70. Особливості координації господарської взаємодії Південної Америки (в межах регіонального об'єднання меркосур).
Розрив в економічному розвитку між країнами не вдавалося скоротити: менш розвинуті країни так і лишилися не підготовленими до стрімкого інтеграційного прориву, тим часом як Аргентина та Бразилія вже не могли вдовольнятися слабким просуненням в напрямку спільного ринку. 80-ті роки стали періодом зближення двох країн. В 1986 році в рамках ALADI було підписано 12 торгових угод, це було першим кроком до реалізації Декларації Ігуану 1985 року. Після утворення тісних економічних зв'язків між Парагваєм та Уругваєм 26 березня 1991 року в Асунсьйоні був підписаний новий договір про створення Спільного Ринку Південного Конусу або MERCOSUR (Mercado Común del Cono Sur). Це було самостійне економічне об'єднання чотирьох країн, але Асунсьйонський договір передбачав, що інші країни-члени ALADI можуть приєднатися до нього. В грудні 1994 року в Ору-Прето (Бразилія) було підписано додаткову угоду, в якій визначалась організаційна структура МЕРКОСУР [9].
Зараз МЕРКОСУР складається з Аргентини, Бразилії, Парагваю та Уругваю. Населення цих країн представляє 44%, а площа – 59% всієї Латинської Америки та Карибського басейну. ВВП становить 54,3% у ВВП регіону на 1997 рік.
МЕРКОСУР – остання, та наймовіршіше, найдинамічніше субрегіональна інтеграційна організація. Формально вона розпочала свою діяльність в 1991 році. З січня 1995 року з входом у дію Єдиного Митного Тарифу, вона перетворилась на Митний союз. За мету має сформувати спільний ринок, що включає вільний обіг благ, послуг та факторів виробництва. Прагне також координації макроекономічної політики та політики на рівні окремих секторів, і гармонізації законодавств [18].
Перехідний період включав програму лінійного та автоматичного зменшення оподаткування, яке лібералізувало торговий обіг. Єдиний митний тариф, який ввійшов в силу в 1995 році, має середньому 11%. Винятки представляють собою 12% загального мита та мають перейди до єдиного тарифу до 2001 року в Аргентині та Бразилії та до 2006 в Парагваї та Уругваї.
До 1998 року загальний експорт МЕРКОСУРу досяг суми в 82.932 млн. доларів. Це являє зменшення на 0,3% відносно попереднього року. З 1990 по 1998 роки експорт зріс на 78,6% (в середньому на 7,5% щорічно).
Експорт всередині МЕРКОСУРу, зі свого боку, досяг в 1998 році 21.394 млн. доларів і виріс на 3,6%. З 1990 року по 1998 торгівля всередині субрегіону збільшились в п'ять разів з 4.123 млн. доларів до 20.650 млн. Щорічна ставка зростання оцінюється в 26,2%. Участь внутрішнього експорту МЕРКОСУРу в загальному експорті зросла з 8.9% в 1990 році до 25.8% в 1998 [19].
Між Аргентиною та Бразилією, найдинамічнішими статтями доходу були продукція обробної промисловості, продукти харчування, продукти хімічної галузі та машинобудування. Важливою характерною властивістю МЕРКОСУР є те, що для Уругваю та Парагваю більша частина зовнішньої торгівлі здійснюється з партнерами по спільному ринку.
Щодо до торгівлі з третіми країнами, то слід відмітити, що МЕРКОСУР єдиний в регіоні веде жваву торгівлю з країнами іншої півкулі, особливо з Європою. В 1998 році обсяг експорту спрямованого поза субрегіон складав 61.537 млн. доларів, з яких 62% припадало на іншу півкулю. З 38%, які лишаються для Західної півкулі, 16,1% призначався для Латинської Америки.
Протягом 90-х років, найдинамічнішими ринками для експорту з МЕРКОСУРу були в першу чергу сам МЕРКОСУР, а в другу чергу – інші країни Латинської Америки; для імпорту – власний субрегіон та ЄС.
