Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Teoriya avtomatichnogo keruvannya

.pdf
Скачиваний:
76
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
9.97 Mб
Скачать

Глава 8

НЕЛІНІЙНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

8.7

Абсолютна стійкість. Критерій В.-М. Попова

Абсолютна стійкість означає асимптотичну стійкість нелінійної системи у цілому (тобто відносно всього простору станів системи) за умови, що задано не конкретну

нелінійність, а деякий клас нелінійностей М. Поняття абсолютної стійкості можна застосувати до класу стаціонарних нелінійностей, яким є множина М[к{, к2 ] усіх кусково-безперервних функцій, графіки яких знаходяться в секторі ї'[/с1, к2 ]між лініями и = к{г і и - к 2 г (рис. 8.15). Ці нелінійності мають задовольняти такі умови:

ф(є)— безперервна функція;

ф(0) = 0; єф(є) > 0 при є Ф 0;

к | < ^ - < к

2 п р и є * 0 ;

є

 

± ~

|ф(є)<І8 = ±оо.

0

Абсолютна стійкість означає стійкість у цілому для всіх нелінійностей заданого класу.

Одним із критеріїв абсолютної стійкості є критерій В.-М. Попова. У практичних задачах цей критерій найчастіше застосовується до однозначних нелінійностей, характеристики яких містяться в секторі ^ [ОД]. У цьому випадку для абсолютної стійкості нелінійної системи, зведеної до найпростішої, тобто для такої, що складається з нелінійної ланки ф(є) і

лінійної частини з

передаточною

функцією IVЛ (р), достатньо,

щоб

для

деякого

дійсного

числа

°° < д < оо) і

всіх

дійсних

ш, у

тому

числі со=±<*>,

виконувалась

така

нерівність

 

 

 

420

8 . 7 . А бсолютна стійкість. Критерій В.-М. Пдпова

Ке[(1 + ^со)Жл (усо)]+І>0

(8.42)

к

 

і лінійна система, в якій нелінійну ланку замінено лінійною и = се, де < < к, була стійкою.

Частотну характеристику лінійної частини системи подамо у вигляді

Ж л ( у ш ) = ^ л ( ш ) + уГл(со),

підставимо значення У/л (уоо) у перший доданок нерівності (8.42) і виділимо дійсну частину

Ке{(1 + ®ш)[і/л(©) + уГл (©)]} =

=Ке [£/л (со) + лсо і/л (оо) + у Кл (со) - ^со Кл (со)] -

=І]л (ш) - <?0) Кл (ш).

Зурахуванням цього виразу нерівність (8.42) запишемо у вигляді

£/л (со) - #со Кл (со) + 1 /& > 0

або

Х - д ¥ + \ / к > 0 ,

(8.43)

 

 

ДГ = І/л (а))=Ке[^л (Ло)];

 

 

Г = с о К л ( ш ) = с о І т [ Ж л ( » ] .

 

Рівняння (8.43) є рівнянням прямої, що проходить у площині X,

К через точку з абсцисою -1//с на дійсній осі X і

має кутовий кое-

фіцієнт 1

Ця лінія називається прямою Попова.

 

В в е д е мо

п о н я т т я видозміненої (модифікованої)

неістотної харак-

теристики лінійної частини системи або кривої Попова. Вираз цієї характеристики

ж;0ш)=[/ л (ш) + ушкл(0))

відрізняється від звичайної амплітудно-фазової характеристики І\/п (у'оо)тільки тим, що уявна частина множиться на оо. Якщо прийняіп, що п — порядок полінома знаменника передаточної функції II „(р), а т — порядок полінома чисельника, то при п-т> 1 видо- їм і і ієна характеристика IV* (уоо) має такий самий вигляд, що й характеристика \¥л (уоо), лише масштаб уявної частини змінюється у

421

Глава 8 НЕЛІНІЙНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

со разів, а при п- т = 1 характеристика IV* (уоо) при оо = оо закінчується

на від'ємній частині уявної осі.

Після введення поняття про пряму і криву Попова сформулюємо умови виконання нерівності (8.42) або умови абсолютної стійкості:

нелінійна система

абсолютно стійка,

якщо в площині Жл*(уоо) =

X + у У

можна провести

пряму Попова так,

щоб крива Попова була

праворуч

від неї.

 

 

 

Для однозначних нелінійних характеристик -оо < ^ < + оо? тобто пряму Попова можна проводити з будь-яким кутовим коефіцієнтом

— як додатним, так і від'ємним. Для неоднозначних характеристик із від'ємним гістерезисом (рис. 8.16, а) 0 < д < оо і кутовий коефіцієнт прямої Попова має бути додатним, а для неоднозначних характеристик Із додатним гістерезисом (рис. 8.16, б) -оо < д < 0 і кутовий коефіцієнт прямої Попова має бути від'ємним.

