Після іі світової війни:

• до кінця 80-х рр. питома вага інвестицій що йшли в розвинуті країни збільшувалась, а в ті що розвиваються – зменшувалась

• до кінця 80-х рр. питома вага стала навпаки

• приватний капітал переважає офіційний капітал

• майже на всьому протязі прямі інвестиції переважали портфельні але з 1993 р нова тенденція – різко збільшились портфельні інвестиції

• підприємницький капітал зріс і переважає позичковий

• темпи зростання інвестицій значно збільшились і переважають темпи зростання світової торгівлі

Причини різкого збільшення портфельних інвестицій:

• лібералізація фінансових ринків

• глобалізація міжнародних фінансових ринків

• концентрація значних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів

5 Найбільших портфельних інвесторів: сша, японія, великобританія, гонконг, сингапур.

Кризи: Російська (98), Азіатська (97), Латиноамериканська (98-99) – привели до гальмування портфельних інвестицій.

Процес бурхливого зростання інвестицій, що почався з 2-ї половини 80 рр називається Глобальним інвестиційним бумом. Характеризувався:

• якщо до ІІ половини 80 рр. було збільшення в 4%, то після 80 рр. – в 20-25%

• якщо до того сума була 100 млрд. дол. то після того 200-250 млрд. дол. в рік

В 90 рр. глобальна рецесія перервала пік але потім бум відновився.

В 1997 р зріст інвестицій до 424 млрд. дол. інвестицій

Причини глобального інвестиційного буму:

• циклічні фактори (поєднання інвестицій з підйомом економіки)

• фактори економічної політики (починається лібералізація економіки – країни змінили своє економічне законодавство і інвестори почали туди рухатись)

• структурні фактори (світова економіка стала глобальною)

Відношення валового продукту до прямих іноземних інвестицій досягає 9 %.

Позиції окремих експортерів:

1. США (115 млрд.) 2. БРИТАНІЯ, 3. ЯПОНІЯ, 4. НІМЕЧЧИНА, 5. ФРАНЦІЯ.

Імпортери:

1. США (95 млрд.), 2. КИТАЙ, 3. БРИТАНІЯ

Особливості вивозу капіталу закордон в 90 рр.:

• збільшення питомої ваги країн, що розвиваються

• значне збільшення ролі інвестицій, що пов’язано з злиттям та поглинанням.

Найбільш розвинуті регіони:

• країни Південно-східної Азії

• країни Західної Європи

3 регіони, що є найбільш привабливими з точки зору інвестицій:

• США

• Південно-Східна Азія

• Західна Європа

Динаміка розвитку світової торгівлі після другої світової війни.

1 Динаміка світової торгівлі:

• Темпи за останні 20 років завжди перевищують темпи зростання ВВП (сьогодні приблизно в 2-2,5 рази)

• Темпи зростання експорту країн, що розвиваються, вищі ніж темпи у розвинутих країн.

• Найвищі темпи давали НІК.

2 Географічна структура:

• 2/3 світового експорту припадає на промислово розвинуті країни

• серед країн, що розвиваються, 3/4 експорту припадає на НІК

• питома вага промислово-розвинутих країн зменшується

• питома вага НІК значно збільшується, вони є основним експортером (75%)

Три тенденції 90-х років:

• питома вага промислових країн зменшується;

• питома вага перехідних країн дуже суттєво, дуже різко знижується;

• питома вага НІК значно збільшується

3 Товарна структура світового експорту:

Характеризується значною питомою вагою обробної промисловості – 2/3(70-72%). На паливо, продовольство та сировину припадає приблизно по 9-10%

Три тенденції 90-х років:

• Питома вага палива зменшилась за 15-20 років у 2 рази;

• Питома вага сировини і продовольства повільно зменшується;

• питома вага обробної промисловості постійно зростає.

4 Нові риси світової торгівлі:

• значний вплив має інформаційно-технологічна революція на динаміку і структуру торгівлі;

• різке загострення і нові форми конкуренції;

• різке збільшення внутрішньофірмової торгівлі;

• відбувається глобалізація ринку.

5. Умови торгівлі:

1. Погіршення умов торгівлі країн, що розвиваються;

2. Покращення умов торгівлі розвинутих країн;

3. Погіршення умов торгівлі перехідних країн

68. Особливості інтеграційних процесів у Північній Америці (НАФТА).

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) між Канадою, Сполученими Штатами Америки і Мексікою набрало чинності 1 січня 1994 року. Створене для заохочення збільшення торгівлі і інвестицій між партнерами по НАФТА, Угода містить грандіозний план знищення тарифів і скорочення нетарифних бар'єрів нарівні з грунтовними положеннями по веденню бізнесу в зоні вільної торгівлі. Це включає в себе правила, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності, конкуренції і пересування ділових людей через кордони.

Правова база НАФТА:

1. План Еббота (план американських інвестицій) 47 рік.

2. Угода про спільне військове виробництво (США - Канада) 59 рік.

3. Угода про лібералізацію торгівлі продукцією автомобілебудування - 65 рік.

