• Субсидії та інші дотації експортерам або імпортозаміщуючим галузям; сприятлива (для національних підприємств) система розміщення урядових замовлень; транспортні заходи, які дискримінують іноземні вантажі та підприємства; регіональна політика розвитку, що встановлює пільги окремим регіонам (за експортом або імпортом); науково-дослідницька або конструкторська діяльність, що користується пільговим державним фінансуванням; дискримінаційна політика по відношенню до іноземних інвестицій, пов'язаних з зовнішньою торгівлею; дискримінаційна податкова, фінансова, валютна політика; практика та політика регулювання платіжних балансів та валютних курсів, що створює переваги для окремих потоків торгівлі або пригальмовує їх;

• Митні процедури та формальності в тому випадку, коли вони перевищують нормальні та загальноприйняті норми, що перетворює їх в додатковий бар'єр в торгівлі, зокрема процедура митної оцінки. Це ж стосується завищених або вільних вимог до документів, необхідних для митного оформлення. Шляхи усунення цієї групи нетарифних бар'єрів докладно регламентовані в Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото);

• Технічні бар'єри в торгівлі: санітарно-ветеринарні норми та стандарти в тих випадках, коли вони утруднюють експорт або імпорт товарів або прямо дискримінують іноземні товари; промислові стандарти та вимоги до упаковки та маркування товарів, включаючи торгові знаки. Ця група заходів зараз регулюється Кодексом з технічних бар'єрів, який прямо встановлює, що названі вище заходи не повинні застосовуватися таким чином, щоб створювати перепони для міжнародної торгівлі.

Кількісні обмеження – це адміністративна форма регулювання зовнішньої торгівлі, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених для експорту/імпорту.

Форми кількісних обмежень:

• Квота (контингентування)¹

• Ліцензування

• “Добровільне” обмеження експорту

Квота² – це встановлення певної кількості товару за номенклатурою, які дозволено експортувати/імпортувати.

Квоти бувають:

• експортні

• імпортні

За обсягом квоти поділяються на:

• глобальні

• індивідуальні

Ліцензування – регулювання ЗЕД через дозволи, які видає державний орган на експорт або імпорт товару у встановленій кількості за певний проміжок часу.

Форми ліцензій:

• Разова (на здійснення однієї угоди строком до року)

• Генеральна (строком до року без обмеження кількості угод)

• Глобальна (без обмеження кількості і вартості за встановлений проміжок часу)

• Автоматична (така, що не може бути відхилена державним органом)

Механізми поширення ліцензій:

• Аукціон

• Система явних переваг

• Поширення на поза ціновій основі

“Добровільне” обмеження експорту – кількісне обмеження експорту, базоване на обов'язку одного з партнерів по торгівлі обмежити або, що найменше, не збільшувати обсяг експорту, що прийняте в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Фінансові методи зовнішньо-торгівельної політики:

• субсидії

• демпінг

• експортні кредити

Фінансові методи – дозволяють акумулювати ресурси і надавати субсидії.

Субсидія – це грошова виплата, яка спрямована на підтримку національних виробників, експортерів та імпортерів продукції.

Субсидії надаються:

• національним виробникам, які конкурують з імпортерами

• експортерам, що конкурують на зовнішньому ринку

• імпортерам, з метою їх підтримки або для вирішення певних питань.

За формою надання субсидії поділяються на:

• прямі (є забороненими ВТО) – різниця між світовими цінами і витратами

• опосередковані – подаються шляхом надання податкових пільг, страхування тощо (прямо не забороняються).

Економічні наслідки впровадження субсидій3 внутрішніми виробниками

1. Закрита економіка: т.E, S_d, D_d, Q₄

2. Відкрита економіка: D_d, S_w

3. Впровадження субсидій : D_d,

P_w – ціна на внутрішньому ринку

S_a – внутрішня пропозиція

Q₂– національне виробництво

Q₂Q₃ – імпорт

Q₃ – споживання за впроваджених субсидій

Припустимо, що в малій країні внутрішня пропозиція товару складаєS_d, а попит – D_d. Пропозиція цього ж товару з-за кордону необмежена і складає S_w за ціною P_w. В цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁, споживання – Q₃, імпорт товару – Q₃Q₁. Щоб підтримати місцевих виробників товарів, що конкурують з імпортом, уряд вирішує надати їм внутрішню субсидію. Ціна на субсидований товар зменшиться на розмір субсидії і пряма його пропозиції місцевими виробниками пересунеться на рівень S_s. Внутрішнє виробництво зросте до Q₂, а імпорт скоротиться до Q₃Q₂. При обсязі внутрішнього виробництва Q₂ виробник отримує з свій товар ціну P_s, яка складається з ціни, яку сплачує споживач P_w, та субсидії, яку отримують від уряду P_wP_s. Витрати уряду на виплату субсидій складають добуток суми субсидій на обсяг виробництва, який досягається при отриманні субсидії, тобто P_wP_s* Q₂.

