Тема 6. Система претензійно-договірної документації

6.1. Поняття господарського договору. Класифікація і система

господарських договорів за законодавством України

Термін «господарський договір» у право України введено Арбітражним

процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення

господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами,

організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських

договорів(стаття 1 Арбітражного процесуального кодексу України).

Господарський договір — це майнова угода господарюючого

суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє)

зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної

діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні

робіт, наданні послуг.

Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло

господарських договорів. Розглянемо їхню класифікацію.

За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори.

Прикладом першого с поставка продукції: сторони – постачальник і покупець –

ст. 245 Цивільного кодексу. Прикладом другого договору є перевезення

вантажів (ст. 358 Цивільного кодексу).

Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють два

різновиди господарських договорів:

• господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і

зміст яких повинен відповідати цим; замовленням;

• господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання

робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично

виражених суттєвими умовами договорів (регульовані договори).

Форма господарських договорів письмова, це їх істотна ознака.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

• договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона

наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні

залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів,

страхування тощо);

• договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські

договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише

одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних

господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше

договорів.

За регулятивними функціями розрізняють:

• попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає

умови, на яких сторони зобов’язуються у певний строк укласти

господарський договір («договір про договір», протокол про наміри). Такий

договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для

укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його

неможливо укласти;

• генеральні і поточні господарські договори. Генеральний договір визначає

суттєві умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення

відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підстава

генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки

часу.

Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за

предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є

предметом відповідних договорів.

Їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про господарські

договори (підрозділ II «Окремі види зобов’язань» розділу III «Зобов’язальне

право»). Цивільний кодекс систематизує господарські договори разом із

цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські договори на

передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне

управління), на передачу майна у строкове сплатне користування, на виконання

робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання

інших господарських послуг.

6.2. Документування укладання господарського договору

Укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні

дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору,

які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також

юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як

правового акта.

Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні

застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення

пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою

формалізований.

Законодавством України (ст.153-158 Цивільного кодексу [2]) встановлено

загальний порядок укладання будь-яких цивільних договорів (незалежно від їх

видів), який стосовно господарських договорів діє тоді, коли сторони вільно

укладають господарські договори: на біржових торгах, ярмарках, аукціонах

тощо. При цьому пропозиція укласти договір має бути чітко висловлена і

виражати справжній намір господарюючого суб’єкта вступити в договір.

Пропозиція вважається достатньо визначеною, коли в ній зазначено всі істотні

умови договору або порядок їх визначення.

Договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди

щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими за законом або

необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою

однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли пропозицію укласти договір

зроблено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним,

якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про

прийняття пропозиції протягом цього строку.

Оскільки договір (контракт) є спільним юридичним актом двох чи

кількох осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії:

шляхом пропозиції однієї сторони укласти контракт, яка має назву оферти, і

прийняття пропозиції другою стороною, або акцепту. Відповідно сторона, яка

зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, —

акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів визначений

у статтях 153—159 ЦК. Порядок укладення господарських договорів між

підприємцями і врегулювання між ними передконтрактних спорів закріплений

у ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України.

Щоб вступити у контрактні відносини, один із учасників повинен

виявити свою ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласти контракт

(офертою).

Згідно з законодавством офертою визнається пропозиція укласти

контракт, яка адресована одній або кільком особам, містить вказівку на істотні

умови майбутнього договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію,

вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Отже оферта

характеризується такими рисами: по-перше, вона адресується конкретно одній

або кільком особам. Якщо пропозиція розрахована на невизначене коло осіб

(наприклад, у рекламах), то вона розглядається як запрошення до оферти, якщо

інше прямо не зазначено у цій пропозиції. По-друге, оферта повинна містити

вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто ті, що визначені такими

за законом або необхідні для договорів даного виду, або у погодженні яких

заінтересований оферент. По-третє, пропозиція виражає твердий намір

оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами у разі

їх прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції

визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що

акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і

повідомляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти контракт зроблено із

зазначенням строку для відповіді, то контракт вважається укладеним за умови,

що особа, яка зробила пропозицію, одержала від другої сторони відповідь про

прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 155 ЦК).

Оферта набирає силу тоді, коли вона отримана адресатом оферти.

