Тема 9: Кредит у ринковій економіці
Сутність та необхідність кредиту.
Принципи кредитування.
Функції кредиту.
Форми та види кредиту.
Позичковий процент.
Сутність та необхідність кредиту
З "грошима", як економічним явищем, тісно пов’язана категорія "кредит", яка за своїм впливом і роллю в розвитку економіки не поступається грошам
Кредит, як і гроші – це економічні вартісні категорії. Вони обслуговують рух вартості в процесі суспільного відтворення.
Слово “кредит” в перекладі з латинської означає борг, позика.
Кредит також перекладається як довіра.
Кредит iснував не завжди. Він виник на певному етапi розвитку людського суспiльства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей.
Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті.
Починаючи з ХІІ ст. діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого — надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів.
Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України. Як показало вивчення Львівської міської книги за 1382—1389 рр., у Львові (напевне, й в інших руських містах) були досить розвинуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою відсотків.
На перших етапах розвитку товарного виробництва кредитні відносини з”явилися у сфері обміну товарів. Виникали ситуації, коли виробнику товарів необхідно продати товар, покупець є, але в нього на той момент немає коштів. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит — за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Товар надходить до покупця раніше , ніж гроші до продавця. Продавець – кредитор, покупець – боржник.
Яку функцію в цьому випадку виконують гроші?
Крім функції міри вартості та засобу обігу вони виконують функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між переданням товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалiзацiю товарiв.
З подальшим розвитком товарного виробництва необхідність у кредиті зумовлювалася не тільки сферою обміну, а в більшій мірі сферою виробництва і сферою споживання.
В умовах ринкової економіки кредит є обов”язковим атрибутом підприємницької діяльності.
По-перше, без кредитної підтримки неможливе створення нових підприємств малого і середнього бізнесу.
По-друге, для діючих підприємств кредит необхідний для підтримки обороту капіталу. Відомо, що потреби в оборотному капіталі коливаються під впливом різних факторів: сезонність та характер виробництва, нерівномірність постачання сировини і палива і т.п. Раптове зростання потреби в оборотному капіталі і зумовлює необхідність кредиту.
По-третє, кредити, необхідні для розширення виробництва, для запровадження нових технологій, випуску нового виду продукції (звичайно, якщо своїх коштів на це не вистачає).
У сфері споживання необхідність кредиту викликана тим, що, як правило, потреби людей перевищують їх доходи.
Щоб уникнути кризових явищ як в окремих товаровиробників, так і в процесі всього суспільного виробництва, і використовується кредит. Саме він забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними.
Отже, можемо зробити висновок:
загальна передумова необхідності кредиту – існування товарного виробництва і пов”язаного з ним товарного обігу і споживання.
А тепер необхідно з”ясувати, яка економічна основа кредиту, де економічні суб”єкти беруть, тобто позичають кошти, щоб авансувати свою діяльність?
На грошовому ринку, в кредитних установах.
Товаром на цьому ринку є гроші. Ми вже знаємо, що гроші можуть проявлятися як гроші і гроші як капітал. (В чому різниця?)
Гроші яким торгують на грошовому ринку складають позичковий капітал.
Позичковий капітал – це капітал, який приносить дохід у вигляді %.
Кредит – це форма руху позичкового капіталу, механізм переливання капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші.
Позичковий капітал формується з тимчасово вільних коштів економічних суб”єктів, юридичних і фізичних осіб.
В той час, як одні суб”єкти мають потребу в додаткових коштах у інших нагромаджуються тимчасові вільні кошти. Акумуляцією та перетворенням тимчасово вільних коштів на позичковий капітал займаються кредитні установи (як правило банки), вони надають його тим, хто його потребує на умовах повернення і оплати.
Отже, економічна основа кредиту – мобілізація і нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу.
Зважаючи на все сказане ми можемо визначити сутність категорії кредиту:
Кредит — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.
Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які визначають їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит.
Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:
— учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;
Щоб стати кредитором, економічний суб’єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися.
А щоб стати позичальником, суб’єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;
— кредитні відносини є добровільними та рівноправними.
Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній.
— кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають.
Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника.
— кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом
вартості (грошей чи матеріальних цінностей).
Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента.
— нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього.
Окрім довіри, обов’язковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.
Він досягається через переговори між ними щодо основних параметрів кредитної угоди — розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати тощо. Таким чином, забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого ними компромісу.
Тому ці учасники мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду. Це також є однією з передумов виникнення кредитних відносин. Ті й ті мусять бути кредитоспроможними.
Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.
Отже, можна зробити висновок:
- необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин.
- передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника,
- конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, — коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб.
Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин: об’єкти та суб’єкти.
Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому1.
Суб’єкти кредиту — це кредитори і позичальники.
Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту .
Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Незалежно від форми позичена вартість є реальною цінністю і має бути збережена в процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом
Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, у тому числі і на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам.
Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником.
Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників виконують банки — вони позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів, у великих обсягах і безперервно.
Кредитори і позичальники набувають цього статусу добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість найповніше задовольнити свої потреби і захистити свої інтереси, які у кожної зі сторін кредиту відмінні.