівництва.

1.4.Кваліфікаційні вимоги:

2. Обов’язки

2.1. Перелік робочих завдань, що вирішуються: 1, 2, 3,4 ..............

2.2. Якість, обсяг і терміни виконання завдань

2.3. Порядок, характер і періодичність звітності

2.4. Порядок заміщення обов’язків тих, хто захворів/тих, хто відряджений

2.5. Робочий час, дотримання виробничого режиму

2.6. Використання службової оргтехніки, зв’язку, матеріалів

2.7. Інше

3. Права

3.1. Вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи відділу, підрозділу, компанії

3.2. Інше

4. Відповідальність

4.1. За якість і своєчасність виконання обов’язків, покладених на посадову особу цією посадовою

інструкцією

4.2. Інше

Керівник структурного підрозділу (підпис) (П.І.Б.)

Ознайомлений(на):_______________________________________________

3.4.6. Регламент

Регламент – правовий акт, який встановлює порядок діяльності

керівництва організації, колегіального або дорадчого органу.

Текст регламенту складається із розділів, які мають самостійні заголовки

та розбиті на пункти і підпункти, що нумеруються арабськими цифрами.

Регламент колегіального або дорадчого органу визначає статус цього органу;

порядок планування роботи; порядок підготовки матеріалів для засідання;

винесення матеріалів на розгляд; порядок розгляду матеріалів та прийняття

рішень на засіданні; ведення протоколу засідання; оформлення рішень; порядок

доведення рішень до виконавців; матеріально-технічне забезпечення засідань.

Регламент оформлюється на загальному бланку організації.

Обов’язковими реквізитами регламенту є: найменування організації,

найменування колегіального або дорадчого органу, вид документа, дата, номер

документа, місце складання, гриф затвердження, текст, підпис.

Регламенти затверджуються керівником організації або керівником

колегіального чи дорадчого органу. В процесі підготовки регламенти проходять

стадію обговорення на засіданні членами колегіального або дорадчого органу, а

також погоджуються із зацікавленими підрозділами та юридичною службою

організації.

Питання для самоконтролю:

1. Який порядок складання, погодження, підписання та затвердження організаційно-

правової документації?

2. Які види документів входять до системи організаційно-правової документації?

3. Який порядок внесення змін до організаційно-правової документації?