13. Ужгородська унія.М. Андрелла.

На Закарпатті укладено Ужгородську

церковну унію (1646)

24 Квітня 1646 р. На церковному соборі в

Ужгороді між угорським римо-католицьким

єпископом Ю. Якушичем з Егера та 63

закарпатськими священиками Мукачевської

православної єпархії була укладена унія, яка, в

результаті, стала актом злуки православної

церкви Закарпатської України з католиками.

Головними ініціаторами такого об’єднання

виступили члени одного з основних монаших

орденів Української греко-католицької церкви

василіани на чолі з Петром Партенієм.

Згідно цієї унії, на Закарпатті було збережено

східний обряд, церква мала право вибору

єпископа, а Рим мав лише його затверджувати,

а також священики могли користуватися

привілеями римо-католицького кліру.

У 1648 р. Ужгородська унія була затверджена

на синоді угорської ієрархії у Тирнові, проте

через те, що той момент Партеній був

висвячений православним митрополитом,

злиття не визнавав Ватикан. І тільки після

того, як в 1655 р. він став мукачівським

єпископом, Папа Римський затвердив унію.

Але поширилася на всі закарпатські землі

вона тільки в 1721 р.

У 1945 р. Народна Рада Закарпатської

України ухвалила декрет «Про свободу зміни

релігії», в результаті чого розпочався масовий

відхід віруючих від уніатів і повернення їх до

православної церкви. Вже через 4 роки

Мукачівська уніатська єпархія

саморозпустилася.

Миха́йло Андре́лла (літературний

псевдонім — Оросвигівський, від місця

народження Росвигова ; *1637 — †1710 ) —

громадський та церковний діяч, український

письменник-полеміст з Закарпаття.

Біографія

Народився у селі Росвигово , нині

передмістя Мукачева . Навчався у Відні,

Братиславі, Трнаві, висвячений на греко-

католицького священика. Володів латиною,

грецькою, польською, угорською мовами.

Добре знав історію Церкви, розумівся на

причинах протестантського реформаційного

руху в Європі. Повернувшись на

батьківщину рішуче розірвав із уніатством і став

активним захисником та пропагандистом

православ'я — «старожытной веры».

Обійшов багато сіл Закарпаття, ведучи

гостру полеміку з унійцями та єзуїтами,

викриваючи їхню політику окатоличення

русинів, за що жорстоко переслідувався і

був ув'язнений в катівні Мукачівського

замку.

У творах «Логос» (1691—92), «Оброна

вєрному каждому человєку» (1699—1701)

та інших виступав проти унії та Ватікану,

національного і соціального гноблення.

Своїм кредо «Ми восточницы есме

спочатку» обґрунтовував етнічну належність

закарпатських русинів до східних слов'ян. А

тим, хто поспішив прийняти унію , докоряв:

«Чому от Востока назад блудишь?»

Висміював папу-«антихриста»,

панів-«златолюбців», за що зазнавав

жорстоких переслідувань з боку єзуїтів .

Андрелла продовжував традиції

Івана Вишенського .

У творах Андрелли звучать і соціальні

мотиви — він захисник закріпаченого

селянства та найбіднішого духівництва, на

яких свої і чужі гнобителі наклали «бремя

тяжкое», і «ми же й чада наша духовна

проданы есме в рабы и рабыня».

Помер в селі Іза , нині Хустський район

Закарпатської області , де й похований.

14. Становлення і розвиток історичних знань на Закарпатті в 17-18 ст.