64. Організація об'єднаних націй з промислового розвитку (юнідо): механізм сприяння розвитку.

ЮНІДО почала діяти як спеціалізована установа ООН з 1986р, коли статут ЮНІДО був ратифікований і набрав чинності. Штаб-квартира в Відні.

Цілі:

• сприяти індустріалізації країн, що розвиваються, шляхом мобілізації національних і міжнародних ресурсів

• забезпечувати співробітництво між розвинутими і країнами, що розвиваються з метою вдосконалення світового промислового розвитку.

Напрями і методи діяльності різноманітні. Це – проведення міжнародних заходів з метою прискорення індустріалізації країн, що розвиваються, допомога в плануванні, програмуванні, управлінні виробництвом, впровадження нової техніки і технології, розробка промислових проектів, організація програм підготовки кадрів для промисловості, надання консультацій, проведення досліджень.

Структура. Є три головні органи:

1. Генеральна конференція (сесії кожні два роки)

2. Рада з промислового розвитку – виконавчий орган

3. Секретаріат (на чолі Ген. Директор на 4 роки)

Організація є форумом для контактів, консультацій та переговорів, спрямованих на індустріалізацію країн, що розвиваються. Отже, генеральним напрямом діяльності ЮНІДО є допомога країнам, що розвиваються. Провідне місце в діяльності займають дослідження і аналіз. Так, у 1990 в Марокко були проведені аналізи промислової структури, а в Анголі, Камеруні, Намібії підготовлені огляди стану промислового розвитку.

Для Африки був зроблений огляд щодо використання комп’ютерів в управлінні промисловим виробництвом, проведено чотири дослідження в Єгипті, Ефіопії, Алжирі і Кот д’Івуар.

Посилена увага організації до Азії й району Тихого океану викликана високими темпами реконструкції промислових підприємств у багатьох країнах регіону. Зокрема, надавалось допомога Філіппінам й Таїланду. Проведено дослідження факторів, що перешкоджали промисловому розвитку В’єтнаму. Протягом 1992 було здійснено огляди понад 150 національних і 15 регіональних програм. Проаналізовано 916 ідей і концепцій у сфері промислового розвитку.

Для Східної Європи був підготовлений огляд процесу перетворень у галузі промисловості, включаючи заходи щодо здійснення іноземних інвестицій.

Важливе місце в діяльності ЮНІДО посідає технічне співробітництво. Так, у 1990 було здійснено 1896 проектів. Заходи були зосереджені в п’яти пріоритетних галузях: розвиток людських ресурсів, розробка і передача технологій, реконструкція промисловості, малі і середні підприємства, навколишнє середовище і енергетика.

Практикується проведення консультаційних нарад, надання послуг експертів- консультантів, проведення семінарів, співробітництво з урядами.

Заінтересованість багатьох країн, зокрема, України, в розвитку співробітництва з ЮНІДО пояснюється насамперед тим, що ця організація володіє широкою новітньою промисловою, технологічною і науково-технічною інформацією, яка, безумовно, може бути корисною в справі підвищення ефективності виробництва.

65. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.

Тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі займають централь­не місце у системі реалізації держав­ного регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності. Лібералізація зовнішньоторговельної політики як форма політики держави виявляється у зниженні тарифних ставок імпортних та експортних мит, наданні вагомих пільг щодо товарів походженням з країн, що розвиваю­ться. Разом з тим протекціонізм як державна форма торговельної полі­тики шляхом застосування високих імпортних тарифних ставок захи­щає внутрішній ринок від проник­нення товарів не вітчизняного вироб­ництва і стимулює розвиток екс­портного стратегічного прогнозуван­ня та планування у вітчизняних то­варовиробників.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впливає на об­сяги сум нарахованого мита на това­ри, що є об'єктом експортно-імпорт­них операцій. Слід зазначити, що комплексність впливу тарифного ре­гулювання проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, що суттєво впливає на застосування окремих ставок мита до певних товарів.

Таким чином, для застосування ставок мита потрібно насамперед визначити митну вартість товару, його код згід­но з ТН ЗЕД та країну походження.

Види мита

Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

За способом стягнення мито поділяється на адвалерне, яке обчислюється у відсотках до митної вартості товарів, специфічне, яке визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру певного товару та комбіноване, яке утворе­но комбінацією перших двох видів мита. Слід зауважити, що в разі підвищення ціни товару та, відповідно, митної вартості, з якої нараховується мито, адвалерні ставки да­ють більші надходження до бюджету, ніж специфічні. Вод­ночас, у разі зниження ціни товару, ефективнішими є спе­цифічні ставки. Комбіновані ставки дозволяють дещо змен­шити недоліки перших двох видів мита.

Особливістю застосування адвалерних ставок мита є не­обхідність визначення митної вартості товару, яка залежить від багатьох ринкових факторів, таких як курси валют, про­центні ставки, наявність товарів субститутів і таке інше.