Варто пам'ятати, що оферта втрачає силу після одержання оферентом

повідомлення про відхилення оферти. У свою чергу, заява, що виражає згоду з

офертою, є акцептом. Мовчання або бездіяльність з приводу оферти не є її

акцептом.

Акцепт набирає сили з того моменту, коли зазначена згода отримана

оферентом. Але якщо оферент не дістав зазначену згоду у встановлений ним

термін, акцепт не набирає сили. У випадку якщо термін не встановлений і в

розумний термін оферент не дає згоди, акцепт також не настає. При цьому,

беручи до уваги обставини угоди, під "розумним терміном" розуміється термін

"туди - назад" використовуваних засобів зв'язку.

Наведемо обов'язкові пункти оферти:

- Точна повна і скорочена назва підприємства-продавця.

- Його торгова марка, фірмовий знак.

- Повне найменування товару і його характеристика.

- Передбачуваний обсяг постачання товару.

- Відомості про упакування товару.

- Умови здійснення постачання товару відповідно до Правил "ІНКОТЕРМС".

- Передбачувана ціна за одиницю продукції.

- Передбачувані знижки на партії товару.

- Терміни постачання.

- Порядок оплати за товар.

- Реквізити продавця.

Наведемо приклад складання оферти.

Другою особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне

врегулювання розбіжностей, що виникають при цьому. Такі розбіжності між

підприємствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками

керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими

особами.

При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація,

які одержали проект договору, укладають протокол розбіжностей, про що

робиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій

стороні два примірники протоколу розбіжностей разом ї підписаним договором.

Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов’язані

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарекс” пропонує шкіряні

куртки (натуральні).

Кількість Сто (100) шт.

Ціна Сто (100) дол. США за одну (1) шт.

Упакування Поліетиленові пакети. Двадцять (20) шт. в одному упакуванні

Терміни постачання Вересень 2000 р.

Умови постачання Франко-порт, до порту м. Одеса

Адреса 01004, вул. Смирнова, 123, м. Київ, Україна, м. Київ, вул. Смирнова

тел. (044) 555-55-55

факс (044) 555 55 77

протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання

розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті

пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей

же строк на вирішення арбітражного суду.

Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей

щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть

розбіжності, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного

суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

За інших обставин договір вважається неукладеним.

6.3. Структура договору та його основні умови

Договір має чотири складові частини:

1. Преамбула (вступна частина).

2. Предмет договору. Права та обов'язки сторін.

3. Додаткові умови договору.

4. Інші умови договору.

1) Преамбула (вступна частина) договору

Ця частина містить наступні основні положення:

1. Назва договору (договір купівлі-продажу, поставки, комісії, щодо

надання брокерських послуг, оренди, про спільну діяльність тощо). Назва

договору одразу ж пояснить про які правовідносини йде мова. Наприклад: про

виконання робіт, про постачання продукції. Якщо назви немає, то перш ніж

зрозуміти про що договір, його доведеться прочитати повністю. Ця обставина

викликає у будь-кого почуття роздратування.

2. Дата підписання договору

З датою підписання договору пов'язані правильне визначення моменту

його укладення та встановлення завершення строку дії, а отже, і тих юридичних

наслідків, які з цим пов'язані.

Якщо сторони підписують договір у різний час, то він вважається

укладеним з моменту підписання його останньою стороною.

3. Місце підписання договору (місто або населений пункт).

Місцем укладання угоди обумовлює:

а) правоздатність і дієздатність осіб, які укладають угоду;

б) форму угоди;

в) зобов'язання, що виникають з угоди (хоча в цьому випадку сторони в

договорі можуть передбачити інше положення).

Це важливо при укладанні зовнішньоторговельних контрактів.

4. Повна фірмова назва контрагентів, під якою вони зареєстровані в

державному реєстрі: ВАТ “Черкаський АБЗ”, ЗАТ “АвтоЗаз-ДЭУ”.

5. Назва сторони за договором, (наприклад, “Замовник”, "Підрядник",

"Постачальник", "Покупець" тощо). Це необхідно для того, щоб у тексті

договору кожний раз не повторювати повністю фірмову назву сторони.

6. Докладна назва посади, прізвища, імені, по батькові особи, що підписує

договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження щодо

підписання договору. Наприклад: Директор Якимчук Сергій Петрович, що діє

на підставі Статуту...).

2) Предмет договору. Права та обов'язки сторін

Ця частина договору містить суттєві умови договору:

1. Обов'язки та права першої сторони за договором.

