12. Внесок в.О. Сухомлинського у скарбницю вітчизняної педагогіки.

Василь Сухомлинський (1918-1970). Праці: «Серце віддає дітям», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка».

Особливу увагу приділяв школі як осередку культури. Проте цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, що в її ді-ті пануватиме культ Батьківщини, Людини, Матері й рідного Слова.

Педагогічну спадщину Сухомлинського пронизує ідея проектування людини. Важливим напрямом усебічного розвитку особистості є розумове виховання. Тому в процесі навчання дітей треба спонукати до самостійної пізнавальної діяльності, самоосвіти.

Одним із стрижневих аспектів педагогічної спадщини є гуманізм. Вони мають виявлятися в таких якостях і рисах особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям – радість самовіддачі. Особливе місце має посісти почуття любові до матері і лицарське ставлення до жінки. Школа повинна любити дитину, тоді й вона полюбить школу.

Значне місце в педагогічній системі Сухомлинського відведено проблемам трудового виховання школярів.

Особливо наголошував на значущості естетичного виховання підростаючого покоління, виховання красою.

Виховання особистості, за його переконанням, не можливе поза дитячим колективом. Цінним є його положення про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості, що розходилися з радянською педагогікою, яка обстоювала підпорядкування особистих інтересів колективним, суспільним

Білет №5.

13. Аналіз навчальних планів, програм, підручників та навчальних посібників

Навчальна програма – це нормативний документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремо взятого навчального предмету. Вона містить перелік тем матеріалу, що вивчається, рекомендації щодо кількості годин на кожну тему, розподіл тем за роками навчання та час, відведений на вивчення всього курсу. Зараз у школах використовують два види навчальних програм: типові програми та робочі шкільні програми. Типові програми окреслюють лише найбільш загальне, базове коло знань, умінь і навичок, систему провідних наукових світоглядних ідей, а також загальні рекомендації з перерахуванням необхідних і достатніх засобів і прийомів навчання, специфічних для конкретного навчального предмета.

Зміст навчальних програм конкретизується у підручниках і навчальних посібниках, які є основним джерелом знань і організації самостійної роботи учнів, одним з найважливіших засобів навчання. Підручник повинен навчати учня вчитися. А для цього за формою викладу він має бути компактним, лаконічним, містити матеріал високого ступеня узагальнення і, разом з тим, конкретним, містити в собі необхідний і достатній обсяг фактичного матеріалу. Структура підручника має текст, як головний компонент, і нетекстові допоміжні компоненти.

14.Основи сімейного виховання

Метою сімейного виховання є формування таких рис і якостей особистості, які допоможуть гідно подолати життєві труднощі, перешкоди й негаразди. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, морального та естетичного формування, емоційної культури і фізичного здоров’я дітей – все це залежить від сім’ї, від батьків і все це є завданнями сімейного виховання.