4. Січень 1988 року - Американо-канадська угода про свободу торгівлі (скасування тарифних і багатьох нетарифних обмежень протягом 10 років, лібералізація контролю над іноземними інвестиціями).

Переваги цієї угоди:

1. більш високі темпи зростання.

2. зростання конкурентноздатності.

3. зниження витрат виробництва, ріст конкурентноздатності товарів, зниження цін на споживчі товари.

Особливості:

1. Асиметричність економічної взаємозалежності (зумовлено домінуючим положенням США і слабкою інтеграційною взаємодією між Канадою і Мексикою).

2. Об'єднання різнорівневих структур в 80-90-х роках наблизило Канаду до США по основних економічних показниках.

3. Інтеграційні процеси розпочалися без створення спеціальних політичних інститутів, які з'явилися лише потім.

Основні положення договору НАФТА:

1. Ліквідація до 2010 року всіх митних зборів.

2. Поетапне скасування нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами.

3. Пом'якшення режиму капіталовкладень в Мексику.

4. Лібералізація умов для діяльності банків США і Канади на фінансових ринках Мексики.

5. Урегулювання питань інтелектуальної власності.

6. Створення трьохсторонньої арбітражної комісії.

7. Загальні положення про охорону навколишнього середовища (щоб не використати як нецінові обмеження)

8. Співпраця в області трудових відносин (єдині стандарти оплати труда для перешкоди відтоку робочої сили з Мексики).

Інтеграційний процес в Північній Америці розвивався в умовах поступового зближення національних економік США, Канади, Мексиканських Сполучених Штатів. Особливість цього процесу полягала в тому, що його передумови створювалися приватним капіталом, ТНК переважно США, які досить активно проникали як в канадську, так і в мексиканську економіку.

Кроком до об'єднання континентальних масштабів була американсько-канадська угода про вільну торгівлю між двома державами, укладена в 1988р. Пізніше починається переговорний процес між США і Мексикою з приводу подібної ж угоди, до якого згодом підключається і Канада. В результаті тривалого переговорного процесу у грудні 1992р. була підписана тристороння угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі, НАФТА, згідно з якою із січня 1994р. розпочато формування найбільшого у світі ринку на території в понад 21 млн.кв.км, з населенням більше 370 млн.чол. - потенціальних споживачів і сумарним обсягом ВВП в 6,8 трлн.дол. Створення такого ринку передбачено завершити в 2009р. Північноамериканське інтеграційне об'єднання перевищує в багатьох економічних показниках ЄС, а в поєднанні з поширенням зони вільної торгівлі і на латиноамериканський регіон підводить базу під створення найбільшого у світовій практиці спільного ринку товарів та послуг.

Специфічність північноамериканської зони вільної торгівлі характеризують такі риси: -континентальні масштаби об'єднання: йдеться про угрупування лише трьох, але великих за територією і економічним потенціалом країн; -центром зони вільної торгівлі є США - світовий лідер з величезним економічним, науковим і технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою; -зовнішня торгівля Канади і Мексики зорієнтована на США, - НАФТА майже рівновіддалена від Західної Європи і АТР, що дає можливість рівномірно розвивати ек зв'язки з обома світовими ек центрами; - існує реальна можливість переростання НАФТА в міжконтинентальну, з поширенням і на Центральну та Південну Америку, тобто в Єдину зону вільної торгівлі в Західній півкулі.

Мета: створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, що дала б можливість кожному з її учасників без перешкод і обмежень розвивати економічні стосунки з іншими державами і регіонами. Мова не йде про погодження торгово-економічної політики кожного із членів з будь-якими наднаціональними структурами. Більше того, створення подібних структур просто не передбачено. Щоправда, передбачено, створення тристоронніх комісій з вирішення суперечок між країнами-партнерами у сфері трудових відносин та збереження довкілля.

Згідно з угодою передбачено:

• поетапне, протягом 15 років, скасування мита, а також нетарифних обмежень у взаємній торгівлі;

• лібералізація інвестиційного режиму, включаючи надання фінансових послуг;

• забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності, розробка спільної програми боротьби із забрудненням довкілля.

Угода дає можливість практичного розв'язання важливих питань співробітництва, зокрема

• у митній сфері: всі країни-інтегранти зробили суттєвий крок у скасуванні митних обмежень – США на 84% і Канада на 79% мексиканського експорту (за винятком нафтопродуктів); Мексика ліквідувала митні обмеження на 43% товарів із США і на 41% товарів із Канади. Через 15 років такі обмеження будуть ліквідовані повністю;

• в інвестиційній сфері: запроваджений інвестиційний режим не передбачає будь-яких обмежень в діяльності іноземних інвесторів; при цьому гарантується конвертованість нац. валюти і перекази грошових засобів за кордон;

• у виробничій сфері: угодою передбачається створення РНС місцевим фірмам;

• в невиробничій сфері: запроваджено РНС у взаємовідносинах між державами-інтегрантами;

• у фінансовій сфері: вся система розрахунків залишається під контролем держав.

Для розв'язання спірних питань узгоджено механізм дії інститутів трьох рівнів:

• міжурядові консультації,

• комісія з вільної торгівлі,

• арбітраж.