За об'єктом обкладення мито поділяється на імпортне, експортне та транзитне. Ці назви свідчать про наявність певних ставок мита на товари, що ввозяться, вивозяться або переміщуються транзитом. Імпортні ставки підвищу­ють вартість товарів невітчизняного виробництва на внут­рішньому ринку країни, що призводить до зменшення його кількості на національному ринку та дозволяє вітчизняно­му товаровиробникові ідентичних та однорідних товарів додатково виробляти їх для внутрішнього споживання. Експортне мито — це не тільки додаткові надходження до бюджету держави в разі експорту певних товарів, а та­кож стимулювання додаткової обробки експортованої про­дукції на національних виробничих потужностях та утво­рення вартісних бар'єрів з метою скорочення експорту то­вару даного виду.

За характером застосування мито може бути сезонним, антидемпінговим чи компенсаційним. Сезонне мито регу­лює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезон­ного характеру, насамперед, сільськогосподарської про­дукції. Застосування сезонних ставок мита захищає в певні періоди року ринок вітчизняних товарів шляхом підвищення (за рахунок ставок мита) вартості імпортова­них товарів. Антидемпінгове мито застосовується у разі виявлення факту імпорту товару за демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національних галу­зях виробництва. Компенсаційне мито застосовується з метою нейтралізації субсидій, наданих державою експор­теру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринках збуту. За міжнародними правилами сума компенсаційного мита не може перевищувати суми отриманої дер­жавної субсидії.

За характером походження мито може бути автоном­ним, конвенційним та преференційним. Автономне мито встановлюється законодавчими документами конкретної країни без урахування наявності двосторонніх чи багато­сторонніх договорів з іншими країнами стосовно зовніш­ньоторговельних відносин. Ставки цього виду мита змі­нюються без узгодження з країнами — торговельними партнерами та застосовуються в разі проведення підготов­чої роботи до укладення дво- або багатосторонніх торго­вельних договорів. Зменшенням ставок даного виду мита певною країною можна отримати деякі зовнішньоторго­вельні пільги. Конвенційні ставки мита формуються шля­хом проведення дво- або багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися будь-якою державою в односторон­ньому порядку. Преференційні ставки мита – це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних товарів походженням з деяких країн або групи країн. Мета їх застосування — стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються.

Мито може бути постійним або мінливим у залежності від типу ставок. Державні органи, відповідно до створених обставин або не можуть їх змінити, або вони підлягають зміні, відповідно, в разі дотримання певних умов.

За способом нарахування ставок, розрізняють мито на номінальне, яке зазначене у митному тарифі, та ефективне, яке визначає рівень митного обкладення імпортованих то­варів, обчисленого за ставками митного тарифу.

Можна погоджуватись із наведеною класифікацією, можна ставитись до неї негативно, але головне те, що стяг­нення мита з експортованих чи імпортованих товарів це виконання державної політики регулювання зовнішньо­торговельних відносин країни.

Наведена класифікація дає уявлення про ступінь дер­жавного впливу на ефективність здійснення експортно-ім­портних операцій шляхом застосування митно-тарифних засобів.

Структурно, митний тариф являє собою систематизова­ний перелік товарів, що підлягають обкладенню митом у разі їх ввезення чи вивезення з митної території певної країни. Розрізняють, у залежності від кількості ставок, які можна застосувати до кожного товару, два типи митного та­рифу — простий та складний.

Простий митний тариф передбачає для кожного товару тільки одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару чи інших обставин.

Складний митний тариф по кожному товару забезпечує наявність декількох ставок мита та дозволяє, в залежності від походження товару, застосовувати різний рівень митного об­кладення. Крім того, цей тариф дозволяє впливати на інші країни шляхом застосування диференційованих ставок.

Звичайно, найвища ставка мита складного тарифу визна­чається кожною країною окремо, незалежно від наявності договірних тарифних угод з іншими країнами та, згідно з наведеною класифікацією, є автономною. Іншою ставкою у складному тарифі виступає конвенційна, яка зобов'язує певну країну застосовувати її на підставі укладених дво- та багатосторонніх угод щодо товарів, які імпортуються з цих країн. Найнижчими ставками складного тарифу е префе­ренційні, які застосовуються у країнах, економічно пов'я­заних певними угодами, а також стосовно товарів похо­дженням з країн, що розвиваються.

Таким чином, тарифне регулювання державної зовніш­ньоторговельної політики є головним інструментом впли­ву на торговельні відносини різних країн та, певним чи­ном, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо віт­чизняних товаровиробників.

Слід зазначити, що застосування тарифів у зовнішньо­торговельних стосунках, суттєво поповнює державний бю­джет.

Знання та застосування механізму впливу митно-тариф­ного регулювання на етапах планування та прогнозування стратегічних та тактичних кроків зовнішньоекономічної діяльності дозволить уникнути багатьох помилок у разі ухвалення рішення та окреслити завдання на розробку екс­портної стратегії та тактики.