2. Обов'язки та права другої сторони за договором.

3. Строк виконання зобов'язань сторонами. (Початок виконання робіт –

квітень 2000 р. Закінчення в повному обсязі не пізніше липня 2000 р.)

4. Місце виконання зобов'язань кожної із сторін.

5. Спосіб виконання зобов'язань кожної із сторін (порядок дій, їх

послідовність і строки). Конкретний зміст цих умов залежить від виду

договору і від конкретної ситуації його укладення.

3) Додаткові умови

У цьому розділі обумовлюється відповідальність сторін, засоби

забезпечення зобов'язань (Сторони несуть матеріальну відповідальність згідно

діючого законодавства України), підстави для дострокового розірвання

договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при цьому

(наприклад, порядок повернення авансових платежів і поперед оплати),

порядок розгляду спорів.

4) Інші умови договору

1. Умови про узгодження зв'язку між сторонами.

У даному пункті для кожної сторони зазначаються:

а) особи, повноважні надавати інформацію і вирішувати питання, що

належать до виконання договору;

б) способи зв'язку.

2. Переддоговірна робота та її результати після підписання договору.

3. Реквізити сторін (18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ВАТ

„ЧАБЗ”):

а) поштові реквізити;

б) місцезнаходження (адреса підприємства);

в) банківські реквізити сторін (номер розрахункового рахунку, установа

банку, код банку, МФО, дані __________розрахунково-касового центру,

кореспондентський рахунок банку). Р/р 2603436101 в ЧФАБ „Енергобанк”,

МФО 354488, код банка 19357762.

г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для

контейнерів, для дрібних відправлень).

4. Кількість примірників договору.

5. Порядок виправлень за текстом договору.

6. Підписи представників сторін.

6.4. Види господарських договорів

Договір з господарської діяльності — це службовий документ, в якому

фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов'язаних з

господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Такі договори між

підприємствами належать до найважливіших засобів міжвиробничих зв'язків у

нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин.

Існують різні види договорів з господарської діяльності: про постачання;

про закупівлю; про оренду виробничих та службових приміщень; про

розрахунково-касове обслуговування ; про купівлю-продаж; про спільну

діяльність; про одержання позики; про оренду житлового приміщення; про

майнову відповідальність та ін.

Договір постачання. За договором постачання постачальник, який є

підприємцем, зобов'язується в обумовлені строки передавати у власність (повне

господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар,

призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з

особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується

приймати товар і платити за нього певну ціну.

В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура

(асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, вивантажувальні та платіжні

реквізити.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на

основі замовлення покупця: визначається згідно з додатковими умовами до

даного договору.

Номенклатура (асортимент) продукції обумовлюється або в самому

договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною

частиною: визначається письмовою заявкою Покупця на кожну партію товару

окремо.

Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які

визначають рівень новизни, надійності, довговічність, економічність продукції.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та Положенням про

поставки товарів (п. 32) продукція (товари) мають відповідати за якістю

стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до

якості продукції, або зразкам (еталонам). Так, як продукція повинна бути

якісною, процеси її виготовлення та якість визначається методами, державними

стандартами та іншими нормативними актами по цьому питанню. Декретом

КМУ від 10 травня 1993 р. "Про стандартизацію і сертифікацію" визначено, що

нормативні вимоги щодо якості встановлюються такими видами нормативних

документів із стандартизації:

а) держстандартами України;

б) галузевими стандартами;

в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

г) технічними умовами;

д) стандартами підприємств.

У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на

нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде

поставлятися продукція.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я

та майна громадян і навколишнього середовища проводиться обов'язкова щодо

певних видів продукції, або добровільна сертифікація.

Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на

території України, повинна супроводжуватися сертифікатом відповідності.

Гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними

умовами або договором більш тривалий, порівняно із загальними строками

якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої

продукції.

Строки поставки поділяються на загальні та окремі (часткові).

Загальний строк збігається по суті із строком дії договору. Окремі (часткові) —

квартальні, місячні, декадні, або поставка комплектами, партіями і т. ін.

Істотною умовою договору поставки є ціна.

Крім того, в договорі обумовлюються: маркування продукції, товарні

знаки, зареєстровані в установленому порядку; тара (упаковка) та засоби

пакетування; порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві,

порядок розрахунків та ін.

Приймання поставленої продукції здійснюється у відповідності з

вимогами, зазначеними у Статутах залізниць та автомобільного транспорту;

інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.65) та про

порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів

народного споживання за якістю (від 25.04.66).

