71. Особливості координації господарської взаємодії країн Близького та середнього Сходу.

На даному етапі країнам регіону необхідно створити міцне економічне співтовариство. Такі спроби в більшій або меншій мірі тут вже неодноразово робилися протягом останнього півстоліття, починаючи з середини 40–х років в рамках Ліги арабських держав (ЛАД).

У квітні 1950 р. сім арабських країн підписали підготовлену експертами ЛАД угоду про спільну оборону і економічне співробітництво між країнами–учасницями, яка передбачала створення Економічної ради на рівні міністрів економіки. Перша сесія ради була проведена в грудні 1953 р. Відтоді він проводить свої сесії мінімум раз на рік, де затверджує опрацьовані угоди і рекомендації. Угоди підлягають виконанню тільки тими країнами–учасницями, які їх ратифікували.

У липні 1962 р. Економічна рада стала самостійним органом і згодом була перейменована в Арабську соціально–економічну раду (АСЕР). Протягом 50–70–х років основна увага в роботі ЛАД і АСЕР приділялася розробці угод про торгівлю. Поряд з АСЕР свої дії з ЛАД координують 19 спеціалізованих міжарабських організацій.

Ініціатива і багаторічні зусилля ЛАД привели до того, що 30 квітня 1964 р. набрала чинності угода про арабську економічну єдність, підписана раніше багатьма членами ЛАД. Країни–учасниці зобов'язалися розвивати економічне співробітництво, яке поступово і поетапно повинно привести їх до повної економічної єдності.

На основі третьої статті цієї угоди була встановлена Рада арабської економічної єдності (РАЕЄ) як постійний орган. При РАЕЄ були створені три постійних комітети: економічний, митний і валютно–фінансовий. Фінансовим забезпеченням функціонування РАЕЄ є внески країн–учасниць, головним чином нафтових, які тому і визначають багато в чому його політику.

При сприянні і під егідою РАЕЄ країни–учасниці уклали між собою ряд угод, що посилюють інтеграційні тенденції в багатьох сферах, і заснували деякі спільні загальноарабські компанії і фінансові організації, зокрема Арабську компанію по промислових інвестиціях,

1Контингент – квота сезонного характеру.

2Економічний ефект від впровадження квоти та “добровільного” обмеження експорту див. в питанні №32.

3 Внутрішня субсидія – найбільш замаскований фінансовий метод торгової політики та дискримінації проти імпорту, який передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, що конкурують з імпортом.

4Пояснення дискримінації в цінах через демпінг див. в питанні №1.

151