а

б

Рис. 8.16

Для визначення абсолютної стійкості нелінійної системи необхідно побудувати видозмінену частотну характеристику Жл*(усо) лінійної частини системи, визначити к з умови 0 < ср(є)/є < к і через точку з координатами (-1/&,у"0) провести пряму з кутовим коефіцієнтом, що визначається типом нелінійності, так, щоб характеристика IV*(уоо) знаходилася праворуч від неї (рис. 8.17). Якщо таку пряму провести не можна, то абсолютна стійкість у досліджуваній системі неможлива (рис. 8.18).

422

8 . 7 . А бсолютна стійкість. Критерій В.-М. Пдпова

Таке формулювання критерію абсолютної стійкості є справедлииим для систем зі стійкою лінійною частиною. Проте цей критерій можна використовувати також і тоді, коли лінійна частина системи нестійка. У цьому разі лінеаризована система, яку дістають при замни нелінійного елемента ф(є)лінійним кг, за досить малих к буде не-

• і пікою. Якщо існують такі значення кф, для яких при ф(є)/є>/сф чшеаризована система стійка, то для використання критерію Попова належність характеристики нелінійного елемента сектора5 [0, к]тре- (>а замінити належністю сектора £ ф, к], тобто прийняти

є

Крім того, слід виконати еквівалентні перетворення вихідної

іііііішої системи (рис. 8.19, а) так, як зображено на рис. 8.19, б. Лан- і а з коефіцієнтом передачі —1 показує, що зворотний зв'язок у сис- І Г М І с від'ємним. У схему введено дві фіктивні ланки з коефіцієнтами передачі кф. Схема залишається еквівалентною вихідній, бо вихід- ні сигнали фіктивних ланок взаємно компенсуються на вході іппішої частини системи. Перевіримо, чи існує таке значення А ! к, за якого лінійна частина системи, охоплена жорстким від'ємним зворотним зв'язком, буде стійкою. Якщо таке значення кф не існуі , то відповідь на запитання про абсолютну стійкість однознач- на абсолютна стійкість системи неможлива.

423

Глава 8

НЕЛІНІЙНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

а

Ф)

 

х(і)

ф(Є) (2)-

'Ті

Щр)

^

 

 

 

Рис. 8.19

Вважаємо, що значення /сф, за якого забезпечується стійкість лінійної частини системи, існує. Тоді після перетворення структурної схеми дістанемо лінійну частину системи з передаточною функцією

(Р)

К,(Р)= ,

(8.44)

1 +

(р)

і нелінійну ланку з характеристикою

 

Фф(є)= ф(є)-/сф є.

Оскільки

 

Фф(£) _ ф(є)

,

-

(1) '

то з нерівності

0 < ф(є)/є < к

випливає нерівність

0<ф ф (є ) / г < к - к ф ,

тобто характеристика перетворюваної нелінійної ланки належить сектору 5 [0, к - кф]. У цьому разі нерівність (8.42) має вигляд

Ке[(1 +

+ — і — > 0

(8.45)

 

к - кф

 

і критерій абсолютної стійкості формулюється так: система абсолютно стійка, якщо через точку з координатами (-!/(& - /сф), у'0) можна

424

 

8.7. А бсолютна стійкість.

 

Критерій В.-М. Пдпова

пронести

пряму Попова так, щоб видозмінена характеристика пере-

і пореної

лінійної частини И^фО'со) знаходилась праворуч від неї.

Аналогічно можна розглянути випадок, коли характеристика не- 'ппіііної ланки належить довільному сектору 5[/с,,/с2 ] (див. рис.

15). Цей варіант також можна звести до нелінійної характеристики, їмо належить сектору ,5* [0, к], якщо прийняти /сф = кх. Тоді характерне піка перетвореної нелінійної ланки

ФпеР(є)= Ф ( є ) - М

міаходитиметься в секторі [0, к2 - кх а лінійна частина матиме

передаточну функцію

 

ж АР)

(8.46)

 

\+ к{л(р)

Критерій Попова можна поширити також на системи, в яких передаточна функція лінійної частини IV,{(р) має кілька чисто уявних а()о нульових полюсів, причому решта полюсів — ліві. У цьому разі (формулювання критерію стійкості збігається з формулюванням кри- м рію для системи зі стійкою лінійною частиною, але доповнюється іакими двома умовами:

• має забезпечуватися гра-

нична стійкість, тобто

стійкість лінійної системи з передаточною функцією Шл(р) при к ->0;

• характеристика нелінійної ланки не повинна дотикатися до осі абсцис, тобто має розташовуватися в секторі ^[8,/:], де 5 — нескінченно мала величина.