Акт про приховані недоліки має бути складений протягом п'яти днів після

виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження

продукції до складу одержувача.

Правові наслідки порушення договору поставки настають у формі

відшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені). За Загальним правилом,

неустойка у договорі є заліковою, бо збитки відшкодовуються лише в частині,

не покритій неустойкою.

Договір підряду. За договором підряду одна сторона (підрядчик)

зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони

(замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й

оплатити виконану роботу.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона)

зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а

покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову

суму. Укладається між громадянами; між підприємствами (організаціями,

установами); між організаціями і громадянами.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється Цивільним

кодексом України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні

папери і фондову біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств",

"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)",

численними підзаконними нормативними актами.

Договір міни передбачає обмін одного майна на інше. При цьому кожний

з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в

обмін, і покупцем майна, яке одержує. Договір міни спрямований на

невідворотне відчуження кожної із сторін належного їй майна. У сторони, яка

за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право

повного господарського відання або право оперативного управління).

Відрізняється від договору купівлі-продажу формою розрахунків (вартість

в грошовому вираженні є лише доплатою при нерівноцінності обмінюваного

майна), але правове регулювання здійснюється за правилами про договір

купівлі-продажу.

Бартерні угоди на відміну від традиційного договору міни передбачають

обмін не лише майна, а й робіт, послуг.

Договір про оренду. Особливістю __________договору є те, що на його підставі

майно переходить до орендаря (наймача) у користування, а не у власність,

повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за

договором купівлі-продажу, поставки, міни тощо. Слід визнати, що орендар

(наймач) набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу

договору набуває деякі права по розпорядженню майном. Проте права орендаря

(наймача) по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і

договором.

Сторонами договору є наймодавець і наймач (орендодавець і орендар).

Ними можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні)

в межах їхньої правосуб'єктності.

Об'єктом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі,

споживна вартість яких передається поступово, тобто неспоживчі.

Не може бути об'єктом договору майно, вилучене або обмежене у

цивільному обороті, а також те, яке не може перебувати у власності того, чи

іншого суб'єкта власності.

Укладається як в усній, так і в письмовій формі. Але укладання договору

оренди (найму) між громадянами на строк більше року, а також на будь-який

строк між організаціями (підприємствами, установами) передбачається лише у

письмовій формі.

Найпоширенішими договорами між підприємствами, організаціями,

установами, фірмами є договори про постачання, оренду, спільну діяльність,

підряд. Договори з господарської діяльності оформляють на загальних,

трафаретних (нечасто) бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

Якщо договір складено на кількох сторінках (аркушах), то їх нумерують, і

кількість сторінок (аркушів) зазначають у тексті документа.

Реквізити договору з господарської діяльності:

• назва виду документа (ДОГОВІР);

• дата (проставляють дату підписання договору);

• індекс;

• місце складання чи видання;

• заголовок до тексту (про що договір);

• текст

(Текст договору поділяють на дві частини:

- вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається договір,

посади, прізвища, імена, по батькові осіб, які підписуватимуть договір; у

разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують

уповноваження особи, котра підписує договір (ТОВ “Креммегасервіс”,

що далі називатиметься “Постачальник”, в особі генерального директора

Клевжиця Володимира Михайловича, який діє на підставі Статуту, з

одного боку, та ВАТ “Черкаський АБЗ”, що далі називатиметься

“Покупець”, в особі директора Якимчука Сергія Петровича, що діє на

підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей договір про таке...);

- основну, в якій є пункти “Предмет договору”, “Обов'язки сторін” ,

“Порядок розрахунків”, “Відповідальність сторін”, “Порядок розірвання

договору”, “Форс-мажор”, “Загальна сума договору”, “Термін дії

договору”, “Інші умови договору” і т. ін.);

• позначка про наявність додатка (в разі потреби);

• відбиток печатки (проставляють відбитки гербових (круглих, що

прирівнюються до гербових) печаток усіх сторін, що підписали даний

договір).

Нижче від реквізиту 22 оформляють пункт “Юридичні адреси та підписи

сторін”.

Питання для самоконтролю:

1. Призначення та місце претензійно-договірної документації в управлінській

діяльності.

2. Класифікація господарських договорів.

3. Документування та порядок укладання господарського договору.

4. Характеристика видів господарських договорів.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5.

СИСТЕМА КАДРОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