• Внутрікорпораційні переводи капіталу в формі кредитів і займів між прямим інвестором, з одного боку, і дочірними, асоційованими компаніями і філіалами - з іншого.

Однак, не всі країни у своїй статистиці слідують цьому визначенню інвестицій. Наприклад, Японія не розглядає реінвестований прибуток як прямі інвестиції. Ознакою прямих іноземних інвестицій є те, що на їх основі виникають довготривалі ділові зв’языки між підприємствами, інвестор отриміє значний вплив на прийняття рішення підприємством, куди вкладені його кошти.

Причини експорту капіталу:

• технологічне лідерство, прямопропорційне співвідношення;

• переваги в кваліфікації робочої сили, чим вищий рівень оплати праці в корпорації, тим більший обсяг її експорту прямих інвестицій;

• перваги в рекламі, яка відображає накопичений досвід міжнародного маркетингу. Чим вище питома вага витрат на рекламу в продажах корпорації, тим більше обсяг її експорту прямих інвестицій;

• економіка масштаба. Чим більше розмір виробництва корпорації на внутрішній ринок, тим більше обсяг експорту прямих інвестицій;

• розмір корпорації. Чим більше розмір корпорації, тим більше обсяг її експорту прямих інвестицій.

• ступінь концентрації виробництва. Чим вище рівень концентрації виробництва певного товару в рамках корпорації, тим більше обсяг її експорту прямих інвестицій.

• забезпечення доступу до природних ресурсів. Чим вища пореба корпорації в певному природному ресурсі, тим більше обсяг її прямих інвестицій;

• інші причини експорту капіталу: скорочення транспортних витрат на доставку товару споживачу за рахунок створення піприєхмства поблизу; подолання імпорних бар’єрів зарубіжної країни за рахунок створення підконтрольного виробництва на її території.

Причини міпорта капіталу:

• технологічне лідерство. Чим вища доля витрат на НДДКР в обсягу продаж корпорації, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій з-за кордону.

• рівень кваліфікації робочої сили. Чим вище рівень кваліфікації робочої сили в корпорації, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• переваги в рекламі, яка відображає накопичений досвід міжнародного маркетингу. Чим вище питома вага витрат на рекламу в продажах корпорації, тим більше обсяг її прямих інвестицій;

• економіка масштаба. Чим більший розмір виробництва корпорації на внутрішній ринок, тим зазвичай менше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• розмір корпорації. Чим більше розмір корпорації, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• ступінь концентрації виробництва. Чим вище рівень концентрації виробництва певного товару в рамках корпорації, тим менше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• потреба в капіталі. Чим вище потреба корпорації в капіталі, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• кількість національних філіалів. Чим більше кількість підрозділів має корпорація всередині країни, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій

• витрати виробництва. Чим нище витрати виробництва в приймаючій країні, тим більше обсяг імпорту прямих інвестицій.

• рівень захисту внутрішнього товарного ринку. Чим вище рівень митного чи іншого захисту внутрішнього ринку країни, тимбільше її імпорт прямих інвестицій;

• розмір ринку. Чим більше розмір внутрішнього ринку країни, тим більше обсяг її імпорту прямих інвестицій;

• інші фактори: експортна орієнтація промисловості, що основана за рахунок ПІІ, виконання урядових програм економічного розвитку.

82. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Два основні регулятори:

• Ринковий (попит та пропозиція);

• Зовнішній (держава та похідні від держави, тобто організації, профспілки).

Класичний механізм:

Основним стимулом є різниця в цінах на робочу силу (середня зарплата в Україні складає 360-370 грн., в ФРН – 3500 євро).

Класична теорія цінової рівноваги виходить з того, що основним регулятором ринку міжнародного руху робочої сили є реальна зарплата. За умов досконалого ринку вона гнучко змінюється та встановлюється на ринку на рівні, де обсяг ринкового попиту на труд дорівнює обсягу пропозиції труда.

S_L – пропозиція робочої сили

D_L – попит на робочу силу

P_L­ – заробітна плата

Q_L – кількість робочої сили

Б/р – безробіття

Д/т – дефіцит труда

На ринку встановлена ціна Р₁, то тільки Q₁ може бути залучено до національного виробництва. Тоді виникає безробіття Q₂-Q₁ за умов ціни Р₁. Безробіття є основою для еміграції. Якщо ціна праці Р₂ дуже мала, то в країні виникає дефіцит труда Q₄-Q₃, тоді на ринку виникає можливість залучення додаткової робочої сили з зарплатою Р₂ (Q₄-Q₃ – основа для міграції з інших країн). Тільки при рівновазі, ціна Р₀ залучає Q₀ робочої сили – ринок знаходиться в рівновазі, не потребує іншої робочої сили і не створює основ для міграції (нема міжнародного поділу праці за використанням робочої сили). Цей механізм є класичним і діє лише в теорії.

Фактори, які на зовнішньому ринку модифікують ринковий механізм робочої сили:

• Монопсонія (ринок, де існує один працедавець) на окремих ринках праці (встановлення монополії).

• Державне втручання в економіку.

• Діяльність профспілок (захищають інтереси національних працівників).

• Наявність економічних бар'єрів між країнами (різний рівень оподаткування).

• Національні відмінності робочої сили (культура, мова, родинні зобов'язання).

• Менша міжнародна мобільність у порівнянні з товаром, послугами, капіталом.

• Технологічна диференціація країн, різний рівень підготовки робочої сили.

• Діяльність ТНК.

• Регулювання міжнародних ринків товарів, капіталів та послуг.

Наслідки модифікації механізмів міжнародних ринків робочої сили:

1. Зарплата стає жорсткою на зниження навіть за умов імміграції робочої сили (неринкові сили мають більший вплив на співвідношення ціна-кількість).

2. Імміграція робочої сили може привести до падіння рівня безробіття.

10-12% - середній показник безробіття в ЄС; 4,5% - в США; 3,5% - офіційно в Україні, за неофіційними даними в Україні 16% безробіття. Повної зайнятості досягнути неможливо і шкідливо для економіки, тому 5% - оптимальний показник. 5% - це “резервна армія”, яка постійно перекваліфіковується.

Якщо безробіття становить менше 5%, то це погано, оскільки нема конкуренції на певну вакансію та нема за рахунок чого проводити розширення, модернізацію виробництва.

Якщо безробіття більше 5%, то це погано, оскільки дуже велике навантаження на тих, хто працюють; безробітні не перекваліфіковуються, а лише користуються тим, що їх дає держава.

В залежності від того, яка робоча сила приїжджає: якщо структура імпорту робочої сили – тобто ті, які формують наукомісткі технології: приїжджають робітники і розвиваючи науку і технологію збільшують виробництво, то вони передають знання, збільшують якість, створюють нові робочі місця і як наслідок зменшується безробіття в країні. Значна кількість робочої сили працюють на роботі, де не потрібно знань. Ті, хто приїжджають займають їх місця, відбувається структурна адаптація, бо той, хто працював на тих місцях тепер працює в більш перспективних галузях, розвиваючи економіку країни.

3. Підвищення ролі міжнародних потоків капіталів, товарів і послуг, які заміщають рух робочої сили:

   1. Лібералізація імпорту товарів веде до зростання безробіття, якщо їх національне виробництво є більш працемістким.

   2. Лібералізація імпорту капіталу може призвести до зменшення безробіття, якщо він вкладатиметься у праценадлишкові сектори.