Критерій Попова можна поні ирити також і на випадок не- < іаціонарної нелінійної харакігрпстики ф(є, /). Якщо прийня-

пі, що ця характеристика знаходиться (>у/іь якого і (рис. 8.20), тобто

Рис. 820

в секторі 5 {, к2 ] за

кх < Ф (є, 0 2\ф (0,ґ)=0,

425

Глава 8

НЕЛІНІЙНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

то цей випадок можна звести до варіанта зі стаціонарною лінійною характеристикою, що лежить у секторі £ [/с,, к2 ]. Відмінність полягає в тому, що умова абсолютної стійкості для нестаціонарної нелінійної характеристики має вигляд нерівності (8.45), в якій слід прийняти д = 0, тобто

Яе[И/лпеДуш)] + 7 - і — >0.

(8.47)

2 /V |

 

Для перевірки цієї нерівності треба побудувати звичайну, а не ви-

дозмінену характеристику IVл (усо). Крім того,

пряму Попова слід

проводити через точку з координатами (-1/(к2 -

), у'0) паралельно

уявній осі, тому що при д = 0 і к = к2 - /с, рівняння прямої Попова

к2 - к{

Все раніше розглянуте має відношення до абсолютної стійкості стану рівноваги системи в точці х = 0. Проте критерій Попова можна застосувати також для дослідження абсолютної стійкості будь-яких динамічних процесів. Якщо характеристика нелінійної ланки знаходиться в секторі £ [к\, к2 ], то похідна нелінійної характеристики має належати тому самому сектору £ {, к2 ], тобто

Зє

Стійкість динамічних процесів перевіряється так само, як і для нестаціонарної нелінійності.

Отже, критерій Попова дає достатні, але не необхідні умови стійкості. Тому визначена за цим критерієм зона стійкості може виявитися більш «вузькою», ніж дійсна, і, як наслідок цього, до регулятора ставитимуться необгрунтовано жорсткі вимоги.

8.8

Метод точкового перетворення

Для оцінки динаміки нелінійних систем, зокрема для виявлення факту існування автоколивань і визначення їхніх параметрів, можна застосувати метод точкових пе-

ретворень, розвинутий в теорії автоматичного керування О.О. Анд-

426

8.8.Метод точкового перетворення

ромовим. Ідея цього методу досить

 

 

У>

 

 

 

 

 

проста. Нехай, наприклад, фазовий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

портрет деякої нелінійної

системи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

мас

вигляд, зображений

на

рис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N 1 І. Припустимо, що в деякий мо-

 

 

\

 

\

 

х™

хг(1>

мент часу зображуюча точка займає

 

 

\

\

 

 

 

 

 

^ 0

0

положення Хц0 на додатній

півосі

1

1

0

 

Х(2)Х(1)

і

і х

Од.

Після обходу навколо

початку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і оординат зображуюча точка займе

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нове положення х,і(1). Якщо точка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2)

то

після

 

 

 

 

 

 

 

 

 

іаймала положення х0 з

 

 

 

 

 

 

 

 

 

обходу початку координат дістане-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

мо

нову точку х,(2) і т. д. Оскільки

 

 

 

Рис.

 

821

 

 

через кожну точку півосі Ох можна

 

 

 

 

 

 

провести одну й тільки одну фазову

 

 

 

 

 

 

 

 

 

іраєкторію, то обходу зображуючої точки навколо початку координат відповідає перехід кожної точки півосі Ох у деяку іншу точку тієї самої півосі. Інакше кажучи, відбувається точкове перетворення півосі Ох саму в себе. Це перетворення описується функцією х{ =

/'(х0), графік якої називається діаграмою точкового перетворення.

Діаграма точкового перетворення дає змогу досліджувати характер можливих динамічних режимів у системі. Нехай, наприклад, гра-

фік функції х{

= /(х 0 )має вигляд, зображений на рис. 8.22. На ньому

проведено бісектрису кута,

яка

 

відповідає

 

функції

х,

= х 0 .

 

Очевидно,

що точки перетину

 

(функцій X!

= / ( х 0 ) і х ,

= х0 від-

 

повідають

замкнутим

фазовим

 

траєкторіям

(граничним

цик-

 

лам) на фазовій площині, тому

 

що початкові і кінцеві поло-

 

ження зображуючої точки піс-

 

ня

обходу

початку координат

 

збігаються.

