1939 Рік став останнім роком існування

«Просвіти» на наших землях. Сталінські

опричники знищили у центральному

будинку Товариства ( площа Ринок, 10) його

архів, цінні історичні документи і рукописи,

друковану продукцію. Так вони вчинили з

осередками «Просвіти» і в інших містах і

селах. Не дозволили відновити роботу

«Просвіти» і гітлерівські окупанти.

Відтоді Товариство «Просвіта» існувало

лише за межами України, де українські

емігранти відсвяткували його 100-річний

ювілей.

56-Окупація Закарпаття Угорськими військами

Украї́но-уго́рська війна́ — військовий

конфлікт між хортистською Угорщиною та

Карпатською Україною в 1939 році. У ході

війни між угорськими військами та

воєнізованими формуваннями Карпатської

січі Карпатської України і чехословацькими

військами, відбулася черга кровопролитних

зіткнень. Війна завершилася окупацією і

приєднанням до Угорського королівства

території Закарпатської України

(Підкарпатській Русі). [2]

62-Підпільний і партизанський рух на Закарпатті в 1941-44

В умовах угорсько-фашистської

окупації трудящі краю випили

глибоку чашу гірких страждань,

живучі в голоді й злиднях, зазнаючи

соціального гніту. Масовий терор

окупантів не зламав волі трудящих

до боротьби за визволення,

возз'єднання з Україною.

У 1939-1941 р.р. в окремих округах

краю діяли підпільні, патріотичні

розвідувальні групи. Воловецькі

підпільники збирали і передавали

командуванню Червоної Армії дані

про розташування фашистських

військ, будівництво воєнних

укріплень.

У 1940-1942 роках у с.Буштино діяла

розвідувальна група Рущака,

Ленкульці, Канюки і інших патріотів.

4 січня 1942 року для координації

діяльності підпільних груп та

організації партизанської боротьби

на Закарпатті десантувалася група на

чолі з Олексою Борканюком. Але

групу спідкала невдача. ЇЇ

приземлення помітили фашисти. У

перестрілці троє десантників

загинуло, двоє потрапили до рук

гестапо. 12 лютого угорська

контррозвідка заарештувала Олексу

Борканюка і 3 жовтня 1942 року в

Будапештській тюрмі його було

страчено.

У серпні 1943 року поблизу Драгова

десантувалося сім розвідників на

чолі з угорцем Ференцом Патакі.

Група зуміла налагодити зв'язки з

підпільниками, створила

консперативні групи в Хусті,

Севлющі, в селах Хустського,

Севлюшського, Мукачівського,

Рахівського округів. Група провела

велику розвідувальну роботу, але

невдовзі її спідкало нещастя. Вночі 26

лютого 1944 року в Хусті будинок сім'ї

Логойди, де в той час була частина

розвідників, оточили жандарми.

Розвідники мужньо захищались і

загинули як герої.

На кінець літа 1944 року

партизанський рух у Закарпатті став

масовим. Український штаб

партизанського руху готував

партизанські групи для висадки їх на

територію Закарпаття.

Одним з перших висадилися

партизанські групи імені Суворова (6

травня) та імені Ватутіна (11

травня1944 року).

У червні-липні 1944 року в

Закарпатті висадилися групи Г.

Сопілкова, І.Маслова, В.Лаврова, І

Косика, О. Тканка - загалом 94

чоловіки. У серпні були висаджені

загони Д.Усти та І.Прищепи, у

вересні - групи В.Русина, В.Буянова,

В.Хоменка.

Влітку і на початку осені 1944 року

найактивніше діяли народні месники

під командуванням О.Тканка,

В.Русина, Д.Усти, І.Прищепи,

М.Перечинського. Народні месники

активно діяли на головних шосейних

шляхах і залізницях, підривали

ешелони з військами та зброєю,

залізничні колії, мости, знищували

гарнізони фашистів.

Партизанські загони і з'єднання, в

яких воювало понад 2 тисячі

народних месників, разом з

наступаючими частинами Червоної

Армії брали активну участь у

визволенні краю від окупантів. Вони

провели понад 100 бойових операцій,

підірвали 20 військових ешелонів,

знищили понад 300 ворожих солдатів

і офіцерів. Бойова діяльність

закарпатських партизанів

прискорювала визволення краю.

І.І.Капуш, викладач ОЗВ школи № 6

м.Ужгород, підполковник у відставці