Ефекти – а і b

Виникають ефекти а (додатній) і b (від'ємний). Частина субсидій іде більш ефективно господарюючим виробникам у формі залишку виробництва а. Ефект захисту b – прямі втрати для національної економіки, оскільки частина неефективно працюючих виробників залишається на ринку.

Не виникає негативного ефекту споживання.

Субсидії більш привабливі у порівнянні з тарифом та квотою оскільки:

• не ведуть до деформації національних цін (не ведуть до появи ефекту споживання)

• супроводжуються меншими втратами для національної економіки (хоча треба мати на увазі додаткові витрати на фінансування з бюджету).

Ієрархія найбільш ефективних засобів з точки зору зовнішньоторговельної політики:

1. – субсидія;

2. – тариф;

3. – квота.

Експортна субсидія – це фінансовий нетарифний метод торгової політики, що передбачає бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям за більш низькою ціною, ніж на внутрішньому ринку, і тим самим форсувати експорт.

Економічні наслідки впровадження експортних субсидій

S_w – експорт країни на зовнішній ринок

S_s – експорт з даної країни після впровадження субсидій

S_ex – експортна субсидія ()

Припустимо, що пропозиція товару з-за кордону (експорт товару іноземною країною в дану) складає S_w, а попит всередині даної країни – D_d. В цій ситуації ринкова рівновага досягається в точці Е – покупці в імпортуючій країні куплять Q₁ за ціною P_w. Щоб підтримати експортерів, іноземний уряд вирішує надати їм експортну субсидію. В результаті зниження експортної ціни пропозиція товару з-за кордону збільшується і крива переміщається на рівень S_s, а ринкова рівновага – в точку F. В результаті субсидіювання експортна ціна знизилася до рівня P_s, тобто умови торгівлі країни-експортера погіршились. Але через зниження експортної ціни збільшується кількість одиниць товару, який вдається експортувати, до Q₂. оскільки через ріст експорту менше товару потрапляє на внутрішній ринок, внутрішня ціна на нього зростає до P_d. Виграш або програш держави-експортера прямо залежить від того, чи вдасться за рахунок збільшення обсягу продаж компенсувати втрати, які виникли через погіршення умов торгівлі, тобто зниження експортної ціни. Крім того, виникають витрати на фінансування самої субсидії, які повинен нести бюджет, а значить, і платники податків, у розмірі кількості товару, експортованого після введення субсидії, помноженої на розмір субсидії (прямокутник ABFD).

Впровадження експортних субсидій веде до:

• збільшення обсягу експорту,

• зменшує експортні ціни,

• зменшення пропозиції на внутрішньому ринку,

• збільшення національної ціни (з P_w до P_d).

Імпортний тариф веде до підвищення внутрішньої ціни на імпортний товар, експортні субсидії ведуть до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів. Умови торгівлі покращуються за рахунок введення тарифу при імпорті товарів, погіршуються на користь іншої країни при S_ex.

Висновок: виграш або програш країни визначається співвідношенням об'єму експорту та погіршення умов торгівлі (зниження експортної ціни). Не можна однозначно сказати про позитивний або негативний вплив експортної субсидії на економіку країни в цілому. Позитивний ефект – те, що країна може більше експортувати; негативний – ефект споживання.

Парадокс Метцлера: Імпортний тариф може привести до падіння, а не зростання внутрішньої ціни на експортний товар за умов значного падіння його відносної ціни на світовому ринку в результаті введення тарифу.

Тобто зменшується ефект споживання.

Цей парадокс має місце, коли країна має значний вплив на світовий ринок (за умов впровадження експортних субсидій).

Демпінг⁴ – захід фінансової нетарифної торгової політики, який передбачає просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін в цих країнах.