Частинам

 

кривої

 

V,

= /(х 0 ), які знаходяться ни-

 

жче

бісектриси, відповідають

 

спіральні фазові траєкторії, що

 

наближуються до початку ко-

 

ординат, оскільки наступна ко-

Рис. 8.22

ордината

зображуючої

точки

 

427

Глава 8 НЕЛІНІЙНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ

менша за попередню. Аналогічно частинам кривої х, = /(х0 ), які містяться вище бісектриси, відповідають спіральні фазові траєкторії, що віддаляються від початку координат.

Крива х1 = /(х 0 ) і бісектриса на рис. 8.22 мають дві точки перетину А і В, тобто фазовий портрет має два граничних цикли. Наявності автоколивань у системі відповідає стійкий граничний цикл. Аналізуючи діаграму точкового перетворення, можна виявити, що стійкому граничному циклу відповідає така точка перетину кривої х1 = /(х0 )з бісектрисою, в якій крива хх = / ( х 0 ) має менший нахил до осі абсцис, ніж пряма х, = х0 , а нестійкому — більший. Отже, точка А відповідає стійкому граничному циклу, тобто наявності автоколивань у

системі,

а точка В — нестійкому. Якщо крива х, = /(х 0 ) і пряма

х1 = х0

не мають точки перетину, то граничного циклу не існує і ав-

токоливання в системі неможливі.

Точкові перетворення не обов'язково здійснювати відносно додатної півосі осі абсцис. Якщо на фазовій площині є лінії перемикання, то доцільніше виконувати перетворення точок якої-небудь лінії перемикання. Якщо фазовий портрет симетричний відносно якої-небудь осі координат, то достатньо виконати точкове перетворення для половини оберту зображуючої точки навколо початку координат, тобто перетворити точки півосей або ліній перемикання на додатній півплощині у відповідні точки ліній перемикання або півосей на від'ємній півплощині.

Метод точкових перетворень можна використовувати для визначення впливу зміни параметрів системи на характер перехідних процесів. Нехай, наприклад, при різних значеннях якого-небудь параметра системи дістанемо діаграми точкових перетворень, що зо-

 

бражені на рис. 8.23. Діаграма 1 від-

 

повідає системі, стійкої у цілому, діа-

 

грама 3 — системі, стійкої у малому, в

 

якій за достатньо великих відхилень

 

0 > х'0) виникають автоколивання

 

(точка А відповідає нестійкому грани-

 

чному циклу, точка В — стійкому).

 

Діаграма 2 дотикається до бісектриси

 

в точці С. Вона відповідає значенням

 

параметрів, за яких система перебу-

 

ває на межі між якісно різними дина-

 

мічними властивостями. Такі значен-

 

ня параметрів називаються біфурка-

:

 

ційними.

428

8.9.Метод гармонічної лінеаризації

8.9

Метод гармонічної лінеаризації

Н

 

а відміну від розглянутих раніше точних методів

д о с л і д ж е н н я

нелінійних систем метод гармонічної

ипсаризації (гармонічного балансу)

є п р и н ц и п о в о н а б л и ж е н и м . Ідею

нього методу в 1934 р. запропонували М.М. Крилов і М.М. БоголюПои. До дослідження систем автоматичного керування цей метод за- < юсували Л.С. Гольдфарб і Є.П. Попов.

Метод гармонічної лінеаризації використовується для досліджен- и і автоколивань у нелінійних системах високого порядку, а також пні оцінки якості перехідних процесів.

Для пояснення суті гармонічної лінеаризації розглянемо прохо-

дження гармонічного сигналу

 

г = а 8ІПШ/1

(8.48)

через нелінійну ланку (рис. 8.24). На виході нелінійної ланки в загальному випадку створюється періодичний сигнал

и = ф(#$іпоо/),

який можна розкласти в ряд Фур'є:

 

 

п

 

 

и = А0

+ £(Ак зіп Ш + Вк

соз Ш)\

(8.49)

 

 

к = І

 

 

 

 

| 2л

 

(8.50)

 

А0

= — |ф(#$іпо)/)<:/(а)/);

 

 

2 п()

 

 

 

 

| 2я

 

(8.51)

Ак

=

| ф ( # зіп союзні

ІШсі(Ш)',

 

 

71 0

 

 

Вк

 

І 2 Я

кШСІ(Ш).

(8.52)

=

— | ф ( < 2 8 І П Ш / ) С 0 8

 

 

71 0

 

 

Прийнявши А0 = 0, що справедливо для нелінійних характерисіик, симетричних відносно початку координат, вираз (8.49) запише-

мо у вигляді

 

и - А{ зіп оо/ + В{ соз оо/ + вищі гармоніки.

(8.53)

429

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]